Відкритий лист до міністра соціальної політики Павла Розенка

Шановний пане Міністр!

В інтерв’ю ЛІГАБізнесІнформ Ви поскаржились, що не маєте інформації про те, скільком українцям потрібна допомога очолюваного Вами міністерства.

Сподіваюсь, Ви були відвертим.

Отже, відвертість за відвертість.

Складається враження, що ті думки заважають Вашим підлеглим і Вам особисто реально допомагати тим, хто вже звернувся до Вас і цього потребує.

З липня 2014 року наша громадська правозахисна організація на всіх рівнях піднімає питання необхідності внесення змін до Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням (затв. Постановою КМУ №1266 від 26.09.2001 року з наступними змінами). Тільки до Вашого Міністерства ми офіційно звертались двічі.

Зазначений Порядок став нездоланою перешкодою на шляху отримання переселенцями з Криму належної їм допомоги по безробіттю у розмірі, що відповідає їх страховому стажу та розміру заробітної плати, яку вони отримували до звільнення з роботи та переїзду на територію континентальної України.

Мова про конкретних людей, про сім’ю переселенців у складі батька, матері і двох діточок, які переїхали до Херсону з Криму у червні-липні 2014 року. Їх страховий стаж та розмір заробітку до звільнення дозволяв їм розраховувати на допомогу по безробіттю в розмірі щонайменше 9000 грн на сім’ю. Проте Ваші підлеглі у Херсонському центрі зайнятості вилили на нещасні голови батьків відро холодної води у вигляді «подаяння» в розмірі 936,65 грн допомоги на кожного з них. Загалом – 1873,30 грн на сім’ю…

Причина банальна – норми Порядку та небажання Ваших підлеглих застосовувати окремі його положення, які могли б виправдати інший підхід до розрахунку середньомісячного заробітку вимушеним переселенцям. Це – перше. А друге полягає в тому, що Ваше міністерство вперто не хоче бачити проблему у самому Порядку, та ігнорує наші вимоги звернутись до Уряду про зміну Порядку, який виявився дискримінаційним до переселенців з Криму.

Так, підприємство, на якому працювали батьки, дійсно припинило сплату єдиного соціального внеску до українського бюджету з лютого 2014 року. Батьки дійсно пропрацювали на ньому ще кілька місяців і звільнились у червні 2104 року. Формально відсутність відомостей про сплату ЄСВ працедавцем за період з лютого по травень є підставою для неврахування отриманої заробітної плати за цей період у розрахунку середньомісячної заробітної плати особи, яка звернулась за отриманням допомоги по безробіттю. Але до чого тут працівники, тим більше у ситуації із Кримом?

Повертаючись до батьків-переселенців та їх дітей, хочеться від їх імені запитати у Вас, пане Міністр, чи цікавить їх інформація про те, скільки людей в Україні потребують допомоги?

Сподіваюсь, колись міністерство про це довідається, можливо навіть, його працівники отримають премії і нагороди за здобуття цієї інформації, але чи буде легше від того конкретним переселенцям, які залишились вірними своїй державі, повірили їй і глибоко помились у щирості положень її Конституції про те, що вона є «соціальною державою» і що «права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість» її діяльності.

Можете вносити до свого «реєстру тих, кому потрібна допомога» – сім’ю Я. з Херсона.

Справа великих – думати про велике, а справа мудрих – робити свою справу.

Хто Ви є, ким Вам подобається бути, думайте самі.

Роман Мартиновський, ГО «Регіональний центр прав людини»