До традиційних загроз правам людини, які сьогодні продовжують стояти перед українським суспільством в непростий час викликів, пов’язаних з воєнними діями на сході України та окупацією Росією Криму, 2 грудня 2014 року додалась нова – створення Міністерства інформаційної політики. Офіційно виголошеним мотивом його створенням є захист українського інформаційного простору від російської пропаганди та ведення інформаційної війни на території інших держав, однак в дійсності це міністерство має стати органом інституціоналізованого контролю з боку держави за свободою слова, офіційним цензором, який покликаний встановлювати державні стандарти діяльності ЗМІ та контролювати дотримання цих стандартів.

Існування такого міністерства несумісне з виголошеними в Конституції України та міжнародних документах, учасницею яких є Україна, принципів дотримання прав людини і верховенства права як засадничих принципів функціонування та розвитку демократичної української держави. Так само існування такого міністерства суперечить концептуальним засадам та конкретним планам, які вміщені в проекті Національної стратегії з прав людини – плану посилення та ствердження прав людини в державі впродовж найближчих років.

Створення та існування Міністерства інформаційної політики, поза всяким сумнівом, порушуватиме чинну Конституцію України, запроваджуючи цензуру, яка заборонена, зокрема, в статті 15, порушуватиме права, закріплені в статті 9 та 10 Європейської конвенції з прав людини.

Демократичні країни часто стають жертвами пропагандиських атак. Однак демократична країна має протистояти таким інформаційним нападам, не втрачаючи своєї демократичної сутності і використовуючи регуляторні механізми для запобігання поширенню неправдивої інформації, притаманні демократичному суспільству.

Ганебне рішення про створення Міністерства інформаційної політики і призначення Міністра інформаційної політики, що було ухвалене в кулуарний спосіб, без жодного публічного обговорення та проведення належних експертиз, має бути скасоване, і одна із основних свобод людини – свобода слова, право кожного вільно поширювати інформацію та ідеї без втручання держави – мають бути посилені, а не поставлені під реальну загрозу їх порушення.

Микола Козирєв, голова правління

Аркадій Бущенко, виконавчий директор