24 січня 2014 року

Міністру внутрішніх справ

Голові служби безпеки України

Генеральному прокуророві України

ТЕРМІНОВО

ЗАЯВА ПРО ЗЛОЧИН

23 січня 2014 року на сайті Генеральної прокуратури України з’явилася інформація, із змісту якої випливає, що під контролем різних державних органів та/або окремих представників держави України перебуває 71 особа. Крім того, з цього повідомлення на офіційному сайті зрозуміло, що єдиною підставою для позбавлення цих осіб свободи, за визнанням Генеральної прокуратури, є бажання використати їхнє становище для того, щоб спонукати невідомих «радикально налаштованих осіб припинити насильницькі дії, підпали, погроми, опір правоохоронним органам та звільнити вулицю Грушевського» (див. додаток).

Такі дії кваліфікуються статтею 147 Кримінального кодексу України як злочин:

«1. Захоплення або тримання особи як заручника з метою спонукання … фізичної … особи до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії як умови звільнення заручника – карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

2. Ті самі дії, якщо вони були вчинені щодо неповнолітнього або організованою групою, або були поєднані з погрозою знищення людей, або такі, що спричинили тяжкі наслідки, – караються позбавленням волі на строк від семи до п’ятнадцяти років».

В інформації Генеральної прокуратури України чітко зазначено, що у випадку виконання третіми особами умов, висловлених Генеральною прокуратурою, органи прокуратури «будуть клопотати перед судами про зміну запобіжного заходу на більш м’яку для вже арештованих осіб, та про міру запобіжного заходу не пов’язану з арештом для тих, кому її ще не обрано». З цього випливає, що органи прокуратури вважають, що всі ці особи можуть перебувати на свободі, і, таким чином, немає жодних законних підстав для утримання цих осіб під вартою, крім бажання спонукати невизначене коло фізичних осіб до вчинення чи утримання від вчинення будь-якої дії.

Оскільки захоплення заручників відбувалося і продовжує відбуватися організовано, з розподілом ролей учасників групи, де одні особи здійснюють фізичне захоплення заручників, а інші, використовуючи свою службові повноваження, забезпечують можливість їх утримання та неможливість звільнення, то такі дії мають кваліфікуватися за частиною 2 статті 147 Кримінального кодексу.

Крім того, оскільки такі дії вчинялися службовими особами, дії із захоплення та утримання заручників мають кваліфікуватися також і за статтями 364, 365 або іншими статтями, що передбачають злочини у сфері службової діяльності.

Прошу:

1.    внести відомості про злочин в єдиний реєстр досудових розслідувань та негайно розпочати кримінальне розслідування, під час якого з’ясувати особи потерпілих від злочину, а також всіх осіб, причетних до захоплення та утримання заручників;

2.    негайно вжити всіх необхідних заходів для звільнення потерпілих, які на цей час все ще тримаються у якості заручників

3.    вжити всіх необхідних заходів для попередження вчинення подібних злочинів у подальшому.

Враховуючи масштаб вчиненого, той факт, що до цього причетні представники держави та резонанс, який ці діяння викликали у суспільства, прошу провести розслідування із забезпеченням громадського контролю за ним, щоб уникнути докорів в упередженості розслідування.

Для того, щоб не допустити зволікання у розслідування через можливу помилку у визначенні підслідності цього цих злочинів, я направляю цю заяву одночасно Міністру внутрішніх справ, Голові служби безпеки України та Генеральному прокурору України.

З повагою,

Аркадій Бущенко, виконавчий директор УГСПЛ