Ми, представники правозахисних організацій України, серйозно стурбовані інформацією про те, що в урядових колах України, непрозоро і без повідомлення громадськості,  були проведені  погоджувальні процедури відносно внесення змін до вітчизняного Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого раніше Постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770.

Ухвалення пропонованих авторами змін, практично позбавить громадян України, які страждають наркотичною залежністю а також уражених ВІЛ/СНІД права на отримання спеціалізованої медичної допомоги, необхідною їм за станом здоров’я.

Водночас Україна є одним з основних лідерів по темпах розповсюдження епідемії ВІЛ/СНІД серед країн Європи і Середньої Азії. За оцінками ООН, понад 1,4 % всього дорослого населення в Україні інфіковані ВІЛ, при цьому, майже 70 % ВІЛ-інфікованих громадян України – є споживачами ін’єкційних наркотиків. Тоді як в країнах Східної Європи вказаний рівень не перевищує 20%, в першу чергу завдяки масовому впровадженню програм зменшення шкоди, в т.ч. Замісній Підтримуючій Терапії (ЗПТ).  Відповідно до рекомендацій Всесвітній Організації Охорони  Здоров’я (WHO), Об’єднаної програми ООН з питань СНІД (UNAІDS) і Офісу ООН з питань наркотиків і злочинності (UNODC) в країнах, де епідемія розповсюджується в першу чергу серед споживачів ін’єкційних наркотиків, таких, як Україна, замісна підтримуюча терапія – є  одним з найбільш ефективних засобів профілактики ВІЛ/СНІДу, а також необхідною передумовою для масового впровадження антиретровірусної терапії (АРТ), необхідної для збереженя життя хворих на СНІД. 

В Ухвалі Верховної Ради України  «Про Рекомендації парламентських слухань на тему: «Соціально-економічні проблеми ВІЛ/СНІД, наркоманії і алкоголізму в Україні і шляхи їх вирішення» від 03.02.2004 г № 1426, замісна  терапія  прямо визнається як  «один  з методів лікування наркотичної залежності і реальний механізму  зменшення  ризику розповсюдження ВІЛ-інфекції через середовище ін’єкційних наркоманів і зменшення  нелегального попиту  на наркотики,  ефективність якого  підтверджена  світовим  досвідом».

Визнаним фактом є те, що Метадон, як препарат замісної терапії, є важливим компонентом лікування наркозалежності, а також профілактики і лікування ВІЛ/СНІД серед споживачів наркотиків. Разом з тим спостерігається стійке неприйняття світового досвіду щодо використання Метадону, як лікувального препарату, з боку ряду високопоставлених  українських чиновників, від яких залежить вирішення проблем, пов’язаних з протидією епідемії ВІЛ/СНІД в Україні.

Виходячи з спільної доповіді місій WHO/UNAІDS/UNODC, оприлюдненій нещодавно, – на даний час замісну підтримуючу терапію Метадоном отримує більш, ніж 500 тис. людей в світі, з числа страждаючих залежністю від опіатів.  Згідно цієї доповіді, тільки в країнах ЄС 76 % програм ЗПТ використовують Метадон, а протягом останніх п’яти років кількість пацієнтів таких програм збільшилася на 34%. 

Неодноразово підтверджувався той факт, що застосування Метадона як і Бупренорфіна в медичній практиці не суперечить ні українському законодавству, ні міжнародним конвенціям ООН.

Метадон внесений до міжнародного списку життєво необхідних ліків – перелік «Основних лікарських засобів» Всесвітньої Організації Охорони здоров’я, про що було відкрито заявлено недавно повноважними представниками ВООЗ. Метадон офіційно зареєстрований в Україні як засіб для лікування опійної  залежності у хворих наркоманією.

На тлі цього в Україні всі спроби почати лікування  із застосуванням метадонової терапії, необгрунтовано і неправомірно блокувалися УБНОН МВС і  Комітетом з контролю над наркотиками в особі їх високопоставлених представників. Більш того, зусиллями певних зацікавлених осіб зараз робляться непрозорі і недобросовісні спроби  внести цей препарат до списків «особливо небезпечних наркотичних речовин», які заборонені до використання в медицині.

Відомо, що головним супротивником впровадження ЗПТ у всьому світі, в т.ч. в Україні, є наркобізнес, який втрачає левову частину своїх нелегальних доходів, через те, що споживачі ін’єкційних наркотиків перестають бути залежними від них (за розрахунками, одна Метадонова  програма на 100 пацієнтів позбавляє наркобізнес 3,6 млн. грн. прибутку за рік.). На тлі цього, плановане таємно від громадськості, перенесення Метадона із списку 1 таблиці ІІ Переліку («наркотичні засоби, обіг яких обмежений») в список 1 таблиці І Переліку («наркотичні засоби, обіг яких заборонений»), затвердженого раніше Ухвалою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, викликає серйозні запитання.

Подібні, більш ніж сумнівні, наміри окремих фігур в урядових органах, суперечать світовому досвіду, позиції агенцій ООН, і представляють загрозу інтересам українського суспільства.

Ми вимагаємо негайно припинити необгрунтовані і неправомірні дії, направлені проти інтересів громадян України, які страждають від наркотичноїзалежності та проблем ВІЛ/СНІДУ. Закликаємо зацікавлених представників влади негайно розпочати відкритий громадський діалог і обговорення проблем запровадження ЗПТ  в Україні.

Олексій Тарасов,
Виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини

Євген Захаров,
Голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини