21 вересня 2022 року президент Російської Федерації Владімір Путін оголосив “часткову мобілізацію”, яка миттєво почала здійснюватися в Росії та на тимчасово окупованих територіях АР Крим та м. Севастополя. За наявними даними, держава-агресор планує мобілізувати 300 тис. осіб, з яких 10 тис. — це мешканці окупованого Криму.

З 2015 року Російська Федерація призиває кримчан на строкову службу до окупаційної армії, що є воєнним злочином відповідно до ст. 8 (2)(a)(v) Римського статуту Міжнародного кримінального суду. До початку повномасштабного вторгнення жертвами даного воєнного злочину стали понад 34 тис. кримчан. Більше того, РФ змусила чимало кримчан брати участь у бойових діях проти України, що є ще одним воєнним злочином відповідно до ст. 8 (2)(b)(xv) Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Частина з них уже загинули.

Мобілізація кримчан, яка почалася 21 вересня 2022 року, суттєво збільшить кількість громадян України, які стануть жертвами воєнних злочинів. З оприлюднених цифр виходить, що масштаби мобілізації в окупованому Криму значно вищі, ніж у Росії. Так, окупанти мають намір мобілізувати кожного 200-го кримчанина, в той час як в Росії — кожного 500-го росіянина. 

Насильницька мобілізація в окупованому Криму має відверто дискримінаційний характер, спрямований переважно проти кримських татар. Кримські татари дуже стурбовані тим, що за їх спостереженнями, більшість повісток вручають саме представникам їх народу, який багато років зазнавав репресій зі строни росії. Кримські татари розцінюють це як ще один інструмент, який використовує Росія в рамках своєї політики винищення корінного населення. Перед міжнародною та внутрішньою аудиторіями РФ постійно заявляє, що нібито бореться з “нацизмом” та “фашизмом”, однак на практиці у непропорційно великій кількості залучає представників неросійських народів до участі у бойових діях проти України. Це підтверджується непропропорційно великою часткою мешканців Дагестану, Бурятії та інших національних суб’єктів федерації, які загинули в цій агресивній війні. Аналогічні побоювання щодо кримських татар посилюються тим, що корінний народ Кримського півострова зазнавав систематичних утисків та насильницьких депортацій у часи Російської імперії, СРСР та з моменту початку окупації Російською Федерацією в 2014 р. Зокрема, близько 80% кримських політв’язнів є кримськими татарами, а близько 75% свавільних обшуків в окупованому Криму припадають саме на представників корінного народу.

Окрему тривогу викликають жорстокі методи мобілізації в Криму. Зафіксовані випадки, коли окупанти вручали повістки у школах, медичних закладах, на блокпостах, а також обманним методом під час криків про допомогу. Було чимало випадків, коли після вручення повістки кримчан насильно садили в автобус і доставляли у військкомат. Це свавілля відбувається в умовах посилення кримінальної відповідальності за ухилення від мобілізації.

Насильницька мобілізація та інші звірства в Криму стали можливими через несвоєчасну та недостатньо рішучу реакцію міжнародної спільноти на окупацію АР Крим та м.Севастополя, вторгнення РФ у Донецьку та Луганську області у 2014 році,  також на свавілля окупантів на окупованих територіях України.

Зухвале ігнорування Росією практично всіх норм міжнародного права свідчить, що зупинити насильницьку мобілізацію, дискримінацію кримських татар та масові порушення прав людини в окупованому Криму може лише найскоріша деокупація півострова за допомогою наявних дипломатичних, санкційних та правових заходів, в тому числі права на  самооборону, передбаченого ст. 51 Статуту ООН. Зволікання з деокупацією Криму та інших територій України призведе лише до збільшення масштабів воєнних злочинів та кількості їх жертв.

У цьому зв’язку, ми, представники українських правозахисних організацій, закликаємо уповноважені органи державної влади України:

• Ефективно розслідувати всі випадки насильницької мобілізації кримчан та їх залучення у бойові дії;
• Розробити та внести зміни до Кримінального кодексу України, які б передбачили чіткі підстави звільнення від кримінальної відповідальності громадян України за примусову мобілізацію (призов) на окупованих територіях та участь у бойових діях проти власної держави;
• Співпрацювати з Офісом Прокурора Міжнародного кримінального суду та іноземними державами у переслідуванні “військових комісарів” у Криму та інших осіб, причетних до даних воєнних злочинів;
• Ініціювати посилення секторальних санкцій проти РФ через насильницьку мобілізацію в окупованому Криму;
• Використовувати дипломатичні засоби для захисту громадян України від насильницької мобілізації на окупованих територіях та сприяння їхньому від’їзду на території третіх держав.

Ми закликаємо уряди іноземних держав, зокрема учасників Міжнародної Кримської платформи:

• Рішуче засудити насильницьку мобілізації громадян України в Криму та інших окупованих територіях України;
• Переслідувати “військових комісарів” у Криму та інших осіб, причетних до даних воєнних злочинів, на підставі ст. 146 IV Женевської конвенції та ст. 88 Додаткового протоколу I і співпрацювати в їх розслідуванні з правоохоронними органами України;
• Надавати всебічну допомогу громадянам України, які уникають примусової мобілізації в Криму та на інших окупованих територіях України, зокрема шляхом сприяння виїзду з території росії або білорусі та наданню тимчасового захисту на своїй територіїу;
• Збільшити всебічну, включаючи військову, підтримку України з метою найшвидшої деокупації всіх територій України, включно з Кримським півостровом, оскільки деокупації неможливо захистити громадян України від масових звірств окупантів;
• Максимальною мірою використовувати Кримську платформу, механізми ООН, Ради Європи, ОБСЄ та інших міжнародних організацій для своєчасного та ефективного реагування на примусову мобілізацію та інші порушення прав людини в окупованому Криму;
• Посилити секторальні санкції проти РФ через насильницьку мобілізацію в окупованому Криму.

Ми закликаємо Офіс Верховного комісара ООН з прав людини, Незалежну міжнародну комісію ООН з розслідування порушень в Україні, Спеціального доповідача ООН з питань меншин, Спеціального доповідача ООН з питань корінних народів, Постійний форум ООН з питань корінних народів, Комісара Ради Європи з прав людини, Комітет ПАРЄ з правових питань і прав людини, Верховного комісара ОБСЄ у справах національних меншин, Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини, Міжнародний комітет Червоного Хреста та інші міжнародні організації в межах своїх мандатів:

• Рішуче засудити насильницьку мобілізації громадян України в Криму та інших окупованих територіях України;
• Надавати всебічну допомогу громадянам України, які уникають примусової мобілізації в Криму та на інших окупованих територіях України;
• Продовжувати здійснювати моніторинг та документування порушень прав людини, воєнних злочинів та злочинів проти людяності в окупованому Криму і включати їх у регулярні звіти про ситуацію з правами людини в Україні;
• Надавати допомогу правоохоронних органам України у розслідуванні воєнних злочинів, злочинів проти людяності та грубих порушень прав людини в окупованому Криму, зокрема випадків насильницької мобілізації.

КримSOS

Центр громадянських свобод

Центр прав людини ZMINA

Правозахисний центр “ДІЯ”

Об’єднання родичів політв’язнів Кремля 

Українська Гельсінська спілка з прав людини