Президенту України
В.Януковичу

Генеральному Прокурору України
О.Медведьку

Голові Служби безпеки України
В.Хорошковському

Українська Гельсінська спілка з прав людини та Харківська правозахисна група вимагають припинити полювання Служби безпеки України на істориків

8 вересня о 7:30 годині з поїзда № 92 на залізничному вокзалі м. Києва шестеро (!) співробітників СБУ затримали Руслана Забілого, історика, директора Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів) і відвезли в приміщення СБУ по вул. Володимирська, 33.

При затриманні жодна особа не представилася, не пред’явила свої документи. Його попросили «пройти в машину». Йому також не було повідомлено про причину затримання. Санкції на затримання працівники СБУ не мали. Забілого не ознайомили з його правами при затриманні, не дали зробити жодного дзвінка, окрім дружини, а також проігнорували вимогу надати адвоката для захисту.

Чотирнадцять з половиною годин тривав допит. Допит проводили працівники СБУ, при цьому вони не представилися та не пред’явили жодних документів.

Очевидно, що такі дії СБУ є порушенням статті 29 Конституції України та кримінально-процесуального законодавства.

Під час допиту, без жодних законних підстав, працівники СБУ намагалися переконати його добровільно віддати свій ноутбук та два зовнішніх жорстких диска для накопичення інформації. Там містилися електронні копії історичних матеріалів і його наукові дослідження. Історичні матеріали складаються з 16 тисяч архівних документів, котрі СБУ розсекретило в 2009 році та передало у публічні електронні бібліотеки. Наприклад, ці документи є в НАУКМА та Львівському національному університеті імені І.Франка. Тобто, ці дані вже давно не становлять державну таємницю.

Не переконавши Забілого підписати акт добровільної передачі ноутбука та дисків, працівники СБУ без жодної санкції суду та з численними порушеннями законодавства оформили акт виїмки ноутбука та двох зовнішніх жорстких дисків. При цьому, ні ноутбук, ні диски не були опечатані, що дозволяє внести до них будь-яку інформацію.

Забілий тепер обґрунтовано побоюється, що в його комп’ютер можуть додати будь-яку інформацію, необхідну для його переслідування.

Лише після розголосу інформації про затримання 9 вересня з’явилася офіційна інформація СБУ:

«Службою безпеки України порушено кримінальну справу за фактом готування до розголошення співробітником СБУ відомостей, що становлять державну таємницю, тобто за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 15, ст. 328 Кримінального кодексу України.

Встановлено, що співробітник СБУ Забілий Р. В. з метою передачі третім особам несанкціоновано зібрав відомості, що становлять державну таємницю. 8 вересня 2010 року після прибуття зі Львова до Києва він був затриманий із цими відомостями.

Наразі встановлюється коло осіб, яким призначалась зазначена інформація.»

Такі повідомлення можна розцінювати, як порушення презумпції невинуватості, оскільки до рішення суду стверджується про доведеність вчинення злочину конкретною особою.

На диво швидким є й твердження про те, що у Забілого знайшли матеріали, котрі становлять державну таємницю. Невже вже проведена експертиза кількох терабайтів вилученої інформації й встановлено, що ці документи таки становлять державну таємницю?

9 вересня також стало відомо про вказівку керівника львівського обласного СБУ не допустити на робочі місця і до робочих комп’ютерів дирекцію і наукових співробітників Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів). Нагадаємо, що у 2009 році СБУ передала приміщення колишньої тюрми КДБ для створення музею.

УГСПЛ та ХПГ стурбовані відвертим нехтуванням кримінально-процесуальним законодавством працівниками СБУ, дії яких швидше нагадують діяльність КДБ у радянські часи.

УГСПЛ та ХПГ вважають, що подальше полювання на істориків, вилучення історичних документів та продовження зберігання грифу «таємно» на значній їхній частині, є кроком до тоталітарного майбутнього, де твориться штучна історія, що не базується на реальних фактах і історичних подіях. Не можна допустити, щоби питання якою є історія нашої країни вирішувала спецслужба та політики, а не історики та дослідники.

Нагадаємо, що розсекречені в 2009 році 16 тисяч документів з архіву СБУ складають лише декілька відсотків від загальної кількості документів, що зберігаються в цьому архіві. Досі не розсекречені мільйони документів про політичні репресії, що зберігаються в архівах, хоча для багатьох з них максимальний за законом термін засекречування -75 років – давно закінчився. Наприклад, зовсім немає доступу до архіву МВС, де зберігаються сотні тисяч архівних справ розкуркулених у 1930-1931 рр. Українці досі залишаються народом, який фактично не знає власної новітньої історії, бо доступ до її джерел закритий. На цьому тлі подібні «спецоперації» проти істориків виглядають дикунством, тим більше, що йдеться про документи, втаємничені давно не існуючою державою – СРСР – яка таким чином просто приховувала свої злочини проти російського, українського та інших народів, які мали нещастя жити під її юрисдикцією.

У зв’язку з цим ми вимагаємо:

– Від Президента України: здійснити перевірку законності дій працівників дій СБУ, а також обґрунтованості зупинення фактичної роботи Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів);

– Від Генерального прокурора України: перевірити законність затримання Р.Забілого та дотримання його права на свободу та особисту недоторканність при цьому, дотримання процедури його допиту, дотримання його права на захист та законність здійснення виїмки ноутбука та двох зовнішніх жорстких дисків, також обґрунтованість порушеної кримінальної справи;

– Від СБУ: здійснити внутрішню перевірку законності дій працівників СБУ, а також повернути вилучені ноутбук та два зовнішніх жорстких диска;

– Від СБУ: відновити у повному обсязі діяльність Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького» (Львів).

Володимир Яворський
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Євген Захаров
член Правління Української Гельсінської спілки з прав людини,
співголова Харківської правозахисної групи,
член Правління Міжнародного товариства «Меморіал»