Українська Гельсінська спілка з прав людини та Харківська правозахисна група представили результати дослідження про політичні переслідування в Україні протягом 2010-2011 років. За словами авторів документу безсумнівну політичну основу мають кримінальні справи проти учасників "податковго майдану", проти членів ГО "Тризуб" та проти колишніх посадовців: Тимошенко, Луценко, Данилишина, Корнійчука.

17 листопада в Страсбурзі українське питання буде обговорювати закордонний комітет Європейського парламенту. Євродепутати мають визначитися, чи рекомендувати виконавчим структурам Євросоюзу укласти угоду про асоціацію з Україною. Україна не виконала попередніх критичних резолюцій Європарламенту, то чого ж варто очікувати тепер?

Активісти «податкового Майдану» вимагають від Верховної Ради скасувати деякі норми Кримінально-процесуального кодексу. Вони стверджують, що правоохоронці зловживають можливістю продовжувати термін затримання особи для її ідентифікації.

Суддя Родіон Кірєєв виніс найсуворіший вирок Юлії Тимошенко з усіх можливих – 7 років ув’язнення, 3 роки позбавлення перебування на посаді у владі. Плюс відшкодування 1,5 мільярдних збитків "Нафтогазу", а також кілька тисяч витрат на експертизи та видатки суду.

Арешт Юлії Тимошенко не був обґрунтований судом, а її справа більше схожа на політичне переслідування лідера опозиції. Про це йдеться у правовому моніторингу України, підготовленого неурядовою організацією Данського Гельсінського комітету з прав людини.

Про зловживання арештом як мірою запобіжного заходу в Україні активно заговорили після арешту екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко. Правозахисники кажуть, що працювати на обвинувачення - звична практика українських судів.

Про це сьогодні на прес-конференції повідомили Євген Захаров, Василь Овсієнко та Володимир Яворський. Комітет є позапартійним, неполітичним об’єднанням правозахисників радянського та сучасного періодів. Усі його члени і працівники є безпартійними, і у випадку участі в виборах до парламенту призупиняють своє членство в Комітеті.

Минуло майже півроку із дня незаконного взяття під варту екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка, утримання якого в СІЗО суперечить українському законодавству через відсутність будь-яких правових підстав.

За даними міжнародної правозахисної організації Amnesty International, міліція у Львові примусово поклала до психлікарні українця й вимагає викуп у батьків-заробітчан. Правозахисники пишуть петиції до генпрокурора й МВС.

Як це не цинічно прозвучить, але добре, що посадили до слідчого ізолятора Юрія Луценка. Ні, я не радію тому, що йому погано. Я не радію з того, що так зване правосуддя збиткується з нього. Попри те, що він, мабуть, був не найкращий міністр, але я йому співчуваю, оскільки з ним відверто зводять політичні рахунки.

Обвинувачення проти екс-міністра внутрішніх справ Юрія Луценка виглядають дещо надуманими і мали б призвести радше до політичної, а не кримінальної відповідальності. Про це йдеться у доповіді Данського Гельсінського комітету з прав людини щодо справи Луценка та колишнього першого заступника міністра юстиції Євгена Корнійчука.

Катування політичних в’язнів у кращих традиціях 37-го року політично опускає Україну нижче плінтусу. Робить з неї, особливо на тлі риторики наших політиків про сумлінне виконання всіх європейських стандартів в галузі прав і свобод людини, просто навіженою державою, хворою на амбівалентну шизофренію.

Уявімо собі ситуацію, яка могла статися. Живе чоловік з жінкою, стосунки у них не складаються, вони перебувають у взаємних претензіях один до одного, і в один прекрасний момент така дружина з’являється додому у супроводі міліціонерів і лікаря-психіатра.

Лікар, не привітавшись, пройшов до кімнати, де перебували колишня дружина і дочка, а санітари заблокували вихід з кухні, де на той час знаходився Віталій Нагул. На прохання пропустити його в іншу кімнату відмовили, а коли спробував це зробити, повалили на підлогу, зв’язали і зв’язаного примусово посадили в автомашину швидкої допомоги і доставили в приймальне відділення Обласного комунального закладу «ПНД м. Кривий Ріг».

Побачивши, яку зацікавленість викликала стаття «Ти і міліція» з порадами про те, як уберегтися від свавілля з боку правоохоронців, та прочитавши коментарі до неї, я остаточно переконався – невиправних оптимістів у ставленні до «лицарів закону» серед молоді залишається все менше і менше. І це зрозуміло, адже у багатьох випадках саме молодь є тією групою ризику, яка в першу чергу становиться об’єктом агресії, жорстокості і провокацій з боку міліціонерів.