У Тернопільській області кандидати в депутати обіцяють виборцям право на повітря

11.10.2012
автор: Олександр Степаненко

Оцінка передвиборних програм кандидатів у 167-у виборчому окрузі: замість охорони довкілля та дотримання екологічних прав наші виборці можуть втішитися хіба що... правом власності на повітря

Згідно з рішенням Колегії про позицію ЕГО «Зелений Світ» щодо виборів до Верховної Ради, оприлюднюємо оцінку передвиборних програм кандидатів у народні депутати по 167-у виборчому округу на предмет пріоритетності у них екологічної складової, тобто питань охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та сталого розвитку.

Чому ми вважаємо важливим концентрувати увагу саме на важливості передвиборних програм? Тому, по-перше, що саме передвиборній програмі належить бути основним інструментом інформування виборців про наміри політичної партії або кандидата. Саме вона, програма, мала б являти собою концентроване викладення інформації про цілі та завдання партії або кандидата, про шляхи та засоби їх досягнення. Тобто інформації, конче потрібної громадянинові для здійснення усвідомленого та вільного вибору.

По-друге, програма – це основний документ, за яким обраний депутат звітуватиме перед виборцями. Нарешті – це документ, на підставі якого можна буде доводити виконання або невиконання ним передвиборних гарантій.

На жаль, у нині діючому законі «Про вибори народних депутатів України» сама дефініція поняття «передвиборна програма» відсутня. Що це таке, які обов’язкові відомості повинні міститися у тексті програми? Закон встановлює лише максимальний обсяг її тексту: а що вже напишуть у тому тексті – кожен вирішує на власний розсуд.

Якщо критеріїв змісту такого документа нема, програма перетворюється на політичну рекламу, змагання ідей – на шоу, гарантії народного обранця - на фарс, пустопорожні обіцянки. Можливість відкликання депутата за невиконання передвиборних гарантій – на утопію. А політика тоді дійсно не є що інше, як – за Максом Волошиним - «расклейка етикеток, назначенных, чтоб утаить состав…»

Відтак не дивно, що за таких умов програмні тези наших кандидатів часом не піддаються серйозному аналізу. Так що даруйте…Попри те, виконуючи це невеличке дослідження, ми намагалися зберегти рівне та неупереджене ставлення до кожного з кандидатів.

Загальний висновок: програми не відображують цілісного бачення проблем охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та сталого розвитку.

 

Що можна порадити кандидатам в якості зразка такого цілісного бачення? – ось хоча б передвиборна програма Партії Зелених України http://www.cvk.gov.ua/pls/vnd2012/WP502?pt001f01=900&pf7171=102 

У ній екологічні пріоритети загалом непогано прописані. Лише ЕГО «Зелений Світ» не агітує за ПЗУ. Перш за все реальні справи її лідерів повинні були б відповідати програмним деклараціям.

Отже, 167-й округ, дивіться, хто прийшов і як вони уявляють роботу у Парламенті …

Володимир Бедриківський, самовисування.

Наш загальний висновок значною мірою стосується і програми цього кандидата. Пан Бедриківський лише у дуже загальних формулюваннях згадує про проблеми із водопостачанням у краї, пропонує «відновлення роботи та побудову станції фільтрації в Заліщиках, очисних споруд у Борщові та пошук джерел цілодобового водопостачання в Чорткові».

Вочевидь «земляку-генералу» не відомо, що очисні споруди відсутні й у Чорткові, через що місцевий водоканал вже не перший рік очолює список 10 підприємств області, котрі є найбільшими забруднювачами довкілля. Важко погодитись з пропозицією кандидата про нагальність віднайдення «джерел цілодобового водопостачання в Чорткові». Проблема системи водопостачання у місті полягає не у відсутності «джерел цілодобового водопостачання», а у зношеності водопровідної мережі, величезних обсягах втрат води у мережах, значних витратах електроенергії для перекачки та ризиках подальшого використання для питного водопостачання інфільтраційного водозабору, який подає недоочищену воду з р. Серет. Навіть якщо «джерела цілодобового водопостачання» будуть знайдені паном Бедриківським, це жодним чином не вирішить проблеми: витоки у зношених мережах навпаки збільшаться, якість води у крані не стане кращою, витрати енергії на перекачку зростуть, ціна водопостачання знову ж зросте, а вона у Чорткові і так найвища у області....

Програма Бедриківського містить також вельми неконкретне зобов’язання «запровадити контроль за використанням земель та водних ресурсів». Важко щось заперечити, але не легше зрозуміти, у який спосіб пропонується запровадити цей контроль: віддати усі озерця-ставки міліції, поставити біля кожного джерела по озброєному охоронцю, ввести посади комісарів до керівництва управліннями Держкомзему, встановити камери спостереження у кабінетах їхніх начальників, чи щось інше?

Михайло Білаш, кандидат від Комуністичної партії України.

Програма кандидата містить лише одну природно-ресурсну тезу: «забезпечування дотримання конституційних прав власності на землю, її надра, ліси, води, атмосферне повітря».

З декларацією про важливість дотримання конституційних прав важко сперечатися, хоча дуже хотілося б почути від кандидата-комуніста по можливості докладний коментар, як він бачить приміром оце «забезпечування дотримання конституційного права власності» на прикладі… атмосферного повітря?

Невже погляди недавніх поборників тотальної націоналізації радикально трансформуються на протилежні – тотальної приватизації? А що якби наміри кандидата-комуніста при його обранні реалізувалися? Лише уявіть - кожен виборець 167-го невдовзі став би повноправним володарем приватного «повітряного паю» та отримав державний акт, який підтверджує право власності на повітря!?

Олег Ваврик, кандидат від партії "УДАР (Український Демократичний Альянс за Реформи) Віталія Кличка".

Знову ж програма кандидата відводить маргінеси проблематиці охорони довкілля, раціонального використання природних ресурсів та сталого розвитку. Пан Ваврик цілком слушно пропонує більшу частку податкових надходжень залишати на місцевому рівні, за рахунок чого буде можливо виконати «ремонт мереж водопостачання та водовідведення, ремонт та будівництво очисних споруд, будівництво нових паспортизованих полігонів побутових відходів, будівництво сміттєпереробного заводу».

Тут варто зауважити, що «європейські стандарти», яких прагне досягнути кандидат УДАРу, передбачають системний підхід до сфери управління комунальними відходами. Ані полігони відходів, ані очисні споруди самі по собі не вирішують проблеми нераціонального використання природних ресурсів у економіці, побудованій на принципі зростання, що не враховує обмеженості будь-якого ресурсу. Відтак треба розвивати такі моделі виробництва та споживання, які передбачають - по-перше, зменшення утворення відходів, по-друге роздільне їх збирання на місці, по-третє, максимальне повернення відходів (котрі по суті є вторинними матеріальними та енергетичними ресурсами) у виробництво та комунальне господарство.

Можливо, прописувати такі тонкощі у програмі носієві європейських поглядів ніколи. Брак інформації, на його погляд, мабуть можна успішно компенсувати провінційним авіашоу

Володимир Величко, самовисування.

«Програму» цього кандидата, претензійно названу їм «Декалог Величка», майже неможливо аналізувати через її крайню неконкретність. Головною її відмінністю від програм інших кандидатів є крайня лаконічність. Пан Величко вклався мало не у чверть обсягу, встановленого для текстів передвиборних програм законом «Про вибори…».

«Декалог», який є по суті є переспівом з історичних «декалогів українського націоналіста», містить букет пафосних гасел, натомість - жодних програмних тез, котрі стосуються будь-якої сфери державної політики – правової, економічної, соціальної, екологічної, культурної - та будь-якого напрямку роботи майбутнього парламентарія. Симпатії виборця він намагається завоювати лише тим, що: «молодий, освічений, місцевий, націоналіст»… Не забуває на кожній рекламній площі нагадати про власний «вік месії» - саме 33 роки, на більше й не менше.

Іван Віват, кандидат від партії «Конгрес Українських Націоналістів».

Дивно, що Програма відродження української нації, котру декларує КУН, не бачить загроз її громадському здоров’ю, котрі формуються в умовах екологічної кризи, у якій перебуває більша частина території України. Дивно, що націоналісти не акцентують уваги на жорсткій залежності економіки України від імпортованих зі сходу енергетичних ресурсів. Залежності, котра чи не найбільшою мірою позбавляє країну політичної незалежності та остаточно деморалізує її політичну «еліту». Дивно, що націоналісти не наголошують у цьому зв’язку на пріоритетності екологічної безпеки, як складової національної безпеки, не пропагують модель розвитку, котра передбачає поступову відмову від імпорту російських енергоносіїв за рахунок впровадження практики енергозбереження, використання поновлюваних джерел енергії та структурної перебудови економіки України, котра впродовж 20 років залишається найбільш ресурсномісткою у світі. У програмі Івана Вівата згадується лише потреба «вирішення проблем водопостачання та водовідведення в м. Чорткові». Цього, вочевидь, замало.

Тарас Козак, який також представляє себе, як кандидата від партії «Конгрес Українських Націоналістів» …

Програма пана Козака доволі змістовна та структурована, але хоча б мінімального місця екологічним питанням у ній не знайшлося.

Європейська інтеграція у нього не передбачає досягнення євростандартів у охороні довкілля та переходу до принципів сталого розвитку, визнаних світовим співтовариством. Розвиток енергетичної сфери начебто можливий без інвестицій у енергозбереження та проекти альтернативної енергетики. І економіка може безмежно зростати за умов марнування усіх без винятку природних ресурсів, яке триває в Україні вже не одне десятиліття.

Так видається, що кохана ненька-Україна у сприйнятті пана Козака перебуває десь у космічному просторі. І начебто немає у ній святої землі, котру ми повинні передати своїм дітям. І річки у ній не течуть. І моря не омивають. І ліси та гори не дають прихистку незліченній кількості життів, котрі також хочуть жити.

Сергій Петренко, кандидат від Партії Регіонів України

Пан Петренко не наважився глибоко редагувати передвиборну програму своєї політичної сили. Більшість розділів його програми добросовісно переписані з партійної.

Декілька розділів він, щоправда змушений був викинути, вочевидь для того, би вкластися у встановлений законом обсяг тексту. Серед таких «не дуже потрібних» шматків тексту виявився розділ «Чисте довкілля».

Далі не коментуємо.

Михайло Полянчич, самовисування

Екологічна компонента у програмі кандидата Полянчича вигладає також вельми фрагментарною, але мусимо визнати, що він єдиний на 167 окрузі, хто згадує про порушення екологічних прав громадян. Кандидат обіцяє «ліквідувати борг в сумі 48 млн. грн. громадянам, що постраждали від Чернобильської АЕС». ЦЕ дуже правильно - право на відшкодування завданої порушенням права на безпечне довкілля шкоди гарановано ст. 50 Конституції.

 

Цій гарній обіцянці можна було б вірити – якби не знати, що нині діючий нардеп Полянчич не так давно проголосував ЗА закон «Про Державний бюджет України на 2012 рік», що вкотре призупинив дію низки статей закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», чим порушив право на компенсацію за екологічну шкоду у законодавчо визначеному обсязі. Результати голосування є на сайті ВРУ, ось вони: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/g_frack_list_n?ident=24371&krit=66

Що заважало панові Михайлові у момент прийняття бюджету наголосити на необхідності захистити конституційні права «чорнобильців» та змусити владу повернути їм борги?! – питання, звісно ж, риторичне.

Та нашим нардепам «очі в Сірка не позичати»! Немає меж їхньому лукавству!

Намагаючись знову потрапити до Парламенту, колишній «нашоукраїнець», а нині самовисуванець не скупиться на обіцянки: «За 3-и роки оновити та добудувати водозабір в м. Борщів, м. Чортків та смт Мельниця-Подільська. Відремонтувати комунальні господарства (???) міст Чортків, Борщів, Заліщики, Скала-Подільська, Товсте. Побудувати в усіх районах сучасні сміттєзаводи». Сильно – це вам не повітрям торгувати!

Але стривайте, чи не пропрацював вже нардеп Полянчич у Верховній Раді попередні три каденції? Тож чи не напрошується тут питання: що заважало йому «оновити та добудувати» усі ці об’єкти комунального господарства у попередні роки?

Людмила Скакун, самовисування

Програма пані Скакун відрізняється від інших якісною стилістикою та декларацією принципів відкритості й підзвітності у діяльності депутата-мажоритарника, котрі вона – будьмо сподіватися - сповідує.

Кандидатка заявляє, що не має наміру наслідувати своїх конкурентів та подібно до них розписувати своє бачення шляхів здійснення реформ в Україні. Хоча – як нам здається – чіткої власної візії реформування законотворчої та представницької роботи у Парламенті не демонструє жоден з кандидатів. Тож її дебют можливо й видався би цікавим.

Про довкілля та сталий розвиток у тексті пані Людмили не знайдено нічого. А шкода.

Іван Стойко, кандидат від Об`єднаної опозиції «Батьківщина»

Програма кандидата Стойка загалом є скороченим викладенням програми ВО «Батківщина». Останню важко назвати про-екологічною, але претензії мабуть варто адресувати панові Турчинову, чий підпис стоїть під партійною програмою. Пан Турчинов вочевидь не є екологістом. Єдина про-екологічна теза у його програмі: «Чисте повітря, чиста вода, чисті міста і села – наша мета». Ну можливо, ще одна: «Енергозбереження, позбавлення залежності від дорогого російського газу стане національним пріоритетом».

Кандидат від об’єднаної опозиції Стойко не переносить до своєї програми навіть оцих крихт екологічних цілей. Не роздає обіцянок «оновити та добудувати» комунальні об’єкти, оскільки відчуває за собою вантаж двох каденцій депутата та губернатора. Єдине, про що він згадує – це потреба «зберегти для наступних поколінь перлину України, - Дністровський каньйон, перетворити південь Тернопільщини в потужний екотуристичний центр нашої держави».

Що ж, це добре, але звісно хотілося б значно більшого…

Юрій Чижмар, самовисування

Програма Юрія Чижмаря є докладним переліком «сфер» та «галузей», у яких він домагатиметься покращення. Ви марно шукатимете серед них сферу екологічних прав людини, галузь охорони довкілля та ресурсозбереження, принципи сталого розвитку – хоч правник, випускник елітного столичного факультету та колишній губернатор мав би розумітися й на цих речах.

Єдина згадка про природні ресурси в його програмі звучить так: «продаж сільськогосподарської землі у приватні руки треба заборонити». Можна було б вірити щирості цієї тези, якби її озвучував представник якоїсь лівої партії. А ще якби не знати, як колишні підлеглі пана Чижмаря у районах започатковували дармовий дерибан державних земель членам власних родин та різного роду «кунакам і абрекам»…

Як бачимо, на 167-у окрузі не лише з комуністами відбулися карколомні трансформації. «Шкіру міняють» і ліберали-ринковики…

Василь Чубак, самовисування

У програмі Василя Чубака відсутнє системне бачення екологічної політики, хоч як успішний підприємець він цікавиться перспективами реалізації кількох проектів у комунальному господарстві. Один з них – будівництво полігону побутових відходів у Чорткові.

Варто зауважити панові Василеві, що сам по собі полігон не розв’язує сміттєвої кризи, у якій перебуває чи не кожне місто України. Варто вести мову про цілісну систему управління відходами. Тобто не у полігони варто інвестувати, а у створення сучасних підприємств по глибокій переробці відходів. Адже у сучасному європейському місті не повинно бути сміття, як такого: усе повинно перероблятися та включатися у цикли повторного використання.

У програмі ж кандидата Чубака, котра є предметом нашого аналізу, міститься лише 1 - 2 привабливі тези, що стосуються управління природними ресурсами та стратегії розвитку краю: «продовжити мораторій на продаж землі до часу впорядкування земельного законодавства в інтересах українських селян» та «підтримати розвиток туристичної галузі для рідного Поділля». Хоча які види туризму має на увазі кандидат, наскільки вони дружні для природи Поділля - залишається питанням.

 

 

 

коментарі


щоб розмістити повідомлення чи коментар на сайт, вам потрібно увійти під своїм логіном

C��������� �������