За останній тиждень засоби масової інформації рясніють повідомленнями про те, як у Луганську, Запорожжі, Дніпропетровську, інших містах України міліція разом із транспортною службою перешкоджали вільному переміщенню громадян до  Києва. 

При цьому мали місце фактичні масові затримки, обшуки, перешкоджання посадкам у потяги, автобуси, літаки. Ці дії “виправдовувалися” то нібито неправильно оформленими транспортними документами, то підозрою про наявність вибухових речовин, а то й зовсім абсурдними обвинуваченнями в перебуванні окремих осіб під дією наркотиків.

Усі ці масові незаконні і заздалегідь погоджені дії міліції і працівників транспорту мали одну мету – перешкоджання  акції протесту політичної опозиції “Вставай, Україно!”, призначеної на 18-го травня в Києві і не забороненої судом.

Українська Гельсінська спілка заявляє, що всі ці волаючі факти обмеження органами виконавчої влади свободи пересування й свободи мирних зібрань, гарантованої Конституцією України кожному, хто на законних підставах перебуває на її території, не мали ніяких правових підстав і є чистим свавіллям. Фактично країна зіштовхнулася в ці дні з неоголошеним надзвичайним станом, з масовими репресіями по відношенню до політичної опозиції.

Ці незаконні дії влади мали своє продовження – ескалацію свавілля і насильства під час проведення самої акції протесту в Києві, у тому числі бійки, побиття журналістів. Присутні при цьому підрозділи міліції не забезпечили право громадян на мирні збори, їх безпеку.

Показово, що в цей же час по всій країні проходили так звані «антифашистські» мітинги, організовані владою, із залученням на ці мітинги працівників бюджетних установ і примітивною маніпуляцією суспільною свідомістю. Тобто й у цьому випадку був порушений принцип свободи мірних зібрань. А масове залучення на ці мітинги студентів під час навчально-виховного процесу було прямим порушенням Закону “Про освіту”.

В оцінці цих фактів ми не можемо обмежитися лише формальною констатацією порушень прав і свобод громадян. Право не існує само по собі. Не можна заплющувати очі на те, що всі ці факти порушення  прав і основних свобод людини, застосування насильства замість права є лише симптомом надзвичайно небезпечної тенденції у внутрішній політиці держави – прагнення влади зберегти існуючий економічний і політичний порядок за допомогою сили та репресій.  

Подібна тенденція говорить про серйозну кризу основних і взаємозалежних інститутів держави – політики, економіки, права. Ми звертаємо увагу керівництва країни і громадян України, що джерелом цієї кризи є фундаментальне протиріччя, яке об’єктивно утворилося  в останні роки між конституційною демократичною структурою в політичній сфері і відсутністю будь-якої демократії в економічному житті країни. Монополізація контролю над матеріальними ресурсами в руках вузької привілейованої групи осіб, істотне обмеження свободи підприємництва диктує логіку монополізації і політичних інститутів в руках однієї партії, контрольованої тими ж особами.

Ми спостерігаємо, як Партія регіонів вже перетворилася у непередбачену Конституцією “правлячу партію”, яка копіює структуру і функції КПРС, тільки з заміною ідеології хапальним інстинктом і з усіма  наслідками, які звідси випливають – перетворенням виборів у фарс, знищенням народного представництва в парламенті, реанімацією нової-старої номенклатури як правлячого класу з її  неконтрольованою корупцією, з прогресуючими соціальною нерівністю і соціальною апатією населення.

З іншого боку, ми бачимо наполегливі зусилля влади, спрямовані на маргіналізацію політичної опозиції з використанням мови ворожнечі і “підсобних” кримінальних елементів як  погромників і рекетирів для вирішення поточних політичних і економічних задач.

У цих умовах правові інститути стрімко деградують. Суди, правоохоронні органи фактично перетворилися в сервісну службу “правлячої партії”.

Ми звертаємося до керівництва країни, до усіх політичних і громадських сил: означена  вище тенденція вкрай небезпечна для країни. Вона несумісна із задекларованим курсом європейської інтеграції України. Необхідна політична воля і єдність для термінового демонтажу цієї недалекоглядної  політики, несумісної з демократичними цінностями Європи. І першим кроком у цьому напрямку має бути негайна відставка міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка і міністра інфраструктури Володимира Козака, які компрометують українську державу.

Євген Захаров, голова правління

Аркадій Бущенко, виконавчий директор