18-20 лютого 2014 року проведено остаточну криваву рису між народом України і нинішньою владою, яку уособлює президент Янукович. Убивство десятків людей, сотні поранених, протестуючих проти встановленого цією владою політико-економічного режиму, – це не результат незаконних дій “екстремістів і терористів”.  Але саме так представляють суспільній свідомості і міжнародному суспільству події в Києві й інших регіонах України В. Янукович і його оточення.

Така позиція офіційної влади є не тільки прагненням “врятувати обличчя” збанкрутілих політиків, – це ще і небезпечне для країни бажання президента Януковича за будь-яку ціну, навіть ціною крові, втриматися  при владі. Але кров мирних громадян, пролита в ці дні карателями “Беркуту”, змила залишки його легітимності. Президент Янукович фактично втратив статус гаранта Конституції і прав громадян.

Введення де-факто в Києві надзвичайного стану без передбаченої законом процедури, безпідставний початок “антитерористичної операції”, незаконне обмеження пересування громадян по всій країні, обмеження зв’язку і телемовлення тільки підтверджує факт нелегітимності влади, для якої зневага законів і Конституції – уже давно звична справа.

Саме тому міністр внутрішніх справ Захарченко надав наказ стріляти по людям  бойовою зброєю. Стріляли  прицільно на смертельне ураження. Ці дії недостатньо кваліфікувати як надмірне, непропорційне застосування сили у складних умовах соціального конфлікту. Ці дії мають ознаки злочину проти людяності.  Відповідальність за такі дії не мають терміну давності. 

Сьогодні президент, його силові міністри  формально діють як легітимні органи влади на підставі закону. Але ми маємо усвідомити, що саме своїми незаконними діями вони закони  протиставили праву.

Масштаб насильства і свавілля влади на київському Майдані, що шокувало світове співтовариство,  – закономірний наслідок  розпаду системи державного управління, правоохоронної системи. В останні роки було фактично скасовані конституційні гарантії прав і свобод громадян, їхнє право на безпосередню участь в управлінні державними справами, на мірні зібрання і справедливий суд.

У цій системі суд, міліція і прокуратура перестали виконувати правозахисну роль, вони перетворилися в каральні органи у відношенні народу. Саме це виродження державних органів влади привело до крайній форми обурення і протесту – до повстання народу проти тиранії і гноблення.

Сьогодні очевидно, що президент Янукович втратив не тільки легітимність, але і здатність приймати адекватні рішення в ситуації найтяжчої кризи, у яку діюча влада занурила країну. Цей параліч системи  державного управління перш за все виражається в зрощуванні правоохоронних органів з бандами погромників, що орудували у ці дні і ночі у Києві й інших містах України.

Україна хороніть героїв Майдану та  жертв протистояння з боку міліції, і ми мусимо зрозуміти, що це – не тільки трагічний наслідок  деградації правоохоронної системи, вичерпаності режиму персоніфікованої влади Януковича. Це також непомірно висока ціна, яку суспільство платить за не проведені своєчасно інституційні реформи, за відсутність громадянського контролю над владою. 

Микола Козирєв, голова правління

Арадій Бущенко, виконавчий директор