Зміни до міграційного законодавства — покарати та заборонити в’їзд чи вирішити проблеми міграції в Україні?

07.04.2011
джерело: noborders.org.ua

5 квітня 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань міграції” з урахуванням пропозицій Президента України. Зміни внесено в Закон України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”, Кримінальний Кодекс України та Кодекс України про адміністративні правопорушення.

Офіційний сайт Верховної Ради позиціонує ці зміни як “створення належних правових засад посилення боротьби з нелегальною міграцією, поліпшення управління міграційними процесами, посилення юридичної відповідальності за правопорушення в цій сфері, забезпечення умов для реалізації прав мігрантів і рівноправних умов взаємних поїздок громадян України та інших держав, активізації двосторонніх контактів у всіх сферах міжнародних відносин, посилення юридичної відповідальності як іноземців, так і громадян України за порушення міграційного законодавства” ( http://portal.rada.gov.ua/rada/control/uk/publish/article/news_left?art_id=250487&cat_id=37486 ). Однак більшість змін стосується насамперед збільшення відповідальності за порушення правил перебування на території України іноземцями. Так, закон передбачає збільшення кількості підстав для видворення іноземців, збільшення розміру штрафів за порушення строку реєстрації та збільшення терміну заборони повторного в’їзду на територію України – від п’яти до десяти років. Передбачено жорсткіше покарання за організацію чи здійснення незаконного переплавлення осіб через державний кордон України.

Окремо варто виділити кілька особливо важливих моментів Закону, як негативного, так і позитивного характеру. Стаття 31 перелічує підстави за яких термін перебування іноземця в Україні може бути скорочений, перелік був суттєво збільшений порівняно із попередньою редакцією Закону, окрім іншого було додане таке формулювання однієї з підстав: «якщо його діяльність на території України може негативно впливати на відносини України з іншою країною». Однак пояснення, що саме мається на увазі та яким чином буде встановлюватися уповноваженими органами влади в Законі відсутнє, що на думку Проекту «Без кордонів» може стати підставою для порушення прав іноземців.

Однак, крім цього, у тексті закону є стаття 32 — „Заборона видворення та інших форм примусового повернення”, яка говорить про те, що “іноземець та особа без громадянства не може бути видворений або в інший спосіб примусово повернутий до країн, де він може зазнати катування, жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, або з якої він може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека. В цьому випадку іноземцю та особі без громадянства на території України надається притулок рішенням Президента України”. Крім того, що в прийнятих змінах зазначені підстави для заборони примусового видворення, що є дуже важливим для забезпечення дотримання прав іноземців в Україні, – вони є першої законодавчої ініціативою, крім статті 26 Конституції, яка встановлює можливість надання саме притулку на території країни. Адже закон України “Про біженців” передбачає лише надання статусу біженця та не містить визначення процедури надання притулку, тоді як у законодавчій практиці багатьох країн ці форми захисту шукачів притулку доповнюють один одного.

Проект “Без кордонів”, безперечно, вітає розвиток законодавства в сфері міграції в Україні. Однак ми стурбовані заборонним характером даного Закону. На нашу думку, розвиток міграційного законодавства та вироблення виваженої та ефективної міграційної політики в Україні є надзвичайно важливими. Але ці процеси не повинні носити лише заборонювальний та каральний характер. Потрібно звертати увагу на практичне виконання всіх положень законодавства, та забезпечувати рівність перед законом кожного, у тому числі і гарантування іноземцям дотримання прав людини.

Проект “Без кордонів” вітає запровадження до міграційного законодавства поняття “надання притулку” та висловлює сподівання, що ця частина Закону набуде практичного застосування. Адже декілька шукачів притулку – клієнтів проекту зараз позбавлені волі саме в очікуванні такого примусового видворення (екстрадиції) до країн, де їм загрожують катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження. Ми сподіваємося, що зі вступом у силу даного Закону, наші клієнти матимуть змогу звернутися до Президента України із проханням про надання притулку, і їх справи будуть ретельно та неупереджено розглянуті.

коментарі


щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном

C