Розбещення неповнолітніх? Це дуже безпечно

18.10.2011
джерело: www.tema.in.ua

20 тисяч доларів – відкуп від слідчих та судді за розбещення дитини. Про це свідчить приклад, що стався у Черкасах. Співмешканець матері 6-річної дівчинки розбещував дитину. За заявою матері справу порушили, чоловіка арештували… А потім звільнили. За словами мами дівчинки, плата збоченця за «спокій»: 20 тисяч доларів. Мабуть, в того все буде гаразд. Адже, за словами омбудсмена Ніни Карпачової, навіть у справах про зґвалтування неповнолітніх кожна п’ята не доходить до суду. Розбещення довести набагато складніше. А коли підозрюваний після порушення справи раптово продає квартиру – відшукати склад злочину правоохоронцям майже неможливо.

Дитяче виховання з елементами розбещення

Ольга Г. – мати потерпілої дівчинки. 18 липня цього року жінка дізналася, що її громадянський чоловік Микола П. не відвів доньку в дитсадок. Дитина виявилась в синцях і з кров’ю на обличчі. Лише наступного дня дівчинка розповіла мамі, що дядя не тільки бив її, а й щипав за статеві органи. І робив це не вперше за останні півроку. До цього дитина додала ще більше брудних подробиць спілкування з вітчимом. Ольга написала заяву в міліцію, там порушили кримінальну справу за ст. 156 ч. ІІ «Розбещення неповнолітніх». Чоловіка затримали, і він провів 10 днів у слідчому ізоляторі, потім Придніпровський районний суд Черкас звільнив його на підписку про невиїзд. Чоловік стверджує, що не розбещував дівчинку, а лише трохи «карав» її за неслухняність. Ольга розповіла, що її вже колишній співмешканець похваляється спільним друзям, що заплатив за волю 5 тисяч доларів. Ще 15 тисяч заплатить суддям – і «все буде гаразд».

Судовий процес має відбутися наприкінці жовтня 2011 року. Але, є підстави підозрювати, що справу можуть тихо закрити.

Микола П. наразі зізнався лише в тому, що хапав дитину за статеві органи. Це доводить і судово-медична експертиза. Але, за словами чоловіка, такі в нього методи виховання, і ніякого сексуального підтексту тут немає. Він ось уже чотири місяці працює в Черкасах торговим представником компанії, яка реалізовує м’ясні вироби (до того був безробітним). На телефонні дзвінки довго не відповідав. Але коли врешті взяв слухавку, відмовився від будь-яких коментарів.

Після повернення на волю, він зібрав власні речі і переїхав із однокімнатної квартири в Черкасах до батьків у районний центр. Водночас кожного дня їздить до Черкас, проїжджаючи міст через Дніпро і долаючи 36 кілометрів дороги. Поки ми через агентства нерухомості з’ясовували, чи не виникли такі незручності у чоловіка через бажання продати квартиру для різних фінансових операцій абощо, виявилося, що житло таки продали. Люди, які мешкають поряд з квартирою, де жили Микола та Ольга з дівчинкою, підтвердили, що квартиру нещодавно продали – тепер в неї власники. За даними агенцій нерухомості, однокімнатна квартира без ремонту в цьому районі Черкас коштує 20–25 тисяч доларів. Це, звісно, не доводить провину чоловіка, міліціонерів чи судді по його справі, але сума у 20 тисяч доларів, озвучена Ольгою Г. – «за владнання справи» фактично співпадає із вартістю квартири.

Державний «дах» секс-злочинців

Офіційна статистика справ за статтями 155 та 156 ККУ (відповідно, «Статеві зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості» й «Розбещення неповнолітніх»), очевидно, не розкриває реальних масштабів проблеми. Латентність справ цієї категорії, як ви здогадується, є дуже високою. У 2010 році за статтями 155 і 156 порушено, відповідно, 52 і 207 кримінальних справ, за 6 місяців 201-го відповідно, 37 і 157.

Керівник міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда–Україна» Катерина Левченко підтверджує, що сутенери в Україні ведуть неповнолітніх і малолітніх повій до судово-медичних експертів і купують висновок про те, що діти вже досягли статевої зрілості, тож секс із ними є законним.

За інформацією Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Ніни Карпачової, в нашій країні кожна п’ята кримінальна справа, пов’язана зі злочинами проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, де потерпілими є малолітні та неповнолітні діти, закривається, а злочинці фактично уникають покарання. Зауважимо: йдеться, як правило, про зґвалтування. Якщо на гальмах можуть спустити навіть таку справу, то за справу розбещення без зґвалтування міліція намагається взагалі не братися: клопітно, малоперспективно, потребує найвищої кваліфікації.

Юристка коаліції молодіжних громадських організацій Черкаської області Тетяна Кавальчук каже, що якщо нанесення тілесних ушкоджень довести відносно легко, то сексуальну мету при відсутності зґвалтування – украй важко. Виникають проблеми й у стадії судочинства. По-перше, такі справи є інтимними, травматичними для психіки й нерідко потерпілі або їх батьки не хочуть про них говорити. Крім того, дитина в такому віці ще не мислить категоріями «закон», «злочин», «кримінальна відповідальність», «ув’язнення», «суд», «свідчення потерпілого», а прагне якнайшвидше забути пережите.

Тут багато залежить від якості й швидкості роботи слідчих. Якщо перший раз допитати дитину відразу після інциденту, а другий – через 1–2 місяці, то показання можуть відрізнятися, бо у 80% дітей, потерпілих від злочинів сексуального характеру, вмикаються захисні психологічні механізми. За словами головного спеціаліста відділу консультаційної роботи Черкаського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Віталія Сухенка, який був присутній під час роботи слідчого з постраждалою дитиною, дівчинку не змогли «розкрити» до кінця. «Я підозрюю, вона може розповісти набагато більше… Те, що маємо справу із розбещенням – однозначно», – каже Сухенко. Поки йде слідство, дівчинка встигла стати агресивнішою. За словами мами вона часто ображає однолітків.

Дитяче розбещення: оберемок проблем

На прикладі цієї, нажаль, буденної справи про розбещення 6-річної дівчинки, може відстежили всі наявні ознаки такої проблеми.

Законодавство

Нині воно захищає, як не дивно, не всіх дітей, а лише тих, хто не досяг «статевої зрілості». Навіть назва статті 155 ККУ вказує на це. Що суперечить і здоровому глузду, і положенням міжнародних документів, зокрема Конвенції ООН про права дитини та Факультативному протоколу по боротьбі з торгівлею дітьми, дитячою проституцією та дитячою порнографією, який доповнює Конвенцію. Виправити ситуацію може ініціатива «Ла Стради» й законопроект народного депутата Віктора Шемчука, які пропонують змінити назву статті на «Статеві зносини з особою, яка не досягла 16 років». Поки що факт статевої зрілості визначають судово-медичні експерти. Констатуємо: діти у віці від 13–14 до 16 років рідко потрапляють під категорію осіб, які не досягли статевої зрілості. Отже, сексуальні дії із ними… дозволені, не говорячи про розбещення та сексуальні домагання. Таким чином законодавець стимулює сутенерів до корумпування судово-медичних експертів.

Система підготовки кадрів МВС

Учбові заклади системи МВС України майже не готують кадри для роботи у підрозділах кримінальній міліції у справах дітей. Єдине виключення – Київський університет внутрішніх справ, де кілька років тому з’явилася відповідна кафедра. Та й щодо місця «дитячої служби» у структурі МВС також повна невизначеність. Департамент кримінальної міліції у справах дітей ліквідовано. На його базі в центральному апараті МВС створено управління та відділ, які підпорядковуються різним департаментам, і навіть не спроможні узгодити свою діяльність.

Технічне й технологічне забезпечення міліції

Технічна база правоохоронців й власне система документування та доведення таких злочинів категорично застарілі.

Проблеми ідентифікації «м’якших» випадків сексуального насильства

В Україні ситуація виглядає таким чином, що правоохоронці по суті визнають і хоч-не-хоч розслідують випадки повністю очевидних зґвалтувань. Натомість сексуальні домагання і переслідування та інший сексуальний тиск у формі грубого «заохочення» прямим текстом чи фізичним впливом фактично сприймаються правоохоронцями як «дитячі забавки».

Сексуалізація життя в масовій культурі

Суспільству через кіно, ЗМІ, рекламу і навіть виховання нав’язують стереотипи відвертого сексизму, коли жінка переважно відіграє роль сексуального об’єкту.

Агресивна атмосфера, до якої потрапляє неповнолітня жертва

В системі МВС відсутній цивілізований механізм опитування дітей правоохоронцями. На відміну від цивілізованих країн, у нас не створили систему допиту дитини в так званих «зелених кімнатах». Нині така кімната діє одна на всю Україну – в Солом’янському РУВС м.Києва. Та й зроблена вона не державою, а благодійною фундацією ЮНІДЕА й «Ла Страдою». В таких кімнатах, оформлених на кшталт дитячих, проводиться дружня бесіда з дитиною. Однак, це потребує чималих витрат, зокрема на облаштування сусідньої кімнати з венеціанським склом (одностороннім баченням), системами аудіо-відео записом, тощо. Усе це – частина ювенальної юстиції, з якою чомусь бореться частина депутатського корпусу. Попри те, що Президент в травні цього року підписав Указ, яким затвердив концепцію кримінальної юстиції у справах неповнолітніх.

Для реалізації цих процедур потрібні зміни до Кримінально-процесуального кодексу, стосовно «допиту свідка», «допиту неповнолітнього свідка» та «допиту потерпілого», тощо.

Розповсюдженість фізичного покарання дитини

В Україні надто багато прихильників і «практиків» фізичних покарань дітей. Зазвичай не існує «межі» таких покарань, які спричиняють психологічні травмами, інші проблеми й злочини.

Ментальне прагнення приховати «сімейні проблеми»

Часто спрацьовує страх жінки залишитися самотньою, «неповноцінною», втратити матеріальне забезпечення з боку чоловіка. Часто в конфліктних ситуаціях звинувачують не батьків, а дітей як «малих, нерозумних і неслухняних». У справі, з якої ми почали, це чітко видно. Ольга прожила з Миколою рік у цивільному шлюбі. Чоловік, за її словами, багато випивав, гуляв, часто ображав її та дитину. Більше того – бив Ольгу, й навіть поламав ребра. Дівчинку він часто відводив у куток і змушував годинами стояти на колінах.

«Коли я виходила з дому, вона постійно питала, куди я йду, коли повернуся, казала: „Мама, не лишай мене з дядьою Кольою“, – згадує жінка. Але ж попри все це матір продовжувала жити зі співмешканцем. Дівчинка, очевидно, зрозуміла, що ділитися своїми проблемами немає сенсу. Психолог Віталій Сухенко констатує: «Дитина з чужими людьми веде себе відкритіше. А в стосунках із мамою є певні складнощі. Втім, тут не можна нікого звинувачувати, це поширено...» – додав він.

Звичайно, не варто звинувачувати матір ані в закритості дитини, ані тим більше в ситуації, що склалася, але чи не слід було щось робити до «точки біфуркації»? Дитина, врешті, не розказала нікому про перший випадок розбещення. А про другий розповіла після того, як мати побила її паском (що підтвердила експертиза).

Брак правової культури в суспільстві та медіа для належної оцінки та профілактики насильства над дітьми

Популярне загальнодержавне ЗМІ надрукувало обставини цієї справи не лише із вказуванням імені й прізвища підозрюваного, суд над яким навіть ще не розпочався, а й назвало ім’я та прізвище мами й дитини. Без коментарів…

Корупція, як двигун злочинності

Правоохоронна система перетворилася на такий собі підрозділ з підприємницької діяльності: хто більше заплатить – той правий. Чудові умови для збоченців при грошах, чи не так?

Екс-правоохоронець: «За покарання треба заплатити»

Існує одна проблема, яка об’єднує і провокує решту: відсутність державної концепції захисту дітей. Досвідчений правоохоронець, який побажав залишитися невідомим, так прокоментував описувану історію з Черкас: «У нас кримінальні справи порушують за ознакою доцільності. Якби це були багаті люди, справа безумовно була б і безумовно її довели б до суду. В цій історії мати заплатити не може. Отже, очікувати, що до справи поставляться з усією старанністю й збоченця покарають, буде дещо наївно…»

Стаття підготовлена в рамках проекту «Підтримка бюро журналістських розслідувань», що реалізує ХПГ за фінансової підтримки МФВ.

коментарі


щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном

C��������� �������