Останні події в Верховній Раді України суттєво зачіпають конституційні права і свободи людини в Україні, що змушує Харківську правозахисну групу (далі – ХПГ) зробити цю заяву.

Політична діяльність держави, її владних органів та посадових осіб в конституційних демократіях має бути впорядкованою і ґрунтуватись на чітко визначеній компетенції і конкретних формальних процедурах. Будь-який посадовець чи державний орган має діяти «лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України» (ч.2 ст. 19 Конституції України).

Більше того, чим вищим є орган влади або конкретна державна посада, тим більше мають обмежуватися їх вибір дій, тим точніше описуються політичні процедури спеціальними нормами. ХПГ змушена констатувати суттєві порушення органами і окремими посадовими особами Української держави цих правових засад, що призвело до парламентської кризи і загрожує ще більш небезпечними для майбутнього країни наслідками.

Проігнорувавши волю виборців, застосовуючи такі специфічні засоби українських «політтехнологій», як шантаж і загрози, використовуючи для цього силові структури, Адміністрація Президента і пропрезидентські фракції в Верховній Раді утворили так звану парламентську більшість, яка під приводом взяття на себе політичної відповідальності нелегітимним шляхом переобрала голову Нацбанку та забрала у опозиції (яка, до речі, репрезентує більшість виборців країни) керівні посади в парламентських комітетах. Ці дії є нелегітимними, оскільки порушують Конституцію України, з наступних причин.

Питання про те, що означає так звана «постійно діюча парламентська більшість» залишається відкритим. Парламентська більшість не може створюватися штучно. Вона може виникнути тільки в результаті виборів. Будь-які домовленості, добровільно взяті на себе зобов’язання, угоди про входження до складу більшості не тягнуть жодних юридичних наслідків. Конституція вказує на три можливості створення більшості: а) простої (226 депутатів ВР – ст.ст. 91, 84, 87, ч.2 111 Конституції); б) двох видів кваліфікованої – 2/3 (ст.ст. 20, 155, 156 Конституції) та 3/4 (ч.5 ст.111 Конституції) від конституційного складу парламенту.

Отже, парламентська більшість за чинною конституційною моделлю може бути тільки ситуативною. Сама ідея створення «постійно діючої парламентської більшості» суперечить ч. 2 ст.80 Конституції України, яка гарантує кожному депутату свободу висловлювань та свободу голосування відповідно до своїх переконань.

Створення такої більшості обмежує конституційний статус народного депутата. Якщо він голосує з того чи іншого питання за наказом більшості, це вже порушення демократичних норм. Адже принципи ліберальної демократії, визнані й записані в низці сучасних міжнародних правових і політичних документів, наголошують не стільки на правах більшості, скільки на гарантіях прав політичної меншості. Саме тому визнати легітимним голосування 17 грудня так званою парламентською більшістю іменними бюлетенями неможливо.

Таким чином, створення парламентської більшості по-українському та її дії є суттєвим порушенням загальновизнаних міжнародних стандартів парламентської демократії. Насильство однієї частини парламенту над іншою загрожує сповзанням країни в авторитаризм. ХПГ застерігає окремі владні структури від застосування несанкціонованих законом силових заходів і нагадує, що влада, яка вдається до порушення прав та свобод людини, стратегічно приречена на поразку.

Шанс уникнути остаточної політичної дискредитації влади ще існує, але для цього владні структури мусять залишити свою агресію щодо політичної свободи в Україні і зупинитися.