Свобода слова по-криворізьки

14.04.2008
На моє глибоке переконання, влада повинна служити народу, а не навпаки. Так само і журналісти покликані бути чесними і законослухняними, аби люди їм вірили як виразникам громадської думки. Тож, виходячи з таких моїх переконань, я, редактор часопису „Промінь Просвіти” з міста Кривого Рогу Сергій ЗІНЧЕНКО, і звертаюся до моїх колег, журналістів, із цією заявою та з проханням оприлюднити її в засобах масової інформації.

Спочатку викладаю суть подій, які примусили мене  звернутися до вас, шановні колеги, із цією  заявою.

Журналістка Олена МАКОВІЙ, яка з вересня 1994 року працює редактором радіомовлення  Криворізького міського об’єднання  телебачення і радіомовлення і одночасно (на громадських засадах) – кореспондентом часопису „Промінь Просвіти”, рішенням  Апеляційного суду Дніпропетровської області  від 8 серпня 2007 року  після другого звільнення була поновлена на посаді за своїм основним місцем роботи.  Це рішення залишив без змін і Верховний суд України. Однак до цього часу воно не виконане в повному обсязі в частині виплати журналістці матеріальної компенсації за вимушений прогул, який тривав майже два роки. Здійснено всі необхідні процедури щодо виконавчої служби, були звернення у вищі інстанції (в тому числі – до голови Дніпропетровської облдержадміністрації Віктора БОНДАРЯ і до голови Держкомінформполітики України Едуарда ПРУТНІКА), але це ніяк не вплинуло  на дії адміністрації телерадіооб’єднання, яким з 1996 року керує генеральний директор Юрій ПІВЕНЬ.

 Навпаки: цькування продовжується, бо знову керівництво знущається  над текстами її інформацій та передач, внаслідок чого вони не виходять в ефір, або виходять, але – у спотвореному вигляді,  їй призначили на радіо нового керівника, який  до цього не мав ніякого відношення до радіомовлення, а  3 квітня 2008 року, після виходу з відпустки, виявилося, що з кабінету, де Олена МАКОВІЙ працює, забрали телефон.. Це стало продовженням фактичного катування журналістки, яке триває вже більше п’яти років. Їй протягом цього часу намагалися вбити в голову думку, що вона не вміє писати, накладали стягнення з формулюванням „за невиконання завдань”, з таким же формулюванням і „за прогули” двічі звільняли з роботи, часто, коли вона приносила свої інформації та передачі керівництву, то їх, не читаючи, кидали на підлогу, тож доводилося інформації пересилати поштою.

Олену МАКОВІЙ до цього часу не допустили до прямого ефіру, місяцями не допускали взагалі до мікрофону й навіть не вносили до плану роботи радіомовлення... То хіба ж це - не катування? Але, попри те, що всі суди були виграні а всі звинувачення – скасовані, Юрій ПІВЕНЬ кілька років тому з виконуючого обов’язки став генеральним директором, досяг пенсійного віку (як і майже всі його заступники) і благополучно, бачачи свою безкарність, продовжує й  далі (немов би у себе вдома) тасувати колектив і знущатися над найбільш непокірною його забаганкам журналісткою. То скажіть, у якому суспільстві ми живемо і що таке після цього наша влада? Про яку там свободу слова можна базікати з високих трибун нашим „вождям” та їхнім жиріючим від неробства  підпанкам ?

А кореспондент часопису „Промінь Просвіти” Валентина КРИВДА (теж на громадських засадах) 4 лютого звернулася до голови облдержадміністрації Віктора БОНДАРЯ телеграмою, у якій зазначила: „Мер міста Кривого Рогу Юрій ЛЮБОНЕНКО  заборонив головному редактору Володимиру ШТЕЛЬМАХУ друкувати в „Червоному гірнику” інтерв’ю з учасником УПА Романом ПАСТЕРНАКОМ з нагоди його 80-річчя всупереч Указу Президента України від 14 жовтня 200:6 року. Просимо негайно втрутитись”. Як це не дивно, але відповів на телеграму зі скаргою...  сам Володимир ШТЕЛЬМАХ : „Шановна пані Кривда! Ваша телеграма в облдержадміністрацію, в якій ви (з малої літери – С.З.) твердите про заборону міським головою Кривого Рогу публікацій певних матеріалів  в газеті „Червоний гірник”, цілковито не відповідає дійсності”. Тобто, таким от чином голова облдержадміністрації „виконує” вимоги Закону України „Про звернення громадян”.

Часопис „Промінь Просвіти” , який заснувало Криворізьке міське об’єднання  ВУТ „Просвіта” ім. Тараса ШЕВЧЕНКА, виходить друком із серпня 2006 року і  за змістом своїх публікацій є опозиційним до цілої низки дій з боку місцевої влади, але  за весь цей час ні телебачення, ні радіо, ні жодне друковане видання в Кривому Розі з числа тих, які роблять огляди, навіть не згадало (за моїми спостереженнями) у цих оглядах про наш часопис. Тобто,  діє практика замовчування не вигідних для іміджу місцевої влади матеріалів.  Підтвердженням правдивості цього мого припущення може бути  той факт, що до цього часу „Промінь Просвіти” відсутній у переліку місцевих засобів масової інформації, розміщених на сайті Криворізької міської ради.

Виходячи зі змісту викладеного, я виступаю з наступними вимогами до окремих представників  влади та  представників окремих ЗМІ.

1. Голові Дніпропетровської обласної державної адміністрації Віктору   БОНДАРЮ у письмовій формі  поінформувати  генерального директора Криворізького міського об’єднання телебачення і радіомовлення Юрія ПІВНЯ  про необхідність діяти в рамках закону на території Дніпропетровської області, дотримуючись вимог законодавства України, а значить – виконати у повному обсязі рішення Апеляційного суду щодо  Олени МАКОВІЙ  від 8 серпня 2007 року, залишене без змін Верховним судом.

2. Голові Дніпропетровської обласної державної адміністрації Віктору БОНДАРЮ дати мені відповідь як редактору часопису „Промінь Просвіти”, де в числах 5-му та 6-му за 2008 рік відповідно були опубліковані матеріали „Сам себе ретельно перевірив” і „Хто саботує виконання указів Президента?”, на запитання „Які на Дніпропетровщині вжито заходи щодо тих посадовців, котрі не виконують вимоги Указу Президента України від 14 жовтня 2006 року „Про всебічне вивчення та об’єктивне висвітлення діяльності українського визвольного руху та сприяння процесу національного примирення” і Указу Президента України „Про першочергові заходи щодо забезпечення реалізації та гарантування конституційних прав на звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування”? 

3.Міському голові міста Кривого Рогу Юрію ЛЮБОНЕНКУ посприяти належним чином тому, аби на сайті Криворізької міської ради  посеред інших місцевих газет були розміщені і вихідні дані часопису „Промінь Просвіти”, які вже другий рік поспіль містяться в каталозі передплатних видань Дніпропетровської області.

4. Редактору газети „Червоний гірник” Володимиру ШТЕЛЬМАХУ (засновник – Криворізька міська рада) дати мені відповідь як редактору часопису „Промінь Просвіти” відповідь на запитання „Скільки матеріалів про воїнів УПА було опубліковано в газеті „Червоний гірник” (із зазначенням їх назв та чисел, де вони були опубліковані) за період з 14 жовтня 2006 року по 14 квітня 2008 року?”.

5.  Генеральному директору Криворізького міського державного об’єднання телебачення і радіомовлення Юрію ПІВНЮ виконати в повному обсязі рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 8 серпня 2007 року, залишене без змін Верховним судом України.

В тому випадку, коли хоч одна із зазначених тут вимог не буде належним чином виконана, я через місяць і чотири дні після  подання цього мого звернення в ЗМІ, 16 травня 2008 року розпочну  четверту в моєму житті протестну акцію шляхом голодування. Вона проходитиме навпроти приміщення Дніпропетровської обласної держадміністрації за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. КІРОВА, буд.. 1.

Прошу Секретаріат  Президента України  проконтролювати  виконання зазначеними посадовцями моїх вимог у  тій частині, яка стосується  положень указів Президента України.

 

З повагою

  Сергій ЗІНЧЕНКО, редактор часопису „Промінь Просвіти”, тел. 8-067-568-39-73.

12 квітня 2008 року. 

 

 

 

 

коментарі


щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном

C��������� �������