6 вересня 2018 року Президент вніс до Верховної Ради України як невідкладний проект закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 9055.

Останні зміни (1) до Конституції України щодо правосуддя покладають на інститут адвокатури важливу роль у забезпеченні прав людини, зокрема, права на захист і правову допомогу (2), але на практиці реалізація такого права значно ускладнена і потребує додаткового врегулювання законом. Саме тому наша увага як правозахисних організацій прикута до процесу проходження проекту № 9055 (3).

В пояснювальній записці проект обіцяє посилення гарантій адвокатської діяльності, розширення прав адвокатів та видів діяльності, врегулювання питання щодо сумісництва, пропорційність дисциплінарної відповідальності, тощо.

Справді, законопроект містить ряд позитивних новел, зокрема

• розширено перелік осіб (4), захист прав, свобод і законних інтересів яких уповноважений здійснювати адвокат;
• передбачено право адвоката здійснювати фіксування процесуальних дій без дозволу будь-якими технічними засобами, не забороненими законом;
• заборонено збирати докази із порушенням прав адвоката (5);
• адвокату надано право оскаржити (6) слідчому судді відмову у доступі до матеріалів досудового розслідування та розширено перелік рішень, дій та бездіяльності слідчого, прокурора (7), які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування;
• адвокат отримує право збирати докази шляхом проведення допиту свідків за їх згодою. Ця гарантія посилюється і тим, що відповідальність наступає за надання неправдивих показань не тільки слідчому, прокурору та судді, а й адвокатові;
• врегулювано право адвоката ініціювати проведення слідчих (розшукових) дій, в тому числі негласних та брати в них участь (крім негласних);
• адвокатам надано право мати доступ до державних реєстрів, тощо (8).

Водночас, в існуючій національній правовій системі неможливо допустити прийняття низки норм у профільному законодавстві про адвокатуру, що призведуть до серйозного негативного впливу або ж навіть неможливості здійснення адвокатської діяльності та обмеження конституційного права особи на захист та представництво.

Так, Українська Гельсінська спілка з прав людини та Харківська правозахсна група висловлюють свої зауваження та вважають неприйнятними окремі норми, які містяться в законопроекті 9055, і які передбачають наступне.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність, не може суміщати її з роботою за трудовим договором (контрактом) (9), за виключенням наукової, викладацької чи творчої діяльності.

Це означає, що адвокат не тільки не матиме привілеїв свого професійного статусу, але і опиниться в ситуації, коли робота з правозахисними організаціями, в тому числі в якості експерта – буде вважатися незаконною.

Відверто дискримінаційною є й така вимога: адвокат, що уклав трудовий договір (контракт) з особою, яка не є адвокатським бюро або адвокатським об’єднанням, не має права здійснювати адвокатську діяльність та зобов’язаний зупинити її (10) у порядку, встановленому статтею 7 цього Закону.

Порядок згаданої статті 7 (11) передбачає зупинення діяльності з підстав несумісності за вичерпним переліком видів діяльності, в якому не зазначено жодних посилань на роботу за договором чи контрактом, а  до якого натомість входить:

• зайняття посад, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (12);
• військова або альтернативна (невійськова) служба;
• нотаріальна діяльність;
• діяльність приватних виконавців;
• судово-експертна діяльність;
• діяльність на посадах Голови або членів Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

При суміщенні адвокатської діяльності із трудовими правовідносинами особа може бути притягнута до дисциплінарної відповідальності як адвокат (13) та на загальних підставах законодавства про працю.

Водночас особі дозволено суміщення (14) адвокатської діяльності із посадою в господарському товаристві і на державній службі та на службі в органах місцевого самоврядування (15), без сплати щорічного внеску адвоката, що порушує такий основний принцип адвокатської діяльності як незалежність (16).

Крім того, однозначно не можна допустити ухвалення норм, якими передбачено:

• ввести відповідальність за зловживання процесуальними правами (17) через окремі ухвали суду (18), зокрема, за заявлення завідомо безпідставного відводу (19), що порушує права учасників кримінального провадження заявляти відвід (20), а також вводить поняття подвійного стягнення (21) щодо адвоката, окрім передбаченого чинним законом (22);
• віднести до підслідності Державного бюро розслідувань (23) здійснення досудового розслідування злочинів, вчинених адвокатом, що не входить до компетенції ДБР (24);
• виключити з тексту закону поняття «конфлікт інтересів»(25), не дивлячись на обов’язок дотримання (26) такого принципу здійснення адвокатської діяльності (27), а також рекомендацію Венеціанської Комісії: визначити зміст принципу «уникнення конфлікту інтересів», про що зазначено і в пояснювальній записці до проекту.
• введення відповідальності за зловживання правом на адвокатський запит (28) і додаткової вимоги щодо зазначення мети (29) його направлення.

Аналіз законопроекту 9055 свідчить про те, що, не дивлячись на ті норми, які покликані вирішити низку поточних проблем в адвокатурі, зокрема, забезпечити гарантії адвокатської діяльності та закріпити права адвокатів, ухвалювати текст законопроекту 9055 в такій редакції, в якому він зареєстрований у Верховній Раді України – буде квапливим та ризикованим кроком, який безсумнівно потягне за собою негативні наслідки.

Ми висловлюємо серйозне занепокоєння щодо наслідків застосування закону в такій редакції і пропонуємо зупинити проходження і розгляд проекту 9055 в Верховній Раді України.

Натомість, зважаючи на зростання потреби у професійній правничій допомозі в національній правовій системі, а також реального забезпечення прав людини, вважаємо за доцільне і пропонуємо дооопрацювати текст законопроекту 9055, для цього сформувати робочу групу з відповідних фахівців, враховувати також позитивні пропозиції із існуючих насьогодні зареєстрованих альтернативних законопроектів з цієї проблематики.

Олександр Павліченко, директор Української Гельсінкської спілки з прав людини

Євген Захаров, директор Харківської правозахисної групи

Посилання в тексті:

1.      Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» № 1401-VIII від 02.06.2016 року

(режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1401-19#n99);

2.      ст. 131-2 Конституції України

(режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/254к/96-вр);

3.      Проект Закону про адвокатуру та адвокатську діяльність № 9055 від 06.09.2018

(режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=64557);

4.      Запропоновані зміни –  ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України;

5.      Запропоновані зміни – ч. 5 ст. 20 Кримінального процесуального кодексу України;

6.      Запропоновані зміни – ч. 3 ст. 93 Кримінального процесуального кодексу України;

7.      Запропоновані зміни – ст. 221 Кримінального процесуального кодексу України;

8.      Запропоновані зміни – ч. 2 ст. 481 Кримінального процесуального кодексу України;

9.      Запропоновані зміни – ч. 3 ст. 28 проекту закону;

10.   Запропоновані зміни – ч. 4 ст. 28 проекту закону;

11.   Запропоновані зміни – ст. 7 проекту закону;

12.  п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції» № 1700-VII  від 14.10.2014

(режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1700-18)

13.  ст.ст. 33-35 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI  від 05.07.2012 року

(режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5076-17);

14.  Запропоновані зміни – ч.ч. 8-9 ст. 28 проекту закону;

15.  Запропоновані зміни – ч. 3 ст. 29 проекту закону;

16.   Запропоновані зміни –  ст. 30 проекту закону;

17.   Запропоновані зміни –  пп. 2 п. 16 Прикінцевих та перехідних положень проекту закону;

18.   Запропоновані зміни –  п. 15-1 ч 1 ст. 7 Кримінального процесуального кодексу України;

19.   Запропоновані зміни –  ч. 6 ст. 22 , ст. 372-1 Кримінального процесуального кодексу України;

20.   Запропоновані зміни –  п. 3 ч. 2 ст. 22-1 Кримінального процесуального кодексу України;

21.   п. 13 ч. 3 ст. 42, п. 4  ч. 1 ст. 56, п. 8 ч. 3 ст. 64-1 Кримінального процесуального кодексу України;

22.   Запропоновані зміни –  ч. 4 ст. 22-1 Кримінального процесуального кодексу України;

23.   Запропоновані зміни –  ст. 216 Кримінального процесуального кодексу України;

24.   ст. 5 ЗУ «Про Державне бюро розслідувань» № 794-VIII  від 12.11.2015

(режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/794-19);

25.   п. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI  від 05.07.2012;

26.  Запропоновані зміни – п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 21, ст 22, ч. 1 ст. 33 проекту закону;

27.  Запропоновані зміни – ст. 4 проекту закону;

28.  Запропоновані зміни – ч. 11 ст. 25 проекту закону;

29.  Запропоновані зміни – ч. 4 ст. 25 проекту закону;