XIII. ПРОБЛЕМИ ДИСКРИМІНАЦІЇ ТА НЕРІВНОСТІ В УКРАЇНІ

Цей розділ присвячений проблемам дискримінації та нерівності в Україні за ознаками раси, кольору шкіри, громадянства, етнічної належності та мови. Питання дискримінації за ознаками релігії та гендерної належності розглядається, відповідно, у розділах, присвячених свободі релігії та правам жінок.

1. Коротке резюме проблем дискримінації і нерівності

Для України є характерними такі проблеми, де вбачають прояви дискримінації та нерівності.

1. Рівність в доступі до освіти

Нерівність в реалізації права на освіту пов’язана виключно з доходами відповідної родини і можливістю оплатити навчання.

2. Недискримінація в шкільній програмі

– висвітлення ролі меншин;

– програма різних курсів, особливо історії.

Тоталітарна спадщина дає про себе знати в освіті в галузі гуманітарних дисциплін, коли йдеться про роль титульної нації і окремих національних меншин та етнічних груп.

3. Рівність в галузі працевлаштування, зокрема:

– доступ до ринку праці;

– умови праці;

– можливість доступу до всіх рівнів працевлаштування;

– умови звільнення.

Ця проблема стосується певною мірою колишніх депортованих, які повертаються в Україну, та представників окреган державної влади з питань релігій. Державний комітет просто усунувся від цієї проблеми[34], заявивши, що немає важелів впливу на цю ситуацію.[35] І підсумував, що необхідно змінювати закон. Начебто, не існує повноважень щодо припинення організацій, що здійснюють таку діяльність. Але мова йде про те, що Державний комітет навіть не виступив публічно з цієї тематики, не надіслав попереджень до організацій та взагалі не здійснив жодної дії, що тільки додає аргументів до його скасування.

Ми вважаємо неприйнятним примушування людини обирати Президента України під тиском кліру і загрозою відлучення від причастя. Ми вважаємо неприйнятними випадки морального примусу та залякування вірних Церкви з боку низки священників та єпископів, вважаючи це грубим порушенням права на вільний вибір, що є підвалиною виборчого процесу. За такого психологічного тиску людина втрачає свободу вибору, а сам примус немає нічого спільного із засадничою ідеєю проведення вільних виборів.

Така практика порушує не лише закріплений Європейською конвенцією про захист прав людини та основних свобод принцип нейтралітету держави, закріплений Конституцією України принцип відділення церкви від держави, але й Закон України «Про свободу совісті і релігійні організації», що передбачає не лише те, що релігійні організації не беруть участі у діяльності політичних партій і не надають політичним партіям фінансової підтримки, але й не ведуть агітації (стаття 5 цього Закону).

Відповідальність за порушення статті 5 Закону для релігійних організацій встановлена достатньо чітка. У частині 3 статті 16 цього ж закону визначено, що за політичну агітацію релігійними організаціями (порушення вимог статті 5) такі організації можуть бути примусово ліквідовані у судовому порядку. Суд уповноважений розглядати такі справи за заявою органу, що здійснив реєстрацію релігійної організації (Держкомрелігій, місцеві адміністрації), або прокуратури.

Проте у жодного органу влади не виникло бажання зупинити таку практику. Це повністю стосується й органів місцевої влади, що могли у судовому порядку забороняти протизаконні масові акції (походи, мітинги та демонстрації) релігійним організаціям.

4. Рекомендації щодо покращення ситуації

1.  Привести українське законодавство у відповідність до вимог статті 9 та 11 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод у світлі судової практики Європейського суду з прав людини, зокрема, щодо забезпечення нейтралітету держави, можливості релігійній громаді отримати статус юридичної особи та вільно відправляти релігійні культи.

2.  При розробці нової редакції закону про релігійні організації перенести акцент з перевірки організації при реєстрації на моніторинг їхньої діяльності: відповідно скоротити та спростити реєстрацію релігійних організацій, прирівнявши цю процедуру принаймні до реєстрації об’єднань громадян.

3.  Усунути дискримінацію при реєстрації статутів релігійних громад та чітко визначити підстави відмови у реєстрації або скасування реєстрації статутів релігійних громад.

4.  Державні органи не повинні втручатися у внутрішньоцерковні справи, зокрема, щодо ство­рення єдиної помісної православної церкви.

5.  Запровадити дієві механізми запобігання дискримінації за релігійною ознакою, особливо у кримінально-виконавчій системі, соціальній сфері та сфері трудових відносин.

6.  Правоохоронні органи повинні належно реагувати на випадки розпалювання релігійної ворожнечі, особливо з боку домінуючих релігійних організацій, та суб’єктів, що здійснюють боротьбу з організаціями, які є на їхню думку, сектами.

7.  З метою усунення дискримінаційної адміністративної практики та конфліктів між церквами прийняти чіткі правові норми щодо підстав, порядку та термінів повернення культового майна церков. Також доцільно розробити детальний план повернення культового майна з визначенням цих процедур в часі щодо кожного об’єкту. У разі неможливості повернення такого майна необхід­но передбачити надання певної компенсації, зокрема, на будівлю нових культових споруд.

8.  Спростити доступ священників усіх релігій до закладів кримінально-виконавчої системи, Збройних сил України та запровадити доступ капеланів в усі порти України відповідно до міжнародних норм.

9.  Місцевим органам влади слід переглянути прийняті ними правові акти, що встановлюють дискримінаційні положення, а також додаткові, непередбачені законом обмеження права на свободу віросповідання при проведенні мирних зібрань, оренди приміщень, виділення земельних ділянок та повернення культових споруд.




[1] Громадська думка про релігію і Церкву в Україні // Національна безпека і оборона, № 3, 2004, стор. 39.

[2] Проект концепції опубліковано в журналі Національна безпека і оборона, № 3 за 2004 рік.

[3] Держдепартамент США про свободу релігії в Україні // Релігійна панорама. № 12, 2004, стор. 48.

[4] Дивіться рішення Верховного Суду України з цього питання на сторінці Інтернет-видання про права людини РУПОР: index.php?id=1071047921.

[5] Даний огляд не має на меті перелічити усі факти порушень права на свободу совісті та релігії. Усі факти згадуються з метою показати приклад порушення, його характер та масштабність, а також ефективні механізми захисту порушеного права.

[6] Стан релігійної свободи і рівня толерантності в регіонах України // Релігійна панорама, № 8-9, 2004 рік, стор.83.

[7] Релігійна панорама. № 4, 2004 рік, сто. 17.

[8] Докладніше про це в Інтернеті на офіційній сторінці Церкви: http://www.soborna.org.

[9] Ще складніша ситуація при підпорядкуванню релігійної громади фізичні особі, що не є центром. Це є можливим у харизматичних релігійних організаціях, проте держава відмовляється визнавати офіційно такі стосунки.

[10] Буддийский монах приедет в Киев 21 декабря 2004 года // Повідомлення в Інтернеті: http://maidan.org.ua/static/news/1103501803.html.

[11] Сторінка в Інтернеті Релігійно-інформаційної служби України: http://www.risu.org.ua.

[12] Релігійна панорама, № 5, 2004 рік, стор. 14.

[13] Релігійна панорама, № 4, 2004 рік, стор. 23.

[14] Релігійна панорама, № 3, 2004 рік, стор. 12.

[15] Релігійна панорама, № 8-9, 2004 рік, стор. 16.

[16] Апеляційний суд вирішив спір щодо майна між двома релігійними організаціями у Херсонській області // Інтернет-видання про права людини РУПОР: index.php?id=1076758783.

[17] Див. також з приводу цього в Інтернеті: http://www.mignews.com.ua/regions/sobor_0507.html; http://www.sedmica.orthodoxy.ru/35-08-05-02.php; http://www.kh.ua/about/uspen.htm; http://sedmica.orthodoxy.ru/106-21-08-03.pмих груп та етносів, зокрема вихідців з Кавказу (яких абсолютно безглуздо називають «особи кавказької національності»), Азії та Африки, ромів, тощо.

4. Рівність в праві власності і житлових умовах, зокрема:

– компенсація за втрачену власність;

– доступ до колишньої власності (реституція);

– доступ до термінового житла і його якість у випадку втрати власності, пошкодження або окупації власності;

– приватизація землі.

Ця проблема є, можливо, найбільш гострою для представників депортованих народів. Варто зауважити, що вони знаходяться в нерівному становищі в порівнянні з нащадками розкуркулених, які принаймні теоретично мають право на повернення житлових будинків згідно з Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій». Є підстави говорити про нерівність при розпаюванні землі в Криму, де велика кількість кримських татар не можуть взяти участь в процесі приватизації.

5. Рівний доступ до соціальних послуг

– доступ до соціального благополуччя, соціальної опіки (включно з материнством і дитинством), пенсіям тощо;

– доступ до базових послуг таких, як вода, електрика, каналізація;

– рівність соціальних та комунальних послуг.

Наслідком повернення родин колишніх депортованих є нерівність у житлових умовах і доступу до комунальних послуг. Ця проблема стосується також окремих груп репресованих за політичними мотивами, але не реабілітованих, зокрема, чисельну групу засуджених радянськими судами до 1991 р. за відмову від строкової служби в армії з релігійних мотивів. Ці люди не отримують компенсації і пільги, передбачені для реабілітованих. Те ж саме стосується українців – вояків УПА, які досі не реабілітовані.

6. Рівність в економічних проектах, зокрема участь в проектах розвитку.

Ця проблема стосується ослаблених етнічних груп, які не мають змоги домогтися виділення коштів для задоволення їх соціальних, національно-культурних та інших потреб, та кримськотатарського народу, який, навпаки, обґрунтовано потребує виділення фінансування в обсягах, які держава не в змозі задовольнити.

7. Рівність в питаннях громадянства, зокрема умови його отримання.

Одну з п’яти умов отримання українського громадянства – а саме, доведення, що людина не є громадянином іншої держави, – досить часто просто неможливо виконати внаслідок загрози для життя при поверненні за необхідним документом в країну, де вони раніше мешкали, або внаслідок обтяжливих вимог оплати виходу з громадянства іншої країни.

8. Рівність в реалізації права на повернення (зв’язок з поверненням громадянства та проїзних документів, безпеки, житла, працевлаштування, доступу до соціальних послуг, примирення).

Ця проблема знов таки стосується представників депортованих народів, які повертаються в рідні місця.

9. Рівне поводження правоохоронців

– свобода від погроз та застосування фізичної сили;

– поводження під час арешту;

– поводження під час затримання.

Загальна важка проблема застосування катувань та жорстокого поводження з затриманими ще більше загострюється, коли йдеться про вихідців з Кавказу, Азії, Африки та представників окремих етнічних груп, зокрема ромів.

10. Рівне поводження в місцях попереднього ув’язнення та установах виконання покарань

– умови тюремного утримання;

– поводження тюремного персоналу.

Персонал місць попереднього ув’язнення та установ виконання покарань більш брутально поводиться з вихідцями з Кавказу, Азії, Африки та представниками окремих етнічних груп, зокрема, ромами.

11. Рівність в реалізації права на безпеку та особисту недоторканність

– державний захист проти сили, погроз та залякування;

– свобода від свавільного арешту чи затримання.

Вихідці з Кавказу, Азії, Африки та представники окремих етнічних груп, зокрема, ромів, є більш вразливими.

12. Рівність у реалізації права вільно обирати й бути обраним та доступі до участі в уряді та органах місцевого самоврядування

Представники кримськотатарського народу та деяких національних меншин й етнічних груп скаржаться на нерівність у реалізації цього права і вимагають введення в виборчу систему спеціальних квот.

13. Рівність у реалізації права на свободу думки, совісті та релігії

У різних регіонах України почуваються нерівними різні гілки православної церкви та греко-католицька церква, на цьому ґрунті багато говорять про дискримінацію, але це скоріше майнове питання, ніж питання свободи совісті. Є певні підстави говорити про дискримінацію нетрадиційних релігій у порівнянні з канонічними, ця нерівність має регіональну специфіку.

15. Рівноправність національних культур та мов

– використання рідної мови в публічній і приватній сфері;

– навчання рідній мові;

– отримання освіти рідною мовою;

– доступ до культурних цінностей.

Ця проблема є найбільш гучною і потребує уваги як на рівні етнополітики, так і на рівні змін у законодавстві.

2. Особливості етнополітичного статусу України

Сучасна етнонаціональна структура українського суспільства відповідно останнього перепису населення (грудень 2001 р.) виглядає наступним чином. Найбільш чисельним є український етнос: титульна нація становить 37.5 млн. Найбільш чисельною національною меншиною є росіяни – 8.3 млн. Вісім національних меншин представлені кількістю від 100 тис. до 500 тис.: білоруси (275 000), молдавани (258 600), кримські татари (248 200), болгари (204 600), угорці (156 600), румуни (151 000), поляки (144 100), євреї (103 600), вісім національних меншин та етнічних груп – кількістю від 30 тис. до 100 тис.: вірмени (99 900), греки (91 500), татари (73 300), роми (47 600), азербайджанці (45 200), грузини (34 200), німці (33 300), гагаузи (31 900). Решта етнічних груп представлені кількістю менше 30 тис.

Варто підкреслити одну з найбільш характерних тенденцій етнонаціонального розвитку Украї­ни протягом років незалежності (1991-2002): зменшення загальної чисельності населення з 52 млн. до 48,1 млн. та чисельності низки етнічних груп (серед яких – росіяни, євреї, білоруси, поляки), та зростання кількості українців, кримських татар, вірмен, грузин та азербайджанців.

Головною рисою структури поселення етнічних груп є їхня територіальна розпорошеність. Існує лише декілька областей з помітною часткою неукраїнських етнічних груп: Одеська, Харківська, Донецька та Луганська (росіяни складають від 20 до 39% загального населення); Чернівецька область з румунським та молдавським компонентами (12,5% та 7,3%, відповідно); Закарпатська область (угорці складають 12,1% всього населення). У Криму чисельність кримських татар дорівнює 12% населення півострова; в Одеській області зосереджуються поселення болгар (більш, ніж 6% загального населення).

У згаданих та в інших областях є ареали компактного розселення греків, гагаузів, німців, поляків та ромів.

Варто зауважити, що юридичне поняття національних меншин, дане в статті 3 Закону «Про на­ціональні меншини в Україні», є недосконалим. Воно не охоплює дійсну етнічну ситуацію в Україні і переважаючу після Другої світової війни тенденцію етнічної гетерогенності, яка передбачає забезпечення можливості самовизначення етносів. До національних меншин не можна віднести кримських татар, гагаузів, караїмів та кримчаків, чий етногенез відбувався на землях сучасної України. Ці етноси не мають державні утворення поза межами України. На нашу думку, враховуючи чисельність кримських татар (їх в Україні вже близько 260 тисяч), рівень почуття їх національного самоусвідомлення та спільності між собою та інші характеристики, їх слід ідентифікувати як народ. Особливий статус мають караїми та кримчаки, на наш погляд, їх можна віднести до корінних народів.

Загалом кількісні характеристики не є визначальними. Типова для західних держав модель «титульна нація – національні меншини» може примірюватись до України з суттєвими застереженнями. Її можна застосувати тільки для західhp; http://www.atvc.tv/print.asp?id=55389&rand=2008935809; http://news.media-objektiv.com/city/2002/954.shtml; http://news.media-objektiv.com/city/2004/18222.shtml.

[18] Крымские власти ведут антимусульманский джихад // Обком, http://www.obkom.net.ua.

[19] Релігійна панорама, № 10, 2004 рік, стор. 28.

[20] Релігійна панорама, № 8-9, 2004 рік, стор. 14.

[21] Релігійна панорама. № 3, 2004 рік, стор. 24; № 4, 2004 рік, стор. 24-25.

[22] Релігійна панорама. № 4, 2004 рік, сто. 17.

[23] Ось приклад такого повідомлення в рубриці «секти та єресі»: «02.04.2004. ЛУГАНСЬК. Подолана чергова провокація розкольників. На останній сесії міськрада обласного центру остаточно відмовила розкольницькій громаді «Київського патріархату» у виділенні землі в центрі міста під будівництво кафедрального собору. Заява, написана на ім’я мера Луганська Євгенія Бурлаченка, за допомогою якого малочисельна громада представників УПЦ-КП (ледве нараховує два-три десятка прихожан) активно добивалася виділення землі, обурила православну громадськість. Оскільки на Луганщині реально діють лише дві малочисельні розкольницькі громади, які взагалі не мають ніякого впливу на розвиток релігійного життя в регіоні, та більш необґрунтованою стала їхня претензія на елітну земельну ділянку. Віруючі Луганщини за декілька днів зібрали декілька тисяч підписів проти такого наміру, які і були взяті до уваги міською владою.» Джерело: http://www.orthodox.org.ua

[24] Докладніше див. Релігійна панорама, № 5, 2004 рік, стор. 55-56.

[25] Див. в Інтернеті: http://www.uaoc.org.ua/hpe/News/news2004/newsjanuary2004.htm#S12

[26] Ми не наводимо вичерпний перелік фактів. Більше інформації про роль релігійних організацій у виборчому процесі можна знайти у підбірці новин на сторінці Релігійно-інформаційної служби України в Інтернеті:
http://www.risu.org.ua/ukr/news/hot_theme/2004/vybory2004.

[27] Див., наприклад, в Інтернеті: http://maidan.org.ua/static/news/1100806687.html.

[28] Українська Гельсінська спілка з прав людини, Харківська правозахисна група, Севастопольська правозахисна група, Центр правових та політичних досліджень «СІМ» (м. Львів) та Херсонська обласна організація Комітету Виборців України.

[29] Текст звернення доступний на сторінці Інтернет-видання про права людини РУПОР: index.php?id=1100857761.

[30] Інтернет-видання про права людини РУПОР: index.php?id=1095256225.

[31] Див., наприклад, в Інтернеті: http://maidan.org.ua/static/news/1097944179.html; http://obkom.net.ua/articles/2004-11/19.1101.shtml; index.php?id=1095757036.

[32] Інтернет-видання про права людини РУПОР: index.php?id=1103127052
та index.php?id=1102669906.

[33] Релігійна панорама, № 7, 2004 рік, стор. 15.

[34] За винятком спільної заяви з головними порушниками законодавства, що невинно зазначили про необхідність внесення змін до законодавства та встановлення відповідальності за релігійну агітацію:
http://www.derzhkomrelig.gov.ua/current.html.

[35] Інтернет-видання про права людини РУПОР: index.php?id=1102609266.


C��������� �������