До вашої уваги юридичний аналіз умов служби у військовому резерві Збройних Сил України від юристки Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Аліни Павлюк. Матеріал може бути корисним для військовослужбовців, призивників, їхніх рідних, а також юристів, адвокатів, правозахисників тощо.

Боєздатність та сила держави визначається, в першу чергу, рівнем її військових підрозділів. На них покладаються обов’язки із захисту територіальної цілісності та недоторканості країни, усунення та попередження можливих загроз. Саме на збройні формування покладена основна відповідальність за збереження миру.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» від 25.03.1992 р. військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов’язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. З огляду на дані положення можна визначити, що військова служба є особливим видом професійної діяльності, яку виконують саме військовослужбовці. Вона може бути добровільною — здійснюється на контрактній основі, або за призовом.

З метою підтримки рівня військової підготовки серед громадян України, на законодавчому рівні встановлено окремий вид військового обов’язку – служба у військовому резерві. Для кращого розуміння, що саме вбачається під вказаним терміном, слід звернутися до законодавчих норм.

Відповідно до п.5 Положення про порядок проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 р. № 618, проходження служби у військовому резерві полягає у виконанні резервістами обов’язків служби, у тому числі з підготовки, відповідно до завдань, покладених на органи військового управління, з’єднання, військові частини, військові навчальні заклади, установи та організації, в яких вони проходять службу у військовому резерві на відповідних посадах, згідно з вимогами законодавства та умовами контракту.

Виходячи з досить формального визначення та чіткого нормативного регулювання, можна виділити основні характеристики служби у військовому резерві:

• здійснюється на добровільних засадах – особа, яка має намір вступити на службу у військовому резерві, укладає строковий контракт з уповноваженою установою: Міністерством оборони України – для проходження служби в Збройних Силах України; Міністерством внутрішніх справ України – для проходження служби в Національній гвардії України;
• спрямована на підготовку осіб для виконання ними військового обов’язку у мирний та воєнний час – тобто, резервісти відповідно до умов укладеного з ними контракту проходять підготовку, навчальні та перевірочні збори, перепідготовку в межах проходження служби в резерві. У разі необхідності, у мирний та воєнний час, за рахунок резервістів комплектуються силові підрозділи, в залежності від військових частин, на базі яких резервісти проходять службу;
• вона є оплачуваною – відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок і розміри грошового забезпечення і заохочення військовозобов’язаних та резервістів, грошової виплати резервістам» від 23.11.2006 р. № 1644 резервістам за весь час виконання ними обов’язків служби у військовому резерві здійснюються грошові виплати від 1,5 до 2 розмірів мінімальних заробітних плат на місяць (в залежності від приналежності до рядового чи офіцерського складу).

13 квітня 2014 р. Радою національної безпеки та оборони України було оголошено про початок проведення в Україні антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей. З цього моменту, служба у військовому резерві набула іншого значення для збройних формувань держави. По-перше, за їх рахунок можна було укомплектувати особовий склад військових підрозділів. По-друге, залучення резервістів до виконання бойових завдань гарантували високий рівень навченості осіб для виконання поставлених функцій та високий рівень військової підготовки.

На практиці ж ситуація вийшла дещо інша. Початок збройного конфлікту на території держави став мотивацією для небайдужих громадян до вступу на військову службу добровільно, поза порядком часткової мобілізації. У засобах масової інформації поширювалися оголошення про формування нових підрозділів, зокрема на базі Національної гвардії України.

Силовими структурами була відпрацьована така практика. Особа, яка бажала вступити на військову службу, підписувала контракт на проходження служби у резерві. Після цього, її зараховували до штату військової частини на визначену посаду. Після оформлення – за наказом командира військової частини особу відправляли у відрядження в зону проведення антитерористичної операції (далі – «зона АТО»). Суспільні обставини вимагали від оборонних структур держави відповідної реакції, тому і було застосовано такий механізм. Але чи відповідав він встановленим правовим нормам?

Відповідно до п.32 Положення про порядок проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 р. № 618, виклик резервістів для виконання обов’язків служби у військовому резерві здійснюється командирами (начальниками) військових частин у мирний час (особливий період) відповідно до: рішення Президента України, прийнятого відповідно до Конституції України; планів підготовки резервістів Збройних Сил України. Таке формулювання було визначено в червні 2014 р. Попередня редакція Положення передбачала виклик резервістів для «проходження підготовки та зборів», який має здійснюватися командирами військових чистин відповідно до затверджених планів на рік. Фактично, чинні до червня 2014 р. норми дозволяли за рішенням командирів військових частин долучати резервістів лише до проходження навчання, відповідно до заздалегідь узгоджених планів.

Початок збройного конфлікту на території держави став мотивацією для небайдужих громадян до вступу на військову службу добровільно, поза порядком часткової мобілізації.

Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 р. № 303 було оголошено проведення часткової мобілізації – так-звана «перша хвиля мобілізації». Зокрема, п.5 Указу визначає, що «призов військовозобов’язаних, у тому числі резервістів, та поставку транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України здійснити в обсягах, визначених мобілізаційними планами з урахуванням резерву». Таке ж формулювання в Указах Президента України «Про часткову мобілізацію» від 06.05.2014 р. № 454 и від 21.07.2014 р. № 607.

Ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 р. встановлює, що резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають  командири військових  частин,  в  яких  вони  проходять службу у військовому резерві.

Отже, із зазначених норм слід зробити висновок про те, що загальний порядок проходження служби у військовому резерві за контрактом не передбачає виконання особами оперативних чи спеціальних завдань під час особливого періоду. У разі необхідності, за рахунок резервістів формується особовий склад підрозділів Збройних Сил України та Національної гвардії України через проведення мобілізації.

12.11.2014 р. було змінено саме розуміння «резерву військової служби» та його склад. Постановою Кабінету Міністрів України № 607 було затверджено «Структуру військового резерву людських ресурсів», відповідно до якої було визначено такі внутрішні категорії військового резерву: оперативний, мобілізаційний (введено змінами від 27.07.2016 р.), громадський.

Змінами від 19.03.2015 р. до Закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» від 25.03.1992 р. визначено окремі умови для проходження служби в резерві в умовах особливого періоду. Так, наприклад, відповідно до ч.2 ст.26-2 Закону контракт про проходження громадянином України служби у військовому резерві Збройних Сил України або інших військових формувань не може бути припиненим (розірваним) в особливий період.

Загальний порядок проходження служби у військовому резерві за контрактом не передбачає виконання особами оперативних чи спеціальних завдань під час особливого періоду. У разі необхідності, за рахунок резервістів формується особовий склад підрозділів Збройних Сил України та Національної гвардії України через проведення мобілізації.

Фактично, зазначений Закон зв’язує військовослужбовців, звільнених зі строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період зі Збройними Силами України на іншими формуваннями. Дані особи включаються до першої черги оперативного резерву. Це означає, що зазначені громадяни, у разі оголошення проведення часткової мобілізації, будуть першочергово включені до мобілізаційних планів.

Редакція Положення про порядок проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України від 06.06.2014 р. змінила в тексті документу слова «проходження підготовки, зборів», «проходження навчальних та перевірочних зборів» словами «виконання обов’язків служби у військовому резерві».

Типові форми контрактів на проходження служби у військовому резерві визначають коло обов’язків осіб, серед яких основними є:

• належно виконувати обов’язки служби у військовому резерві згідно із займаною посадою, програму підготовки резервістів, а також завдання, покладені на військову частину, в якій він проходить службу;
• систематично вдосконалювати теоретичні знання та практичні навички, необхідні для виконання обов’язків служби, у тому числі під час проходження підготовки та зборів;
• своєчасно прибувати до місця виконання обов’язків служби у військовому резерві за викликом командира військової частини як у мирний час, так і під час оголошення мобілізації, в особливий період.

Перелік обов’язків резервіста у зв’язку із проходженням служби не передбачає виконання завдань суміжних з обов’язками контрактних військовослужбовців. Зокрема, мова йдеться про їх залучення до виконання завдань в зоні проведення антитерористичної операції без проведення мобілізації. Внутрішнє оформлення перебування такої особи в зоні АТО військовою частиною здійснюється як відправлення у відрядження для виконання службових обов’язків.

Проте, п.89 Положення про порядок проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України встановлює, що резервіст під час виконання обов’язків служби у військовому резерві може бути направлений у відрядження самостійно або у складі військового підрозділу (команди) з метою:

• участі в заходах, пов’язаних із підготовкою військ (сил);
• забезпечення охорони, супроводження і доставки військових вантажів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів;
• супроводження нарочних з таємними документами і матеріалами або як нарочний;
• супроводження (у разі потреби) окремих військовослужбовців, призваних на збори військовозобов’язаних і резервістів, у тому числі хворих, або їх команд;
• отримання нагороди або інших видів заохочення;
• участі в засіданнях суду або у процесуальних діях за викликом органу дізнання чи досудового слідства;
• участі у планових заходах (збори, семінари, засідання, наради тощо) ліквідації наслідків надзвичайної ситуації;
• в інших випадках за наказом (розпорядженням) старших командирів (начальників).

Тотожні положення передбачаються і Положенням про проходження громадянами України служби у військовому резерві Національної гвардії України. Зазначені норми не підлягають розширеному тлумаченню. Навіть, якщо говорити про останній пункт – інші випадки – вони не мають визначатися ширше за умови контракту на проходження служби в резерві та вимоги, визначені нормативно-правовими актами щодо служби в резерві.

Безперечно, боєздатність Збройних Сил держави визначається професійністю та підготовленістю їх особового складу. В умовах особливого періоду велике значення має мотивація особового складу підрозділів та рівень їх особистої відповідальності при виконанні поставлених завдань. Проте, навіть в критичних умовах не можна нехтувати вимогами законодавства, які визначають порядок відносин із військовослужбовцями.

Підготувала Аліна Павлюк, юристка Центру стратегічних справ УГСПЛ