Українська влада вважає, що в країні немає проблем з вибірковим правосуддям, дискримінацією, та утиском прав жінок. А також не вважає за потрібне ратифікувати міжнародні документи в сфері захисту прав людини. Правозахисники обурені, та просять уряд переглянути свою позицію. До вашої уваги текст звернення.

Ми, громадські організації, а також коаліції громадських організацій, які здійснювали підготовку альтернативних доповідей щодо дотримання Україною прав людини у рамках процедури Універсального періодичного огляду (УПО) вітаємо прийняття урядом України багатьох рекомендацій, які Україна отримала під час проходження другого циклу УПО.

Водночас відзначаємо, що ряд дуже важливих рекомендацій уряд України проігнорував, ухваливши рішення про неприйняття цих рекомендацій.

Як приклад,  можна навести більш ніж дивну позицію уряду України щодо не прийняття рекомендацій про ратифікацію важливих міжнародних договорів, таких як Римського статуту Міжнародного кримінального суду, Міжнародної конвенції про захист всіх осіб від насильницьких зникнень, Міжнародної конвенції про захист прав всіх трудящих-мігрантів і членів їх сімей, Конвенції Ради Європи про попередження і припинення насильства щодо жінок та побутового насильства Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права, Факультативного протоколу до Конвенції прав дитини та інших.

Важливо, що не прийнятими залишились рекомендації, в яких говорилося навіть не про ратифікацію, а про те, щоб Україна розглянула можливість ратифікації міжнародних угод.  А отже, можна зробити висновок про те, що уряд України не має наміру протягом наступних чотирьох років не тільки  ратифікувати вищезазначені міжнародні документи, а й робити будь-які спроби наближення до  їх ратифікації. Це є неприйнятним для країни яка ставить захист прав людини як один із своїх пріоритетів.

Враховуючи те, що Україна підписала практично всі ці міжнародні  договори, її позиція направлена на відкладення ратифікації цих документів свідчить про формальне ставлення до підписання міжнародних угод, яке не спрямоване на реальне виконання їх положень.  Відсутність прагнення до їх ратифікації показує також відсутність орієнтирів  держави у сферах, які регулюються положеннями цих міжнародних документів.

Не прийнятими також залишились деякі рекомендації щодо застосування принципів вибіркового правосуддя в Україні, що  показує небажання  уряду  визнавати цю проблему і тим більше – робити кроки, направлені на вирішення цієї проблеми.

Крім того, для уряду України не прийнятими залишились більшість рекомендацій, які були направлені на захист від дискримінації ЛГБТ спільноти, що показує позицію держави щодо захисту прав цих осіб. І деякі рекомендації щодо захисту прав жінок, зокрема рекомендація щодо здійснення тимчасових спеціальних заходів, включаючи квоти, для досягнення гендерної рівності в сферах, де жінки не представлені або ущемлені і для жінок, які страждають від множинної дискримінації, хоча вона повністю відповідає положенням Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок.

Враховуючи важливість  рекомендацій, які не були прийняті, просимо уряд України все ж таки переглянути свою позицію щодо відхилених рекомендацій та здійснити кроки для вирішення основних проблем, які ставляться у цих рекомендаціях і зробити все можливе, щоб наблизити країну до їх виконання.

Українська Гельсінська спілка з прав людини

Чернігівський громадський комітет захисту прав людини 

Центр «Ла Страда-Україна»