Більше трьох не збиратися! - Український дiловий тижневик "Контракти"

31.05.2004
автор: Роман КУЛЬЧИНСЬКИЙ

Напередодні виборів право громадян на мирні збори і демонстрації опинилося під загрозою.

Найближчим часом парламент має розглянути законопроект «Про збори, мітинги, походи і демонстрації», внесений Президентом України. Він значиться як першочерговий і стояв у порядку денному ще всередині травня, але його обговоренню завадили політичні дебати навколо українських військ в Іраку.

Законопроект викликав хвилю протестних акцій під стінами парламенту й Адміністрації Президента України. На думку експертів, він суттєво обмежує права громадян на мирні збори і демонстрації, закріплені в Конституції. Таке побоювання пов’язано з тим, що пропонований закон передбачає досить широкий перелік причин, посилаючись на які, місцева влада може заборонити вуличну політичну акцію. «Там більше двадцяти так званих технічних пунктів, які обмежують право на збори. У великих містах фактично не можливо проводити ні мітинги, ні демонстрації», — говорить член фракції «Наша Україна» В’ячеслав Кириленко. Також законопроект передбачає повідомлення про намічену акцію в десятиденний термін. «Як бути, коли міліція незаконно затримала активіста, який роздавав листівки і люди прийшли вимагати його звільнення?» — коментує цю норму Кириленко.

Не тільки опозиція критикує законодавчу ініціативу Адміністрації Президента. «Проект закону дає всі карти в руки органам самоврядування та безпеки, які будь-якої миті можуть припинити захід, забороняє свободу слова, пересування та інші права. Вводить обмеження, які аж ніяк не можна пов’язати з демократичними прагненнями держави та населення», — говорить член фракції «Центр» Сергій Бичков.

Експерти схильні вважати, що, «протискуючи» законопроект напередодні виборів, влада намагається, з одного боку, вберегти себе від широких протестів проти порушень виборчого законодавства, а з іншого — позбавити опозицію важливого засобу спілкування з виборцями. «Якщо подивитися на той загальний контекст, у якому влада намагається прийняти закон, то позиція, згідно з якою влада поступово «закручує гайки», має право на існування», — говорить співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров.

Дехто називає «мітингову» ініціативу Адміністрації Президента засобом реанімації більшості. «Це своєрідне тестування більшості: жива вона чи ні», — говорить політолог Віктор Небоженко.

Також гостру критику законопроекту викликав той факт, що він як дві краплі води нагадує аналогічний російський закон, який уже прийнято в першому читанні і який засудив навіть президент РФ Володимир Путін: «Ніяких нездорових обмежень, з цим пов’язаних (мітинги і демонстрації. — Авт.) бути не повинно». Цілі розділи українського закону слово в слово повторюють російський варіант. Така подібність породила кулуарні плітки, що законопроект готували російські політтехнологи, які працюють на адміністрацію українського президента. Проте опитані «Контрактами» експерти не підтримали таку версію.

У противників законопроекту єдиної стратегії немає

Представники влади, зокрема міліції, переконують, що без закону порядку в країні не буде. «Нам такий закон конче потрібен, він сприятиме цивілізованому проведенню масових акцій і дозволить заздалегідь вжити необхідних заходів для підтримання правопорядку», — говорить «Контрактам» заступник начальника департаменту громадської безпеки МВС Володимир Маєвський.
Водночас серед противників президентського законопроекту немає єдності. Одні вважають, що закон про мітинги потрібно приймати, але зовсім інший і наполягають на «доопрацюванні» аналогічного проекту, розробленого депутатами. А інші переконані, що цілком достатньо статті Конституції, яка має пряму дію.

«Закон необхідний, оскільки без нього часто виникають колізії, які часто переростають у конфлікти. Особливо коли дві ворогуючі політичні сили хочуть проводити свої акції в одному місці і в один час», — говорить Захаров. «Усі конфліктні ситуації вирішуються судами, вони приймають рішення про заборону чи перенесення мітингу в разі якихось суперечок. І жодних додаткових законів не потрібно», — вважає досвідчений організатор різноманітних масових політичних акцій, директор інституту «Республіка» Володимир Чемерис.

Європейська практика свідчить, що закони про мітинги й демонстрації є в більшості країн. Проте напередодні виборів прийняття такого важливого для суспільного життя акта викликає занадто багато емоцій. Попри багатослівну аргументацію Маєвського щодо необхідності прийняття закону, на прохання «Контрактів» він так і не зміг навести конкретного прикладу, коли відсутність «мітингового» законодавства призвела до якихось серйозних наслідків.

Чинне законодавство

На сьогодні, згідно зі статтею 39 Конституції, організаторам мітингів, пікетів, демонстрацій достатньо повідомити органи місцевої влади про свій намір до початку акції. Терміну подачі заявки не встановлено.

Обмеження, передбачені президентським законопроектом
• з 22.00 до 9.00 громадянам забороняється збиратися для висловлення політичних чи соціальних вимог
• п’ять годин — максимальна тривалість акції
• пікети, мітинги, демонстрації не можуть проводитися поблизу шляхопроводів, транспортних магістралей, атомних електростанцій, територій, що безпосередньо прилягають до небезпечних і шкідливих об’єктів та об’єктів, що потребують підтримання підвищеного рівня технологічної та екологічної безпеки, лікарень, приміщень судів, шкіл та інших дитячих закладів
• на відстані не менше ніж 50 метрів можна мітингувати поблизу резиденції Президента України, будинків Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Генеральної прокуратури України, дипломатичних представництв іноземних держав, місій міжнародних організацій
• влада має право змінити час і місце запланованої політичної акції
• повідомлення про проведення акції подається за десять днів

Точка зору

Володимир ЯВОРСЬКИЙ, виконавчий секретар Ради українських правозахисних організацій:
— Європейське законодавство визначає право на проведення демонстрацій як одне з фундаментальних прав. Є група з десяти таких прав. Вони домінуючі, бо без функціонування цих прав неможливе саме існування демократичного суспільства. Тобто їх забезпечення є першочерговим для держави. У Європі жодних територіальних обмежень щодо проведення мітингів і демонстрацій не існує. Європейський суд з прав людини чітко визначив, що норми, які передбачають видачу дозволу на проведення громадянами масових акцій, є незаконними. Лише в надзвичайних ситуаціях уводяться якісь обмеження. Показовий приклад — остання антиглобалістична демонстрація у Варшаві. В усьому світі подібні демонстрації закінчуються масовими погромами. Варшавська влада готувалася до цієї події, зводилися спеціальні огорожі, стягувалися поліцейські, вітрини магазинів забивалися фанерою. Проте ніхто демонстрацію не забороняв, хоча було очевидно, що вона може призвести до порушення громадського порядку.


C