Школа на даху світу

19.12.2011
автор: Олена Скирта

 "Взагалі-то я не планував змінювати світ"

Грег Мортенсон

Дме теплий вітер. Між скелею, що прямує вверх, і небезпечною кручею тече шумний кришталево чистий гірський струмок. Навколо нікого. Неподалік, серед листя дерев, розташувалося маленьке селище з одноповерхових будиночків. Це Корфе, Пакистан. Живуть тут чоловік тридцять, займаються в основному сільським господарством. Донедавна діти Корфе не мали школи, займалися з ентузіастом-учителем з місцевих селян, сидячи прямо на землі за будь-якої погоди.

Саме сюди прийшов американець - Грег Мортенсон з метою підкорити К2- " Мекку" усіх альпіністів світу.  Це йому не вдалося, але він зробив набагато більше. Він підкорив свою вершину: ту, що підкорила дитячі серця і відкрила шлях до знань підростаючого покоління віддалених районів Пакистану.

Він почав будувати школи там, де було каміння, у тих районах, куди влада навіть боялася приїжджати, боровся за життя дітей там, де кожен третій новонароджений помирав. Завдяки його праці і наполегливості змогли піти в школу 64 тисячі учнів.

Можливо, ця ідея не була спонтанною. Ще в дитячі роки, мешкаючи в Танзанії, Грег проявляв цікавість до різних країн. Коли він був вже дорослим, загинула його сестра. Саме на згадку про неї він вирішив зійти на одну з гір “даху світу” - К2(8611 м). Невдалий підйом і хвороба привели його в те саме селище Корфе. Місцеві жителі настільки тепло прийняли іноземця, що коли він побачив дітей, що не мають елементарного місця для навчання, але готових вчитися навіть сидячи на холодній землі, то пообіцяв приїхати знову і побудувати школу. Так почалася ця неймовірна історія.

Повернувшись до Америки, альпініст насамперед почав пошук спонсора. Мати Грега умовила сина розповісти про те, що він робить, в навчальному закладі, де вона викладала. Старшим школярам було складно зрозуміти важливість освіти в регіонах, які вони вважали "терористичними". Молодші ж не могли повірити, що дітям їх віку нема де вчитися. Вирішивши допомогти, вони пішли збирати сміття, заробивши таким чином всього 623,45 долара. Здавалося б, хіба це може допомогти? Хоч це і невелика сума, але її вистачило для того, щоб надихнути тисячі інших на допомогу! Сталося щось дивовижне:своїми стараннями ці діти перемогли забобони своїх батьків, змусивши їх замислитися. Так почалася програма "Пенні для світу".

Невеликим досягненням стала сума в 12 тис. доларів, виділена Жаном Ерні, заможною людиною, засновником великої компанії в Кремнієвій Долині, на які й була побудована школа в  Корфе. Це була перша, але ще не остаточна перемога. Уже набагато пізніше, коли Мортенсон побудував не одну школу в Пакистані і Афганістані, помираючи Жан Ерні заповів мільйон доларів на основу Інституту Центральної Азії, який мав очолювати Грег.

Проте до цього було ще далеко, життя рідко буває схожим на казку. Так сталося і в цій історії. Американцеві доводилося боротися не лише за спонсорство, але і за саму можливість побудувати школу. Вже майже побудовану її руйнували таліби, оскільки за їх переконаннями дівчата не мають права на освіту. Ідея ж Мортенсона була в тому, щоб вчилися в першу чергу дівчата: "Якщо ви виховуєте хлопчика, ви виховуєте особистість. Якщо ж виховуєте дівчинку, ви виховуєте суспільство". Адже хлопчики найчастіше їдуть з сіл працювати у міста, тоді як  більшість дівчаток залишаються, навчаючи своїх дітей - нове покоління.

Грег завжди дуже шанобливо ставився до релігії і звичаїв народів Пакистану і Афганістану. Спочатку  він слабо розбирався в цьому, але потім він помалу почав говорити їхньою мовою, носити національний одяг, а насамкінець відчув себе удома. Проте це не захистило американця від деяких негараздів. За Грегом стежили, висилали перевірки в школи, був момент, коли оголосили фетву - релігійна заборону на його діяльність. На щастя, після  цього Мортенсона благословив верховний муфтій Ірану,  і  більше ніхто не міг заважати мирному місіонерові.

Це історія звичайної людини, яка, виконуючи свою обіцянку, дійсно змінила світ на краще. Тоді як з тероризмом боролися зі зброєю в руках, він ніс книгу.

Виникає питання: а зміг би Грег Мортенсон вчинити такий же вчинок  гідний великої людини, будучи публічною особою або ж членом якої-небудь політичної організації? Важко сказати. Багато що визначається вихованням і самим характером людини. Його батьки теж зробили свій внесок в історію. Батько Ірвін  заснував перший в Танзанії медичний центр для підготовки фахівців з місцевого населення. Мати Джерен, ставши доктором наук, залишилася викладати в школі.  У самого ж Грега  правильний характер. Настільки, щоб зі своєї великої невдачі зробити щось добре для  інших людей.

Дме легкий вітерець. Між скелею й кручею тече  швидкий гірський струмок. У школі у маленькому селищі Корфе сьогодні навчається нове покоління пакистанців.

коментарі


щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном

C