Ми, адвокати і юристи України, звертаємося до всіх, хто вважає, що наша держава має бути правовою державою, де права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Багато з нас у останні місяці та тижні доклали значних зусиль для повалення режиму, який нехтував правами людини та принципом верховенства права. Немала кількість правників захищали права майданівців у судах, допомагали пораненим, охороняли лікарні, будували барикади та, навіть, билися з захисниками злочинних можновладців. Ми боролися за повернення в Україну права та закону.
Здавалося б, після перемоги наша мета мала наблизитися. Але, на жаль, ми маємо констатувати, що верховенство права в останні дні загинуло ще раз. Правова вакханалія, яку вчиняють народні депутати від “опозиції” та перефарбовані прибічники зниклого недодиктатора, викликає у нас відразу та справедливе обурення.
Зміст актів, що поспіхом приймає Верховна рада, та спосіб їх прийняття є не просто виявом правового нігілізму, це є справжнє заперечення права як такого. 
Підкилимний розподіл міністерських портфелів виглядає огидно. Мерзенний поділ владних крісел, коли не поховані герої Майдану, є проявом тваринної сутності українських політиків, яке ненажерливо кинулися до вакантних місць біля владного корита.
Ми не можемо за цим спокійно спостерігати. Неможливо побудувати правову державу на фундаменті масових порушень Конституції та законів. На таких відверто антиправових підвалинах, які зараз закладають зголоднілі за владою та знахабнілі від безкарності “переможці”, збудувати можна лише таку ж саму мафіозну бананову республіку, у якій ми живемо останні роки.
Збіговисько псевдонародних обранців, призначаючи міністрів, навіть не намагається врахувати інтереси народу, спитати думку зацікавлених верств населення, оцінити професійну придатність кандидатів на високі посади, які вимагають певної освіти, досвіду та навичок.
Жоден з претендентів навіть не намагається висловити своє бачення майбутньої роботи, від них не вимагають ніяких планів дій та окреслення перспектив.
Така кадрова політика матиме наслідком остаточне руйнування системи державного управління.

Вважаємо, що такий підбір керівників, що повинні виконувати складні менеджерські функції керування державою, є не просто неприпустимим, а є злочинним. Так роблять лише ті, кому байдуже майбутнє України.

Вимагаємо прилюдного обговорення кандидатур майбутніх управлінців та всебічної оцінки їх професійних та людських якостей.
Ми розуміємо, що уряд, який формується, є тимчасовим, але його анонсували як “технічний уряд”, який складатиметься з незаангажованих професіоналів, та буде функціонувати без політичної орієнтації на певні партії. На жаль, реальність знов не співпадає з обіцяним, а брехня залишається улюбленим політичним інструментом.

Отже, якщо нинішні політики хочуть відрізнятися від “попередників”, вони повинні змінити свій підхід до формування уряду. Кожний майбутній міністр та інший високопосадовець повинен бути представлений суспільству та професійним колам, серед яких та для яких він працюватиме. 
Голова міністерства охорони здоров’я має бути визнаний лікарями, як людина, що розуміється на організації та забезпеченні медичного обслуговування. 
Міністр, що відповідає за будівництво, повинен бути будівельником.
Міністр юстиції, звісно, має бути досвідченим фаховим юристом, визнаним правниками.
Лише за таких умов, очільники найвищих органів влади матимуть довіру, зможуть заробити авторитет та належно виконувати свою державну роботу на користь України.

Сподіваємося на розуміння.

Дмитро Назарець, адвокат

Аркадій Бущенко, адвокат