Голові Верховної Ради України п. Литвину В.М.

Народним депутатам України

 

Відкритий лист

 

Шановні пані та панове!

 

Українські організації з прав людини звертаються до вас із проханням направити проект Кримінально-процесуального кодексу України (проект № 3456-1 від 19.05.2003), який буде розглядати Верховна Рада України 11 вересня 2003 року, на повторне друге читання.

Проект цього одного з найважливіших у будь-якій державі законів містить десятки норм, які необґрунтовано обмежують права людини та основні свободи. Він не враховує міжнародних зобов’язань України у сфері захисту прав людини, прагне законодавчо закріпити повну беззахисність особи та залишає широке поле для свавільних і безконтрольних дій правоохоронних органів.

За нормами цього Проекту можна – практично без жодних проблем – за розсудом слідчого або іншого працівника правоохоронного органу позбавити особу волі без рішення суду (ордеру) за вчинення “суспільно-небезпечного діяння” (стаття 118 Проекту). На відміну від “злочину”, визначеного Кримінальним кодексом, визначення суспільно-небезпечного діяння законодавчо не встановлено, а тому допускає широке коло тлумачень. За такої безмежної влади правоохоронні органи, крім того, можуть позбавити людину свободи таємно та довгий час нікому про це не повідомляти. Право на захист, особливо на досудовому слідстві, значно обмежене, навіть порівняно з існуючим законодавством. Усунене право на побачення із захисником до першого допиту, що ставить підозрюваного у повну залежність від працівників правоохоронного органу та створює можливості для застосування незаконних методів. Тайна слідства превалює над усіма іншими засадами кримінального судочинства. Навіть на завершенні розслідування обвинувачений не має права знати, на яких доказах ґрунтується обвинувачення проти нього (стаття 299 Проекту). Практично усунено контроль за діяльністю оперативних підрозділів, оскільки стаття 76 Проекту забороняє допитувати осіб, які здійснюють оперативну діяльність, стосовно методів та обставин такої діяльності. Це перетворює суспільство у заручників необмеженого та безкарного свавілля оперативних підрозділів.

Окремо слід зазначити, що Проект значною мірою погіршує становище захисника у кримінальних справах. Його права зведено до такого мінімуму, який не дозволить йому виконувати свої професійні обов’язки. Занадто спрощена процедура усунення захисника, оскільки недостатньо визначені умови та процедура такого усунення, що не відповідає значенню права на захист від обвинувачення у демократичному суспільстві і створює можливості для усунення захисників, які не догодили обвинуваченню. Це створює більш ніж серйозну загрозу для засудження невинуватих осіб.

Проект Кодексу у багатьох статтях прямо порушує конституційні права громадян, зокрема, вимоги статті 29 Конституції України.

За оцінками багатьох українських та міжнародних експертів цей Проект Кримінально-процесуального кодексу не відповідає Міжнародному Пакту про громадянські та політичні права, Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод та багатьом іншим міжнародним документам, що втілюють  фундаментальні засади кримінального судочинства для демократичних країн. Прийняття цього проекту стане черговим муром між Україною та демократією, що безумовно негативно позначиться на інтеграції України до європейської спільноти.

Ми не втрачаємо надії, що народні депутати врахують історичний досвід репресій проти власного народу і не залишать закріплений в Конституції шлях побудови демократичної правової держави, і, відповідно, гарантують дотримання прав людини та основних свобод навіть особам, яких підозрюють у вчиненні злочину.

 

З повагою,

 

Інна Банах, благодійний фонд “Повернення до життя” (Кіровоградська область)

Володимир Березін, директор ЕКЦ «Бахмат» (Донецька обл.)

Дементій Білий, голова Херсонської обласної громадської організації «Комітет молодих виборців»

Наталя Бімбірайте, голова виконавчого комітету Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я, координатор коаліції НДО Херсонщини «Партнерство за прозоре суспільство»,

Наталя Богренцова, головний редактор інформаційно-аналітичного видання «Вільний вибір» (Херсон)

Іван Боєчко, виконавчий директор Севастопольської правозахисної групи

Тетяна Варфоломеєва, перший віце-президент Спілки адвокатів України

Костянтин Вузаджи, директор консультаційного бюро з прав людини Спілки адвокатів України

Оксана Гузинець-Мудрик, редактор незалежної інформаційно-рекламної газети «ВІКНА», (м.Калуш, Івано-Франківська обл.)

Євген Захаров, співголова Харківської правозахисної групи

Ольга Жуковська, віце-президент Спілки адвокатів України

Ганна Киященко, голова Полтавської філії Суспільної Служби України

Наталя Козаренко, керівник громадської приймальні коаліції НДО Херсонщини «Партнерство за прозоре суспільство».

Алла Лепеха, директор благодійної організації „Чернігівський жіночий правозахисний центр»

Власта Лоя, голова Наукового товариства „Пошук» (м. Ужгород)

Катерина Лугова, Чернігівський громадський комітет з прав людини

Андрій Матросов, голова правління Херсонської міської асоціації журналістів «Південь», голова Херсонського міського прес-клубу,

Віталій Нікітенко, голова правління Херсонського міського товариства захисту прав споживачів, “Тотальна акція на підтримку прав людини та демократії”

Олексій Свєтіков, голова Луганського обласного відділення ВГО “Комітет виборців
України”

Олександр Солонтай, Голова Фундації Регіональних Ініціатив (м. Ужгород)

Анатолій Стасишин, адвокат, голова  правління  громадської організації “Подільська Правозахисна  Фундація” (м.Хмельницький)

Алла Тютюнник, президент Херсонського обласного Фонду милосердя та здоров’я, шеф-редактор газети «Вгору»,

Наталя Шкарупська, Президент Центру правових та політичних досліджень «СІМ» (м. Львів)

Володимир Щербаченко, голова Схдноукраїнського центру громадських ініціатив

Володимир Яворський, виконавчий секретар Ради українських правозахисних організацій

 

10 вересня 2003 року