Ланге був правий?

06.07.2010
автор: Олександр Сушко
джерело: www.dt.ua

26 червня Ніко Ланге протягом десяти годин в аеропорту Бориспіль не пропускали в Україну. Заборону на в’їзд було скасовано тільки після втручання уряду Німеччини. 27 червня прес-секретар міністерства закордонних справ Німеччини Маркус Гатцельманн заявив, що МЗС з’ясовує із владою України обставини інциденту з Ніко Ланге.

Використовуючи явно специфічну лексику, таблоїд «Сегодня» повідомив, що в «навколочекістських колах пройшла чутка, що СБУ нібито підозрює Ланге в шпигунській діяльності на території України!». Водночас у спецслужбі цю чутку не підтвердили ні на офіційному рівні, ні на неофіційному. «Я не можу поки що ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію, — заявила прес-секретар СБУ Марина Остапенко.

Згідно з іншою інформацією (і, схоже, більш достовірною), претензії до Ланге стосуються його регулярної комунікації з лідерами опозиції (Тимошенко, Яценюком, Кириленком), яких він нібито намагається спонукати до об’єднання, що (знову ж нібито) суперечить правилам поведінки закордонних фондів у країні перебування.

Сам же Ланге, три з половиною роки працюючи в Україні, за його словами, досі не отримав офіційного роз’яснення від українських офіційних осіб із приводу того, що ж стало причиною пригоди. Сам він продовжує вважати, що це було звичайне непорозуміння.

Заступник глави адміністрації президента Ганна Герман?заявила, що служби, які не пропускали Ланге в нашу країну, мали дуже серйозну аргументацію щодо своїх дій.

Отже, про яку організацію йдеться? Фонд Конрада Аденауера, відповідно до власного статутного визначення, є міжнародним демократичним фондом, створеним Християнсько-демократичним союзом — правлячою політичною партією Німеччини. Працює в 120 країнах, має бюджет близько 100 млн. євро на рік, що робить його найбільшим політичним фондом Німеччини і Європи. В умовах, коли ХДС є правлячою партією, керівника представництва ФКА можна вважати другим за значимістю представником Німеччини в країні перебування після посла і навіть «неформальним послом», який може без дипломатичних умовностей висловлюватися з приводу широкого спектра питань.

Таким чином, інцидент із Ланге — не рядова проблема рядового громадянина. Це інцидент із людиною, котра має прямий доступ до інстанцій, де розробляється політика і приймаються рішення з приводу України. Це не означає, що претензії до такої особи, якщо вони є, мають замовчуватися або ігноруватися. Але якщо вже вони виносяться за межі кабінетів спецслужб, то мають бути абсолютно обгрунтовані, аргументовані, ясно виражені і донесені в зовсім інший спосіб, а не так, як це сталося в Борисполі.

Також ми маємо справу як мінімум із проявом грандіозної дурості, внаслідок чого і проблеми не вирішуються, і репутації країни завдається істотної шкоди — негативних публікацій про Україну в німецькій пресі з приводу «казусу Ланге» на сьогодні вже більше, ніж свого часу із приводу франкфуртського «казусу Луценка».

Пізніше було зроблено спробу «загасити пожежу» з боку МЗС. Тактика полягала в наданні події більш широкого контексту — обговорення діяльності закордонних громадських організацій і фондів узагалі.

Міністерство провело зустріч заступників міністра закордонних справ Руслана Демченка і Павла Климкіна з послами і старшими дипломатами диппредставництв США, РФ, Німеччини і Польщі. Було заявлено, що керівництво України високо цінує внесок міжнародних недержавних організацій у становлення і розвиток української демократії, ринкової економіки та громадянського суспільства.

На зустрічі обговорювали питання діяльності в Україні недержавних, некомерційних фондів, «координованих відповідними посольствами». Дане формулювання в офіційному повідомленні МЗС здивувало багатьох, якщо взяти до уваги список організацій, про які йдеться далі. У повідомленні безпосередньо згадано Фонд «Відродження», Фонд Фрідріха Еберта, Фонд Конрада Аденауера і Фонд Стефана Баторія. І якщо німецькі фонди, які є партійними організаціями, фінансуються урядом ФРН і хоча б опосередковано можуть вважатися такими, що мають стосунок до Німеччини як держави, то Міжнародний фонд «Відродження» (МФВ), як і польський Фонд Стефана Баторія, є приватним, не отримує ні копійки з державних бюджетів будь-яких країн, і вже тим більше не координується «відповідними посольствами». На цей факт звернув увагу у своєму коментарі виконавчий директор МФВ Євген Бистрицький, котрий висловив жаль з приводу допущеної МЗС помилки і підкреслив, що керівництво, правління і програмні ради фонду складаються виключно з громадян України.

Відповідаючи на запитання «ДТ», з якою метою послів чотирьох держав запросили до МЗС, директор департаменту інформаційної політики міністерства Олег Волошин повідомив, що це було зроблено для того, щоб «пояснити політику нашої держави стосовно закордонних громадсько-політичних фондів, а також зняти негативний резонанс навколо історії з паном Ланге».

«Ми хотіли висловити вдячність за внесок, зроблений міжнародними неурядовими організаціями в розвиток демократії в Україні. Але водночас дати зрозуміти, що очікуємо від цих структур поваги до внутрішньополітичних процесів в Україні. Аудит і консалтинг — це різні види діяльності. Закордонні фонди можуть відстежувати внутрішньополітичні процеси в нашій країні, але не повинні бути їхніми безпосередніми учасниками. Має існувати чітка межа між роботою на всю країну і роботою на конкретну політичну силу. Політичних уподобань бути не повинно. Власне, наші зауваження стосуються навіть не фондів як таких — ідеться про окремих їхніх працівників. А до фондів у цілому ми жодних претензій не маємо. І жодних обмежень їхньої діяльності не запроваджуватиметься», — повідомив дипломат.

З цього коментарю випливає, що основною є все ж таки версія зв’язків Ланге і ФКА в цілому з опозиційними політиками. Тоді слід зауважити, що співробітництво з місцевими політичними партіями відноситься до статутних цілей німецьких політичних фондів, і така діяльність не суперечить законодавству України. Заборона існує лише на публічну участь іноземних громадян у виборчих кампаніях, але, як відомо, зараз в Україні період міжвиборний, і претензій з цього приводу не озвучувалося.

Що ж до міжпартійного співробітництва, то, як правило, пріоритет віддається «спорідненим» партіям, у даному разі асоційованим членам правоцентристської Європейської народної партії (до якої входить ХДС), якими в Україні є «Батьківщина» і «Наша Україна». Проте великим перебільшенням було б вважати, що партійні зв’язки фонду в Україні зводяться лише до даних політичних сил. Автору цих рядків особисто доводилося брати участь у заходах, організованих Фондом Аденауера в регіонах України. Наприклад, у серії міжнародних семінарів під назвою «Європа у валізі», проведеній ФКА в Донецькій області в жовтні минулого року спільно з... Молодіжною організацією Партії регіонів. І будь-яких проблем у стосунках зі старою владою це співробітництво з опозиційними тоді регіоналами не викликало. При тому, що це вже був період офіційного старту президентської виборчої кампанії, і молоді регіонали, користуючись спільним україно-німецьким дискусійним майданчиком, публічно інформували про висування Віктора Януковича, яке саме тоді відбулося, на пост президента України і про свої програмні пріоритети.

Тож з’являється нова ілюстрація до списку відмінностей нинішньої влади від попередньої: ті прояви свободи, які раніше вважалися допустимими навіть у період виборчої кампанії, тепер викликають проблеми у вільний від виборів час. А отже, характер політичного режиму змінюється, і відбувається та сама ерозія демократії та громадянських свобод, що її вже відчули на собі й учасники багатьох протестних акцій, і журналісти, і харківські захисники живої природи, і просто уважні глядачі вітчизняних телеканалів.

Якщо вже іноземні представники такого рівня не можуть почуватися вільно в нібито вільній країні Україні, то що можна сказати про права пересічних громадян самої України, за спиною яких не стоїть уряд впливової іноземної держави?

Ми не бачимо підстав якось ідеалізувати закордонні фонди, які діють у нас (а тим більше — колишній уряд України, котрий, втім, не вбачав жодних проблем у законній діяльності таких фондів). Навряд чи постать такого рівня не може не мати певних політичних симпатій і бути зовсім позбавлена суб’єктивності в оцінках. Однак знаючи Ніко Ланге багато років, не можу навіть із натяжкою вважати його членом фан-клубу Юлії Тимошенко, що йому фактично закидають зараз. Він неодноразово публічно критикував і минулий уряд, і специфічну, неєвропейську традицію побудови політичних партій в Україні навколо лідерів, а не навколо ідей (яскравий приклад того БЮТ, і не тільки).

Що стосується наслідків інциденту, то вони досить прозорі і неприємні для Києва. Декларована стратегія української влади на побудову гармонійної, прагматичної, безконфліктної системи стосунків із провідними центрами впливу у світі, схоже, може зазнати невдачі. Раніше узгоджена дата запланованого на серпень візиту президента Януковича до Берліна тепер ставиться під сумнів (а це мав бути перший візит нового президента до столиці країни, яка є одним із лідерів ЄС). Від позиції Німеччини залежать принципово важливі для Києва рішення щодо питань Договору про асоціацію з ЄС та перспективу безвізового режиму. Багато країн ЄС, які відносяться до групи «скептиків» стосовно України, орієнтовані на позицію Німеччини в цих питаннях.

А процес погіршення відносин уже пішов. Розслідування інциденту відстежується на рівні уряду. Глава комітету бундестагу з питань Європи Гюнтер Кріхбаум в інтерв’ю Deutsche Welle?заявив, що епізод із затриманням у Борисполі Ніко Ланге може істотно ускладнити україно-німецькі відносини, зокрема в переговорному процесі про підписання угоди про асоціацію з ЄС. Може поменшати ентузіазму й у німецького МЗС, котрий у гострих дискусіях із МВС ФРН досі обстоював надання Україні Плану дій (дорожньої карти) щодо безвізового режиму, а тепер займається «бориспільським інцидентом».

Хто є «автором» конфузу? Із розмов і коментарів, а також з аналізу механізмів ухвалення подібних рішень стає зрозуміло, що за рішенням поставити «червоний прапорець», який забороняє в’їзд в Україну для Ланге, стоїть СБУ, причому на рівні не середньої руки клерка, а високих посадовців. У принципі це опосередковано підтверджують усі джерела. Державна прикордонна служба виступає лише виконавцем подібних рішень.

А якщо це так, то слід брати до уваги те, що Ланге — не лише менеджер фонду. Він — публічна особа, котра активно виступає перед різними аудиторіями в Україні (і за кордоном — з української тематики). 27 травня у своїй аналітичній статті «Перші 100 днів після зміни влади в Україні: авторитарні тенденції та зближення з Росією», розміщеній на офіційному сайті представництва фонду в Україні, Ланге критично оцінив дії
команди нового президента Януковича та зміни в Україні, які відбулися після його приходу до влади. Фактично це була перша серйозна (хоча й цілком політкоректна) критика нової влади з боку іноземного експерта, котрий постійно працює в нашій країні. У таких умовах заборонні дії спецслужб — занадто вже неакуратний крок, що відверто підставляє керівництво країни, на яке тепер сиплються закиди в «переслідуванні за критику».

Подібні претензії (але з боку північного сусіда) висували Києву і за старої влади, але тоді в абсолютній більшості випадків мала місце заборона на в’їзд для людей, які прямим текстом ставили під сумнів територіальну цілісність України (Лужков, Затулін) або безпосередньо брали участь у виборчих кампаніях (Павловський). А це зовсім інші претензії.

Прем’єру Азарову вже доводилося 14 червня в Люксембурзі вислуховувати зауваження з приводу дій керівництва спецслужби на медійній ниві. Тепер хвиля негативу буде адресована особисто президенту, і це навряд чи додасть йому комфорту. Які будуть зроблені висновки, покаже час.

Керівництво держави ще може перешкодити тенденціям, які витискають Україну з числа вільних країн. Тим більше що ці тенденції ускладнюють Україні вирішення багатьох завдань, заявлених як пріоритетні. З іншого боку, є ризик, що інцидент із Ланге може стати першою ластівкою зміни ставлення держави до всього, що нею, державою, не контролюється і живе своїм життям. Передусім це стосується громадянського сектору і не любимих усіма авторитарними режимами неурядових організацій, які сама Українська держава (незалежно від кольору партійних прапорів), так і не навчилася підтримувати.

Наразі ж безглузді дії стосовно німецького експерта переконують багатьох у правоті його короткої формули стану справ в Україні, опублікованої місяць тому: «ближче до Росії, далі від демократії».

Фото з сайту: http://www.minjust.gov.ua

коментарі


щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном

C