21 лютого 2022 року Президент Росії Владімір Путін підписав укази про визнання  «Донецкой Народной Республики» та «Луганской Народной Республики», зафіксував намір укласти домовленості про встановлення дипломатичних відносин та забезпечити, до установлення таких відносин, підтримання миру Збройними Силами РФ на цих територіях.

Таким своїм рішенням Росія поставила крапку в питанні визначення свого статусу в збройній агресії, розв’язаній проти України у 2014 році, оскільки вже де-юре визнала свою «політичну» і військову юрисдикцію щодо окремих територій Донецької і Луганської областей України, а отже – визнала себе стороною збройного конфлікту міжнародного характеру.

Росія завершила еру «гібридного» конфлікту, коли Україна мала доводити в міжнародних юрисдикційних органах наявність загального та ефективного контролю Росії над згаданими територіями шляхом фінансування, військової підтримки та встановлення контрольованого РФ управління.

Наслідком такого рішення, має бути зміна як в Україні, так і на міжнародному рівні, термінології та чітка артикуляція статусу Росії як держави-окупанта, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права.

Частина Донецької і Луганської областей відтепер є тимчасово окупованими територіями. Росія, як держава-окупант, має забезпечити дотримання прав і свобод людей, що проживають на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей.

З цього також випливає припинення статусу Росії як «третьої сторони» в міжнародному політико-дипломатичному форматі (контактної групи по мирному врегулюванню ситуації на Сході України).

Росія вже поширює на тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей сценарій масових та системних порушень прав і свобод людини в тимчасово окупованому Криму: тотальна мобілізація населення до лав «збройних сил» окупанта, початок розгортання політично мотивованих переслідувань незгодних з окупацією. Далі, прогнозовано, розпочнеться примусове переселення людей до Росії (людей, які знаходяться в місцях несвободи, дітей, позбавлених батьківського піклування, інших осіб, які знаходяться під контролем окупаційних адміністрацій), зміна демографічного складу територій та інші злочини, що за сценарієм вчиняє Росія на окупованих територіях.

Таким цілком прогнозованим діям Росії має бути надана оцінка усіма цивілізованими країнами світу.

На рівні міжнародних організацій (ООН, Рада Європи, ОБСЄ) слід негайно підготувати пакет ефективних санкцій, які будуть застосовані щодо Росії у випадку реалізації усіх згаданих сценаріїв.

Президенту України та Верховній Раді України – підготувати чітку позицію України про те, яким чином держава буде захищати своїх громадян на тимчасово окупованих територіях у ситуації ескалації насилля, розгортання масових порушень прав і свобод людини.

І офіційна влада України, на дев’ятий рік збройної агресії Росії проти України, має нарешті визначити державну політику протидії збройній агресії, подолання наслідків збройної агресії та захист прав і свобод людей, які постраждали і ще постраждають внаслідок Російсько-Української війни.

Є. Захаров, директор Харківської правозахисної групи (ХПГ) 

О. Павліченко, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ)