Коаліція “Україна. П’ята ранку” звернулась до Генерального прокурора України Ірини Венекдиктової щодо забезпечення належного досудового та судового розслідування кримінальних проваджень стосовно громадян України, які були примусово мобілізовані на окупованих територіях Донецької та Луганської областей в період після 19 лютого 2022 року. Коаліція звертає увагу на те, що має бути розрізнення відповідальності для тих, хто пристав на бік окупаційної влади свідомо, і тих, кого мобілізували примусово.
Генеральний прокурор України Ірина Венекдиктова
Приводом для звернення стала інформація ЗМІ про перші судові процеси і вироки таким
полоненим громадянам України, які були мобілізовані на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей. Їхні дії кваліфікуються за статею 111 КК України, при чому обставини потрапляння особи в стан ворога внаслідок примусової мобілізації, не враховуються чи враховуються не в повній мірі.
“Кримінальна відповідальність осіб, які були примусово мобілізовані, повинна
встановлюватися на основі оцінки дій таких осіб після примусового вступу на службу в
збройних формуваннях окупанта. При оцінці таких дій також необхідно враховувати всі обставини справи та факти примусу щодо вчинення конкретних діянь. При цьому, такі особи вважаються комбатантами і відповідно мають статус військовополонених у разі
захоплення або здачі в полон. Статус комбатанта передбачає, що такі особи мають право брати участь у воєнних діях і не можуть бути засуджені за сам факт участі у збройному конфлікті, але можуть бути засуджені за воєнні злочини чи інші серйозні порушення Женевських конвенцій”, – йдеться у зверненні.
Коаліція “Україна. П’ята ранку” також просить Генпрокурора зустрітися із експертами організацій, що входять до Коаліції, для обговорення проблемних питань забезпечення належного досудового та судового розслідування кримінальних проваджень
щодо громадян України, які були примусово мобілізовані на окупованих територіях Донецької та Луганської областей в період після 19 лютого 2022 року.
За ініціативою Міжпартійної делегації ПАРЄ 29 червня відбулася зустріч з представниками та представницями коаліції неурядових організацій, що документують міжнародні злочини – наслідки широкомасштабного вторгнення Росії в Україну. У заході взяли участь Сунна Аеварсдоттір (Ісландія, SOC), Борис Сілевікс (Латвія, SOC), Демієн Котьє (Швейцарія, ALDE), Еркін Гадірлі (Азербайджан, EC), Джордж Катругалос (Греція, UEL), Ерік Кросс (Естонія, ALDE), Аркаді Муларчик (Польща, EC), Давор Іво Стір (Хорватія, EPP/CD), Інгвільд Ветхус Торсвік (Норвегія, ALDE), Емануеліс Зінгеріс (Литва, EPP/CD). Україну представляли виконавчий директор УГСПЛ Олександр Павліченко, директорка з адвокації в Центрі прав людини ZMINA Альона Луньова та Олександра Романцова, виконавча директорка Центру громадянських свобод.
Ключові питання, які цікавили іноземних партнерів:
яким чином правозахисники та правозахисниці здійснюють збір інформації про злочини війни;
як відбувається взаємодія громадського сектора з державними органами;
специфіка документування окремих видів злочинів.
Зокрема, представниця Ісландії Інгвільд Ветхус Торсвік була занепокоєна великою кількістю випадків гендерно-обумовленого насильства, скоєного російськими солдатами. Тож вона детально розпитала УГСПЛ та наших партнерів про те, як саме документують ці види злочинів, і з якими проблемами стикаються правозахисники під час їх фіксації.
Заключну частину півторагодинної зустрічі присутні присвятили питанню про те, які зміни зі станом прав людини відбулися в країні до та під час війни.
Основні результати зустрічі:
Делегація повідомила, що головний пріоритет – створення спеціального міжнародного трибуналу для переслідування винних у злочині агресії, як було запропоновано Асамблеєю у квітні.
Європейські партнери отримали незалежний погляд про те, як сьогодні виглядає документування злочинів війни в Україні.
Вони дізналися, що українське громадянське суспільство відіграє важливу роль у фіксації і збереженні доказів міжнародних злочинів, скоєних на території України.
Делегація була приємно вражена високим рівнем взаємодії правозахисних організацій і органів державної влади.
«Ми воюємо не тільки за території, але й за цінності. Для нас дуже важлива цінність – завойовані свободи: свобода зібрань, свобода слова. Саме за них сьогодні йдуть громадяни України на фронт. Суспільство не хоче жити, як живуть в Росії чи Білорусі. Ми відстоюємо не тільки свободу українського народу, а права і свободи людини», – сказав наприкінці зустрічі Олександр Павліченко.
Нагадаємо. Цього тижня закінчується візит делегації депутатів Парламентської асамблеї Ради Європи, які представляють юридичний напрямок, а також комітет захисту прав людини. Європейські депутати не тільки ознайомилися з фактами воєнних злочинів,а й зустрілися з постраждалими та відвідали Ірпінь з Бучею. Також були організовані зустрічі з представниками Верховної Ради, міністерств закордонних справ, юстиції і Генерального прокурора, і, як йшлося вище, з представниками провідних НГО. Детально про враження євродепутатів від поїздки в Україну читайте на порталі Ради Європи.
Участь УГСПЛ у заході здійснювалась за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка впроваджується УГСПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
Із повномасштабним нападом Росії стало зрозуміло, що Україна не готова до евакуації людей з місць несвободи. Ті, хто перебували в інтернатах, геріатричних закладах, слідчих ізоляторах та колоніях, залишилися майже сам на сам із викликами, спричинених війною і окупацією.
Так, правозахисники оцінили умови перебування людей у місцях несвободи, зокрема у Києві, Київській, Чернігівській та Сумській областях, які були під російською окупацією або під ризиком окупації чи обстрілів під час війни.
На початку заходу координаторка проєктів Української Гельсінської спілки з прав людини Маргарита Тарасова розповіла як виникла ідея провести дослідження і про першоджерела для нього:
“З початку широкомасштабного вторгнення Росії стало очевидно , що значна частина українських територій потрапляє або під окупацію, або під ризик окупації чи бойових дій. Нам стало цікаво наскільки Україна взагалі готова до цих викликів і що переживають і можуть пережити люди в місцях несвободи. Ми проаналізували відкриті джерела, дані від свідків та тих, хто перебуває в місцях несвободи, повідомлення у ЗМІ, а також воєнні злочини, які є в базі Коаліції «Україна. П’ята ранку». На наступних етапах ми плануємо здійснити фізичні виїзди в місця несвободи, щоб зрозуміти масштаб проблем і зрозуміти, що ми не задокументували».
Маргарита Тарасова
За словами виконавчого директора громадської організації “Україна без тортур” Костянтина Автухова, держава не змогла належно евакуювати засуджених:
“Питання порятунку людей, які відбувають покарання, завжди непросто сприймається суспільством. Однак, державні органи мають виконувати чітко закріплені функції та створювати безпечні умови засудженим та персоналу місць несвободи. У 2014 році Україна не була готова до потреби евакуації людей, через що втратила території разом зі своїми громадянами. Однак це було тоді, коли агресію складно було передбачити. Вісім років потому ми могли та мали підготуватись до наступу ворогу, керівництво рапортувало про повну готовність до евакуації. Але знову повторився 2014 рік”.
Костянтин Автухов
На початку лютого 2022 року Мін’юст інформував правозахисників, що має плани дій для персоналу пенітенціарних закладів на випадок початку бойових дій та необхідності евакуації. Після повномасштабного вторгнення частина закладів опинилися на території окупації або ведення бойових дій, і зв’язок із ними був втрачений.
Крім того, як йдеться в дослідженні, на середину березня близько 30 установ виконання покарань знаходилися в зоні бойових дій і навіть були пошкоджені під час обстрілів, як-от слідчий ізолятор у Чернігові. Також фактично напризволяще була кинута Менська виправна колонія № 91 у Чернігівській області, у якій відбувають покарання колишні правоохоронці. Пов’язаність цього закладу із українськими силовими структурами поставила ув’язнених в особливо вразливе становище, кажуть правозахисники.
Крім того, наразі в Україні функціонує 90 закладів з надання стаціонарної психіатричної допомоги, до яких влаштували людей через їхню неспроможність самостійно про себе дбати. Вони потребують стороннього догляду і лікування, втратили соціальні зв’язки й не мають необхідних навичок для самостійного проживання у громаді.
Представниця Експертного центру з прав людини Олена Темченко коментує, що попри запевнення Міністерства соціальної політики України 23 лютого 2022 року щодо наявності ще з 2018 року евакуаційних планів, зокрема в установах Донецької та Луганської областей, вчасної евакуації не відбулося. Так, через обстріли 11 березня загинуло 56 людей із Кремінського обласного будинку-інтернату, яких не встигли евакуювати, а 15 людей росіяни викрали і вивезли на тимчасово окуповану територію.
Олена Темченко
“Як показали перші місяці масштабної війни, соціальні установи стикнулися з реальними випробуваннями. Через війну був порушений звичний ланцюг постачання найнеобхідніших товарів та продуктів, і це зробило заклади залежними від гуманітарної допомоги”, — каже менеджерка проєктів ГО “Україна без тортур” Олена Прашко.
До прикладу, Чернігівська обласна психоневрологічна лікарня опинилася в окупації з перших днів війни, й серед найактуальніших проблем виявилася потреба в бомбосховищі. 286 підопічних і персонал були змушені ховатись від обстрілів у підвальному приміщенні, яке не розраховано на одночасне перебування усіх пацієнтів та персонал.
Також через відсутність генератора припинилося водопостачання. Воду набирали в лісі з дозволу окупантів. Закладу була необхідна організація зеленого коридору для підвезення харчових продуктів та медикаментів. Їжу готували на вогнищах, гуманітарної допомоги заклад не отримував. Медикаментів в установі майже не залишилось, а персонал жив у лікарні і працював без змін через неможливість ротації.
Олена Прашко
В 11 установах Києва та Київської області з 20, які дослідили правозахисники, не вистачало медичних препаратів, зокрема специфічних медикаментів для лікування людей з психічними розладами. Суттєво не вистачало медикаментів у Ржищівському геріатричному та Бородянському психоневрологічному інтернатах. Окрім того, в Бородянському ПНІ не вистачало харчових продуктів, у Ново-Білицькому психоневрологічному інтернаті для чоловіків запас води залишався на 3 дні. З 11 установ, які потребували гуманітарної допомоги, шість її не отримали навіть після відводу російських військ.
У Сумській області деякі заклади протягом двох місяців війни так і не облаштували укриття. Тільки три установи з 15 досліджених мали запас харчових продуктів на понад два місяці. Крім того, у закладах також не вистачало медикаментів.
Правозахисники зазначають, що з 2014 року держава не спромоглася вирішити проблеми, які б допомогли створити безпечні умови для людей в місцях несвободи під час війни. Зокрема, не були створені укриття для захисту людей від обстрілів, також досі відсутні плани евакуацій, вивезення людей в інші місця чи за кордон, ба більше – немає фінансування для цього та спеціалізованого транспорту. І це не вичерпний перелік проблем, зауважують експерти.
“Проблема організованої евакуації не нова для України, про це правозахисники говорили ще вісім років тому. Але ані тоді, ані за перші місяці повномасштабної війни держава не продемонструвала розважливих та необхідних кроків, аби розробити адекватне нормативне регулювання та провести необхідну евакуації місць несвободи там, де це було необхідно і можливо”, — зазначила директорка Центру “Соціальна дія” Ірина Федорович.
Ірина Федорович
Відео із заходу
Доповідь “Місця несвободи України у часи війни” скачуйте ТУТ. Її підготували Українська Гельсінська спілка з прав людини, Fight for Rights, Центр “Соціальна дія”, “Україна без тортур” та Експертний центр з прав людини. В ній зібрана попередня інформація, як пережили окупацію та бойові дії місця несвободи міста Києва, Київської, Чернігівської та Сумської областей, з якими проблемами та викликами зіткнулися мешканці та персонал. Крім цього, правозахисники зафіксували дані про можливі воєнні злочини, скоєні проти людей у місцях несвободи. Експерти також проаналізували зміни у законодавстві і порівняли дії держави після лютого 2022 року з діями після лютого 2014 року. Серед іншого, вони описали можливі причини невчасної евакуації місць несвободи.
Коаліція правозахисних організацій “Україна. П’ята ранку” збирає та документує воєнні злочини і злочини проти людяності, вчинені в ході російської збройної агресії в Україні. До коаліції входить 29 громадських організацій.
Участь УГСПЛ в Коаліції “Україна. 5 ранку” здійснюється УГСПЛ за підтримки Програми USAID Ukraine «Права людини в дії», що виконується нашою організацією.
У світі USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
З початком повномасштабної російської агресії проти України та тимчасової окупації північних, південних та східних областей (на додачу до вже окупованих внаслідок російської агресії у 2014 році частин Донецької та Луганської областей та Криму), стало очевидно, що повномасштабна війна поглибить негативний вплив на реалізацію прав і свобод людей в Україні.
Однак, попри беззаперечну відповідальність Росії за агресію, очевидно також те, що деякі не вивчені з 2014 року уроки знову призводять до порушень прав людини в Україні. І ці порушення насамперед впливають на тих, хто і так перебуває у вразливому становищі і не може повною мірою користуватися всіма своїми правами та свободами. Йдеться передусім про осіб, які перебувають в так званих місцях несвободи – осіб, що відбувають покарання, пов’язані з ізоляцією від суспільства; осіб з інвалідністю, зокрема які є недієздатними або дієздатність яких обмежена та проживають у інтернатних закладах; пацієнтів закладів з надання психіатричної допомоги; мешканців геріатричних закладів тощо. Всі ці люди, через позбавлення свободи пересування, стан фізичного та психічного здоров’я, не можуть самостійно ухвалювати рішення щодо власної безпеки і добробуту та цілком залежать від дій та рішень або бездіяльності органів влади.
Численні повідомлення про навмисні масові воєнні злочини, які заполонили ефіри національних та міжнародних ЗМІ з перших днів наступу, мобілізували правозахисну спільноту на створення ad hoc механізмів збору свідчень та інформації з відкритих джерел про злочини російських окупантів. Так, ще наприкінці лютого 2022 року була створена Коаліція правозахисних організацій “Україна.5 ранку”.
Датою початку російської агресії проти України є 20 лютого 2014 року, коли Росія почала окупацію Автономної Республіки Крим. Водночас 24 лютого 2022 року
Росія здійснила повномасштабне вторгнення на територію України силами регулярної армії. Даний огляд зосереджується на подіях, що сталися після повномасштабного вторгнення, однак ретельний порівняльний аналіз ситуації у місцях несвободи після початку агресії та після початку повномасштабного вторгнення єнеобхідним.
Місце несвободи – це будь-яке місце під юрисдикцією чи контролем держави, де особи можуть бути позбавлені свободи на підставі наказу або розпорядження
державного органу або за його ініціативи, або за його прямої чи мовчазної згоди (стаття 4 Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань).
Автори огляду вирішили підготувати попередню оцінку стану дотримання прав людини в місцях несвободи в трьох обраних областях, а також почати аналізувати дані про задокументовані на цих територіях воєнні злочини проти утримуваних осіб та/або адміністрації місць несвободи.
As full-scale Russian aggression against Ukraine and the temporary occupation of its northern, southern, and eastern regions (in addition to the Donetsk and Luhansk regions and Crimea already occupied by Russian aggression in 2014), deepening of the negative impact of the total war on the execution of human rights and freedoms in Ukraine became obvious.
However, despite Russia’s undeniable responsibility for aggression, it is also clear that some lessons, not learned since 2014, are again leading to violations of human rights in Ukraine; primarily affecting those who are already in a vulnerable position and cannot use all their rights and freedoms. These are, first of all, people who are in so-called places of deprivation of liberty, serving sentences related to isolation from society; persons with disabilities, in particular those who are incapacitated or whose legal capacity is limited and stay in boarding institutions; patients of psychiatric care institutions; residents of geriatric institutions, etc. All of these people, due to their limited freedom of movement, physical and mental health, are unable to make decisions about their safety and well-being and are completely dependent on the actions, inactions, and decisions of the authorities.
Numerous reports of deliberate mass war crimes that have flooded the national and international media since the first days of the attack have mobilized the human rights community to establish ad hoc mechanisms to gather evidence and information from open sources about the crimes of the Russian occupiers. At the end of February 2022, the Ukraine 5 AM Coalition of Human Rights Organizations was established.
The goal of the Coalition is to collect and verify all reports of war crimes and crimes against humanity in order to ensure national and international justice and to hold the perpetrators liable. The Coalition focuses mainly on documenting crimes committed by the Russian military against Ukrainian citizens.
In addition to Ukrainian human rights organizations, international organizations have also stepped up their efforts. The report of experts within the OSCE Moscow Mechanism from late February to early April 2022 briefly mentions only a few cases of attacks on places of deprivation of liberty under the social care system. However, it lacks an analysis of the situation in places of deprivation of liberty in general, in particular penitentiaries. This underscores the need for thematic monitoring and documentation to analyze war crimes against various groups of people and civilian infrastructure.
The experience of monitoring human rights violations in connection with the conflict since 2014, and the evidence gained since the start of a full-scale invasion in 2022, has made some Coalition members identify human rights monitoring and documenting war crimes committed against inhabitants and staff of places of deprivation of liberty, as a separate work track. In addition, the organizations have also focused on the actions or inaction of the Ukrainian authorities to ensure the safety and well-being of these people.
Several members of the Coalition – the Ukrainian Helsinki Human Rights Union, Ukraine Without Torture, and Social Action Centre, came together in this work and were joined by Fight for Rights, a designated organization representing the community of persons with disabilities.
The reviewers decided to make a preliminary assessment of the human rights situation in places of deprivation of liberty in the three selected regions, and to begin analyzing the documented war crimes against inhabitants and/or staff.
9 червня о 10:00 правозахисники презентують аналіз “Місця несвободи України в часи війни” в Zoom та FACEBOOK. Після широкомасштабного вторгнення Росії українські території на півдні, півночі та сході опинилися в окупації та в зоні бойових дій. У пастку потрапили й місця несвободи (інтернати, вʼязниці, лікарні), які не встигли евакуюватися. Українська Гельсінська спілка з прав людини, Fight for Rights, Центр “Соціальна дія”, “Україна без тортур” та Експертний центр з прав людини зібрали попередню інформацію про те, як пережили окупацію і бойові дії місця несвободи міста Києва, Київської, Чернігівської та Сумської областей, з якими проблемами та викликами зіткнулися мешканці та персонал.
Крім цього, правозахисники зібрали попередні дані про можливі воєнні злочини, скоєні проти людей у місцях несвободи. Експерти також проаналізували зміни в законодавстві й порівняли дії держави після лютого 2022 року з діями після лютого 2014 року. Серед іншого вони описали можливі причини невчасної евакуації місць несвободи.
Онлайн-трансляція буде доступна на Facebook-сторінках Коаліції “Україна-п’ята ранку”, УГСПЛ, ZMINA та на сторінках організацій-учасниць коаліції та авторів звіту.
Спікери:
Костянтин Автухов, виконавчий директор ГО “Україна без тортур”;
Маргарита Тарасова, координаторка проєктів Української Гельсінської спілки з прав людини;
Олена Прашко, менеджерка проєктів ГО “Україна без тортур”;
Олена Темченко, експертка Експертного центру з прав людини.
Модераторка: Ірина Федорович, директорка Центру “Соціальна дія”.
Учась УГСПЛ у заході здійснюється за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка впроваджується УГСПЛ.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
1 червня, у Міжнародний день захисту дітей, об 11:00 відбудеться онлайн-конференція “Закривавлене дитинство: воєнні злочини Росії проти українських дітей”.
Під час заходу правозахисники презентують задокументовані дані про воєнні злочини, які стосуються українських дітей, включаючи бомбардування житлових кварталів, шкіл, дитячих садків; використання заборонених засобів ведення війни, від яких страждають діти; вбивства, поранення, жорстоке поводження та сексуальне насильство над дітьми; викрадення та примусову депортацію дітей, вербування підлітків для участі у воєнних діях; пропаганду мілітаризму серед українських дітей на окупованих територіях і стирання їхньої національної ідентичності та інші факти. Окремо йтиметься про порушення права дітей на освіту. Будуть оприлюднені дані щодо розслідування воєнних злочинів проти дітей, які веде Офіс генерального прокурора.
Учасники:
Андрій Черноусов, провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень;
Олена Розвадовська, голова правління благодійного фонду “Голоси дітей”;
Валентина Потапова, голова Центру громадянської просвіти “Альменда”;
Юлія Усенко, голова Департаменту захисту прав дітей та протидії насильству Офісу генпрокурора України (tbc).
Модераторка – Тетяна Печончик, голова Центру прав людини ZMINA.
***
Захід відбудеться на платфортрмі Zoom і транслюватиметься на сторінці коаліції “Україна. П’ята ранку”, Центру прав людини ZMINA та інших організацій-учасниць коаліції за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”.
Українська Гельсінська спілка з прав людини шукає бухгалтера/бухгалтерку з субгрантів, який/яка відповідатиме за координацію діяльності отримувачів суб-грантів з бухгалтерських та фінансових питань під час реалізації суб-грантових угод, моніторинг та контроль за дотриманням бюджету та звітністю, здійснення поточних фінансових та бухгалтерських операцій за суб-грантами.
Ключові завдання:
Забезпечення підготовки бюджетних форм та вимог до бюджету в рамках суб-грантових конкурсів, здійснення перевірки та погодження поданих на конкурс бюджетів, погодження внесення змін до бюджетів.
Здійснення поточних фінансових та бухгалтерських операцій за суб-грантами відповідно до вказівок головного бухгалтера за прийнятою формою бухгалтерського обліку з додержанням єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей діяльності УГСПЛ й технології оброблення даних.
Здійснення підготовки електронних форм звітності по суб-грантам та надання консультацій суб-реципієнтам щодо їх заповнення.
Забезпечення своєчасного збору фінансових звітів від суб-реципієнтів (в електронному та паперовому вигляді).
Перевірка проміжних та фінальних фінансових звітів суб-реципієнтів на предмет наявності недоліків та порушень щодо виконання вимог чинного законодавства, умов суб-грантової угоди та цільового характеру використання коштів.
Підготовка звітів про результати перевірки та повідомлення суб-реципієнтів про них.
Контроль за виконанням суб-реципієнтом зазначених у звіті рекомендацій, виправленням недоліків.
Забезпечення повного та достовірного відображення інформації, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, на рахунках бухгалтерського обліку.
Консультативна підтримка суб-реципієнтів щодо всіх аспектів фінансового управління суб-грантами.
Здійснення перевірок фінансового та спільного програмно-фінансового моніторингу в організації суб-реципієнтів.
Забезпечення відсутності кредиторської заборгованості суб-реципієнтів перед організацією після закінчення терміну дії суб-грантів.
Підготовка даних за своїм напрямом для включення їх до фінансової звітності, складання окремих її форм, а також форм іншої періодичної звітності, яка ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Забезпечення підготовки оброблених документів, реєстрів і звітності для зберігання їх протягом установленого терміну.
Кваліфікаційні вимоги:
повна або базова вища освіта відповідного напряму підготовки (економічна або фінансова);
стаж бухгалтерської роботи не менше 2 років;
досвід роботи з первинними бухгалтерськими документами;
володіння українською мовою;
знання комп’ютерних програм MS Word та MS Excel (обов’язково) та вміння обробляти великі масиви даних;
здатність працювати в команді та орієнтованість на результат;
вміння логічно мислити та пропонувати рішення;
Пріоритет надається кандидатам, які:
мають досвід роботи з суб-грантами, особливо за фінансування USAID, та обізнані з американськими інструкціями та правилами, які регулюють фінансові питання суб-грантінгу (ADS Chapter 303, 2 CFR Part 200 та інші дотичні);
володіють англійською мовою;
мають досвід роботи в неприбуткових організаціях.
Очікуваний час початку роботи: червень 2022 року.
Бухгалтер/бухгалтерка з субгрантів буде в першу чергу залучений(а) до реалізації Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», що виконується УГСПЛ з 2014 по 2024 рр.
Зацікавлені кандидати мають надіслати резюме та мотиваційний лист до 19 травня 2022 року на адресу [email protected]. У темі листа треба зазначити «Бухгалтер з суб-грантів», в тілі листа вказати очікуваний розмір фінансової винагороди.
Кандидати, які увійдуть до короткого списку, будуть повідомлені про результати відбору та запрошені до інтерв’ю. Кожен з кандидатів буде проінформований про результати відбору у письмовій формі.
Українська Гельсінська спілка з прав людини є асоціацією з 29 правозахисних організацій, які працюють у галузі захисту прав та основних свобод людини. Кадрова політика Спілки ґрунтується на принципі недискримінації, забезпечуючи рівні можливості для кандидатів та кандидаток незалежно від раси, кольору шкіри, релігійних, політичних або інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, а також мовних або інших ознак в процесі прийняття рішення щодо прийому на роботу або кар’єрного росту. Більш детальну інформацію про діяльність Спілки див. на сайті www.helsinki.org.ua.
Програма USAID «Права людини в дії» має за мету посилення відповідальності за порушення прав людини та воєнні злочини, що виникли та виникають внаслідок збройної агресії РФ, на Сході України та незаконної окупації Криму, а також закладання фундаменту для сталого миру та соціальної єдності. Завданнями Програми є (1) Розширення та посилення моніторингу дотримання та просування прав людини; (2) Посилення участі у стратегічних судових справах; (3) Вдосконалення та розширення роботи з підвищення правової обізнаності та посилення спроможності громадян; (4) Відновлення порушених прав та справедливості для жертв катувань та збройного конфлікту.
У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.
щодо масових вбивств і страт цивільного населення російською армією у населених пунктах Київської області
Відхід російської армії із захоплених ними населених пунктів Київської області, серед яких Гостомель, Ворзель, Буча, Ірпінь, Бородянка, Дмитрівка, Мотижин, Макарів, Димер, Козаровичі, Катюжанка, відкрив українцям та світу нові факти щодо найтяжчих масових міжнародних злочинів, вчинених військами країни-агресора.
Вже 24-25 лютого 2022 року окупаційні війська зайшли у десятки міст, сіл та селищ поблизу Києва: вдиралися в будинки і квартири місцевих мешканців, грабували їх, викрадали цивільних, гвалтували жінок, проводили допити, імітували розстріли та показово страчували (зокрема й за відмову виконувати вимоги – звільнити будинок, дати їжу, рити окопи). Особливо прицільно шукали чоловіків, зокрема колишніх військових. Досі невідома доля кількохсот людей з населених пунктів Вишгородського району – Димер, Козаровичі, Катюжанка, Миколаївка. Протягом місяця їх затримували та утримували у заручниках у Димері.
При цьому можливості залишити окуповані населені пункти у багатьох місцевих жителів не було. Так звані “зелені коридори” зривалися, а під час їх організації не всі бажаючі знали про них, могли дістатися точки збору або ж не вміщалися у наданий транспорт. Тому люди намагалися самостійно врятуватися від війни. Їхні машини розстрілювали. На Житомирській трасі (між населеними пунктами Мила та Стоянка) виявлені десятки обстріляних та спалених автівок. У автомобілях – обпалені тіла, на дорогах біля знищених машин – розстріляні цивільні. Російські військові не просто вбивали мирних людей, але й намагалися спалити їхні тіла.
Російська армія на Київщині широко використовувала практику позасудових страт мирних мешканців. Кадри доріг, усіяних тілами десятків вбитих місцевих жителів зі зв’язаними за спинами руками, шокують. Вже зараз відомо про виявлені масові поховання розстріляних мирних мешканців у Мотижині, Бучі. Серед цих цивільних – керівники органів місцевого самоврядування, захоплених російськими військовими населених пунктів. Зокрема, після звільнення Київщини від окупантів були знайдені тіла старости села Мотижин Ольги Сухенко та її чоловіка і сина, яких росіяни викрали 23 березня.
Для приховування своїх злочинів російські військові неодноразово обстрілювали і вбивали журналістів, які намагались фіксувати та висвітлювати воєнні злочини. Так, лише у березні, коли відбулося захоплення військовими РФ території Київської області, там було здійснено цілеспрямовані обстріли та атаки, що призвели до загибелі чотирьох та поранення двох іноземних і українських журналістів та операторів.
В Україні йде війна, але навіть вона має свої правила. Вбивства цивільних, які не беруть участь у збройному протистоянні, є брутальним порушенням цих правил. Оприлюднені фото та відео, покази свідків та постраждалих свідчать, що російська армія під час захоплення населених пунктів Київської області та відступу вчиняла масштабні воєнні злочини проти мирного населення України та злочини проти людяності. Зібрані факти також можуть свідчити про вчинення злочину геноциду проти українського народу.
Злочини російських загарбників мають бути покарані. Цим злочинам немає прощення, немає строків давності. Кожен факт має бути належно і ретельно задокументований і завершитись покаранням злочинців – як тих, хто безпосередньо катував і вбивав мирних громадян, так і організаторів цих кривавих злочинів та вищого керівництва Російської Федерації, зокрема Владіміра Путіна, які розпочали та ведуть агресивну війну в Україні.
Рекомендації щодо дій, необхідних для належного розслідування найтяжчих злочинів на щойно звільнених від російських окупантів територіях
Розуміючи важливість належного розслідування, комплексність та масштаб злочинів російської армії, Коаліція “Україна. П’ята ранку” звертається до української влади з наступним.
Першочерговим завданням після звільнення міст і сіл та розмінування територій має стати збереження всіх доказів, що матимуть значення для належного розслідування українськими правоохоронними органами.
Українська влада має терміново створити алгоритм для дій правоохоронців на звільнених територіях, зокрема у Бучі, Гостомелі, Ірпіні та інших населених пунктах Київщини.
Базуючись на міжнародному та національному досвіді, процесі документування, яке веде Коаліція “Україна. П’ята ранку”, враховуючи масштабність та масовість воєнних злочинів і злочинів проти людяності, які відбулись на тимчасово захоплених російськими окупантами територіях, проблеми з комплектацією кадрами і спеціалістами в умовах триваючої війни в Україні, закликаємо:
Забезпечити належні умови для збору та фіксації доказів, ефективного розслідування кожного злочину на національному рівні. Розслідування та збір доказів, ексгумація та ідентифікація тіл, встановлення причин та усіх обставин смерті має відбуватись на основі належних процедур;
Налагодити належну координацію дій всіх учасників, як тих, хто забезпечує звільнення територій, так і для тих, хто здійснює документування та розслідування, для збереження доказів, забезпечення умов для подальшого ефективного та повного розслідування міжнародних злочинів, захисту жертв;
Відразу після звільнення територій першочергово здійснити розмінування, із урахуванням потреб документування і розслідування. Відповідні фахівці мають розуміти ключові особливості подальших дій по розслідуванню і докладати максимальні зусилля щодо збереження предметів, що можуть представляти інтерес для слідства, у тому числі документувати використання заборонених видів зброї;
Після створення безпечних умов для слідчих дій – забезпечити ізоляцію територій, на яких вчинено злочини, від сторонніх осіб для належної роботи спеціалістів та збереження слідів й доказів до початку роботи слідчих. Враховуючи близькість російської армії, українські воєнізовані формування мають забезпечити безпекові умови роботи спеціалістів;
Забезпечити розширений склад слідчо-оперативних груп, надаючи координуючі функції представникам інституцій, які мають досвід у розслідуванні саме насильницьких злочинів (НПУ, СБУ, ДБР) з огляду на масштабність та різноплановість скоєних злочинів. У склад даних груп мають увійти як представники правоохоронних органів, так і широкий перелік спеціалістів, криміналістів, судмедекспертів, які відразу можуть розпочати дії з належного оформлення та фіксації доказів, проводити опитування свідків, забезпечувати збір фото та відео матеріалів місцевих жителів тощо;
Забезпечити належний розшук та ідентифікацію всіх тіл, за потреби їх ексгумацію, що має стати одним з ключових завдань слідчо-оперативних груп. В основу цієї роботи має бути покладено шанобливе ставлення до тіл загиблих. При нестачі судово-медичних експертів залучати, за погодженням із Міністерством охорони здоров’я, патологоанатомів та інших медиків, що можуть надати необхідну допомогу та експертизу;
Звернутися до країн-партнерів, міжнародних організацій та інституцій за допомогою щодо залучення спеціалістів з належним досвідом для ідентифікації тіл загиблих, отримання відповідного обладнання та інших ресурсів, потрібних для такої роботи;
Народних депутатів: в стислі строки розробити та внести зміни до Кримінального процесуального кодексу України задля забезпечення ефективного розслідування міжнародних злочинів, вчинених на тимчасово захоплених російськими окупантами територіях українських населених пунктів, зокрема й після їх звільнення. Зокрема, потрібно скасувати обмеження строків досудових розслідувань за такою категорією злочинів, запровадити можливість “дистанційного розслідування” і онлайн-допитів свідків та потерпілих, зокрема тих, які покинули територію України чи залишаються на тимчасово окупованих територіях;
Президента Володимира Зеленського: для створення належної правової рамки щодо правової кваліфікації вчинених російськими окупантами злочинів негайно підписати законопроєкт №2689, який гармонізує українське кримінальне законодавство із міжнародним кримінальним та гуманітарним правом, прийнятий у парламенті у травні 2021 року.
Також звертаємося до країн-партнерів та міжнародних організацій із закликом:
Забезпечити максимальну експертну та ресурсну підтримку Україні щодо ексгумації та ідентифікації тіл загиблих, виявлених після звільнення Збройними силами України тимчасово захоплених російськими окупантами територій;
Налагодити ефективну роботу міжнародних гуманітарних організацій, зокрема Міжнародного комітету Червоного хреста, у процесах ідентифікації та передачі тіл вбитих та загиблих з належною відповідною фіксацією таких фактів;
до Міжнародного кримінального суду, Незалежної міжнародної слідчої комісії для розслідування всіх ймовірних порушень прав людини в контексті агресії Російської Федерації проти України, що створена Радою ООН з прав людини: розпочати розслідування фактів масових катувань та вбивств цивільного населення, які свідчать про наявність ознак злочину геноциду, який вчиняється проти Української нації.
З 24 лютого в Україні діє режим воєнного стану через широкомасштабну агресію з боку Російської Федерації. Будь-яку війну супроводжують випадки вчинення злочинів проти власності (крадіжок, грабежів, розбоїв тощо), які в умовах воєнного часу називають “мародерством”.
Інформація про факти мародерства та масові прояви самосуду за такі вчинки почали з’являтись чи не з першого тижня нової хвилі військової агресії з боку Росії. Відповідаючи на цей виклик, вже 3 березня 2022 року Верховна Рада України ухвалила закон про посилення покарання за мародерство під час воєнного стану: його прирівняли до злочину в особливо великих розмірах або вчиненого організованою групою. Ці зміни передбачають посилення відповідальності за статтею 185 ККУ – “Крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану”, статтею 186 ККУ передбачено покарання за грабіж в умовах воєнного або надзвичайного стану, а статтею 187 передбачено відповідальність за заволодіння майном в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Коаліція “Україна. П’ята ранку” вітає таку оперативну відповідь законодавців на виклики воєнного часу та готовність швидко розробляти та вносити відповідні зміни до законодавства. Водночас ми вважаємо, що лише змін до Кримінального кодексу України недостатньо для того, щоб запобігти насильству та самосуду над підозрюваними у “мародерстві”. В мережі інтернет достатньо відео та фото свідчень того, що “публічне покарання” так званих мародерів продовжується навіть у тих населених пунктах, де органи державної влади, в тому числі поліція, повноцінно функціонують.
Жодним чином не виправдовуючи мародерства чи інших спроб незаконного заволодіння майном як у мирний, так і у воєнний час, Коаліція “Україна. П’ята ранку” наголошує, що жоден самосуд та фізичне покарання з боку цивільного населення в умовах, коли не йдеться про запобігання шкоди життю, не є виправданими воєнним часом чи іншими обставинами. Спроби місцевих громад зупиняти зловмисників власними силами – це зрозуміле і виправдане рішення, однак після цього зловмисники одразу мають бути передані до відповідних правоохоронних органів.
Вчинення насильства над зловмисниками, побиття, роздягання, фарбування облич, прив’язування до стовпів та інші прояви так званого громадського осуду мають багато спільного з катуванням і тому самі по собі містять ознаки злочину. В той час, коли наша країна платить високу ціну за свій вільний європейський вибір, за вибір на користь демократії, правосуддя, такі практики самосудів відкидають нас назад, дають простір для поширення тези про те, що українці також не гребують вчиненням порушень під час війни.
Коаліція наголошує, що навіть воєнний час не виправдовує довільне застосування насильства, тортур. Водночас відсутність реакції на такі випадки з боку правоохоронних органів є прямим порушенням їх обов’язку запобігати злочинам.
Коаліція “Україна. П’ята ранку” закликає правоохоронні органи та підрозділи територіальної оборони посилити увагу до випадків самосуду над “мародерами”, запобігати їм та не допускати поширення такої практики, за можливості посилювати як патрулювання районів, які залишили мешканці, так і просвітницьку роботу з місцевими громадами, роз’яснюючи недопустимість таких дій. Негайного розслідування заслуговують випадки, коли такі публічні “покарання” відбуваються в присутності бійців територіальної оборони чи викладаються в мережу самими працівниками правоохоронних органів.
Коаліція також звертається до представників органів виконавчої влади та інших посадових осіб з проханням бути уважними та критичними до транслювання закликів до публічного осуду чи інших заяв, які можуть розцінюватися в такий напружений час як такі, що виправдовують позасудові покарання.
Безумовно, злочини, які вчиняються військовими російської армії, щоденні загибелі мирних українців та втрати нашої армії, чи розбрат і неправомірні вчинки, які сіють окремі правопорушники – це речі, які важко коментувати, зберігаючи холодний розум та правозахисний підхід, однак теперішній час не може слугувати виправданням ескалації насильства, більш того, такі необдумані вислови лише посилюють напругу у суспільстві та шкодять як українському суспільству, так і репутації правової та демократичної України.
Примітка: мародерство – це не коректний термін, адже мародерство – це воєнний злочин, який вчиняється винятково на полі бою. Те, що роблять зловмисники у містах (які не під окупацією), де не тривають активні бойові дії, згідно із Кримінальним кодексом, – це крадіжки, грабежі, розбої (залежно від форми вчинення), які наразі з урахуванням змін до Кримінального кодексу України мають кваліфікуватись як “вчинені під час воєнного стану”, що посилює відповідальність.
***
Коаліція “Україна. П’ята ранку” працює від початку широкомасштабного вторгнення Росії для захисту жертв російської збройної агресії в Україні і притягнення до відповідальності вищого керівництва РФ і безпосередніх виконавців воєнних злочинів. До коаліції входять 22 організації: ZMINA, Українська Гельсінська спілка з прав людини, Ukrainian Legal Advisory Group, Регіональний центр прав людини, Медійна ініціатива за права людини, Інститут миру та порозуміння, Центр громадянської просвіти “Альменда”, Крим-SOS, Кримська правозахисна група, Восток SOS, Центр «Соціальна дія», Адвокатська дорадча група, Харківський інститут соціальних досліджень, Фундація DEJURE, Truth Hounds, Освітній Дім прав людини Чернігів, Правозахисний центр “Дія”, Асоціація УМДПЛ, Україна без тортур, Платформа прав людини, Асоціація розвитку суддівського самоврядування України, Український центр охорони здоровʼя (UHC).
Звернення до Президента України Володимира Зеленського від організацій-учасниць Коаліції “Україна. 5 ранку”.
Шановний пане Президенте!
24 лютого почалася нова фаза збройної агресії Російської Федерації проти України. За більш ніж три тижні війни внаслідок обстрілів та дій російських військ вбито щонайменше 902 цивільні особи, у тому числі 115 вбитих і 140 поранених дітей, майже 12 мільйонів були вимушені покинути свої домівки, тисячі об’єктів цивільної інфраструктури, житлових об’єктів зруйновані.
Російська армія застосовує важку зброю по мирних українських містах, невибірково обстрілюючи житлові будинки, лікарні, пологові будинки, культурні та релігійні об’єкти в Харкові, Маріуполі, Сєвєродонецьку, Сумах, Чернігові та інших містах. Майже знищені міста Маріуполь, Волноваха, Ірпінь, Буча, Гостомель, Ізюм, Охтирка, Чернігів – і, на жаль, цей список можна продовжувати.
Від самого початку нової фази збройної агресії проти України організації, які входять до правозахисної Коаліції “Україна. 5 ранку”, щодня фіксують десятки епізодів, які потенційно можуть бути кваліфіковані як воєнні злочини і злочини проти людяності та стати предметом розгляду Міжнародного кримінального суду.
Український народ, українська армія, українська влада мужньо протистоять збройній агресії Росії на всіх можливих фронтах. Разом з тим Україна досі залишає оголеним законодавчий фронт, тим самим звужуючи власні можливості щодо притягнення до відповідальності осіб, причетних до вчинення найтяжчих злочинів під час війни в Україні.
Пане Президенте! 16 березня 2022 року відбулася Ваша зустріч із Прокурором МКС паном Карімом Ханом, в ході якої Ви наголосили, що “жоден воєнний злочин чи злочин проти людяності, скоєний унаслідок агресії Росії проти України, не має залишитися безкарним. Кожен винний має бути притягнутий до міжнародно-правової та кримінальної відповідальності – від виконавців до військово-політичного керівництва країни-агресора”.
Але для притягнення до відповідальності винних за вчинення воєнних злочинів і злочинів проти людяності мають відбутися зміни у національному законодавстві. Здається, зараз саме той час, коли розбиті всі контраргументи щодо необхідності ратифікації Римського статуту Міжнародного кримінального суду та підписання Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права» №2689, прийнятого Верховною Радою ще 20 травня 2021 року.
Пане Президенте! Ми, члени правозахисної коаліції “Україна. 5 ранку”, які безпосередньо документують злочини, що вчиняє російська армія в Україні, звертаємося до Вас із проханням невідкладно підписати Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації норм міжнародного кримінального та гуманітарного права», а також внести на розгляд Верховної Ради законопроект про ратифікацію Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
