Юристи Львівської приймальні УГСПЛ допомогли ошуканому клієнту “Ощадбанку” відсудити свої гроші.

До Львівської приймальні УГСПЛ звернувся пан Василь Петрович Дмитрик із проханням допомогти повернути заощадження, які він поклав на депозит до “Ощадбанку”. Банк категорично відмовлявся повертати кошти своєму клієнту.

Ця історія почалась ще у 2013-у році. Тоді влітку пан Василь прийшов до одного з відділень “Ощадбанку”, що у Львові, щоб відкрити два депозитних рахунки. Чоловікові навіть на думку не могло спасти, що він стане жертвою обману з боку непорядних співробітників банку. Пан Василь, як годиться, уклав та підписав з банком договори, поклавши на рахунок всі свої заощадження, які збирав не один рік та зберігав в тому ж відділенні. Повертаючись додому, втішав себе думкою, що у банку все ж безпечніше тримати кошти, ніж вдома. Та спокій тривав не довго.

Коли Василь Петрович прийшов назад до банку, щоб продовжити депозитні договори, у відділені йому відмовили, бо не знайшли відповідних рахунків в системі обліку банку. Виявляється співробітники банку підписували договори із клієнтами, проте їхні гроші не розміщували на рахунках банку, а привласнювали собі. Зокрема, так робила завідувач відділення банку — пані Скаско М. П., яка від імені банку укладала договори з клієнтами, а гроші забирала собі. Коли клієнти банку приходили за коштами, оскільки закінчувався термін депозиту, пані Скаско повертала їм гроші, які напередодні “привласнила” у інших клієнтів банку. Така шахрайська схема протягом кількох років буда досить дієвою, до тих пір, поки до банку у період кризи за поверненням своїх вкладів не звернулось одночасно дуже багато клієнтів. Наразі щодо Скаско М. П. порушено кримінальну справу, яка розглядається в Личаківському районному суді міста Львова.

Коли Василь Петрович разом з іншими вкладниками, потерпілими від шахрайських дій співробітників банку, звернувся до керівництва “Ощадбанку”, співчуття та допомоги, а тим паче повернення своїх коштів назад, не домігся. З одного боку, банк ніби і визнавав, що його співробітники, скориставшись службовим становищем, ошукали вкладників. А з іншого — розводив руками, відмовляючись брати на себе відповідальність за дії своїх працівників — мовляв, це лише їхня персональна відповідальність, нехай ці співробітники і повертають вам гроші. Наразі ведеться слідство, чекайте, а банк до цієї ситуації не причетний і гроші повертати не буде. Аргументом банку було те, що люди ніби самі віддали гроші у руки шахраїв, а ті договори, які вони підписали, не зареєстровані у системі обліку “Ощадбанку”.

«У листі з філії Банку мені пояснили, що мої депозитні договори не зареєстровані в системі обліку банку та відповідно кошти по таких до каси банку не вносились. А ще сказали, що документи (квитанції) про внесення коштів на депозитні рахунки нібито не відповідають певній формі», — розповідає ошуканий вкладник Василь Петрович.

Проте з такою позицією банку категорично не згодні юристи Львівської приймальні УГСПЛ, за допомогою до яких у розпачі звернувся пан Василь.

«Саме банк має відповідати за те, аби його співробітники оформлювали усі документи належним чином відповідно до «Інструкції про ведення касових операцій банками України», яка видана Національним Банком України та розповсюджується на діяльність банківських установ. Саме банк є гарантом надійності та законності укладеного договору, інакше будь-яка особа, що звертається до банку, ризикує бути ошуканою. Відсутність реєстрації договору у системі обліку банку та, відповідно, не зарахування коштів до каси, не може бути підставою для відмови у поверненні коштів. Навпаки, це є констатацією факту невиконання банком своїх обов’язків перед клієнтами і не може спростувати факт укладання договору. А от колишні співробітники банку, що привласнювали кошти, мають нести відповідальність перед банком», — пояснює юрист приймальні Ніна Хома.

До того ж, у пана Василя не було підстав не довіряти співробітникам банку — він прийшов до установи у робочий час, консультувався із співробітниками, які від імені банку підписали з ним договори та поставили печатки банку. Зарахування коштів на рахунки банку — також відноситься до компетенції співробітників банку. Клієнти контролювати та перевірити цей процес не можуть. Згідно із частиною 3 ст. 1058 та частини 2 ст. 1068 Цивільного кодексу України, п. 2.1 “Положення відкриття відповідних рахунків та облікування на них грошових коштів у національній та іноземній валюті, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов’язком банку, відповідно до якого банк зобов’язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, у день надходження до банку відповідного розрахункового документа”.

Аргументом банку було те, що люди ніби самі віддали гроші у руки шахраїв, а ті договори, які вони підписали, не зареєстровані у системі обліку “Ощадбанку”.

То ж, навіть, якщо гроші і не надійшли на рахунок банку, проте були передані клієнтом у банківській установі співробітникам банку, відповідальність несе банк.

З такою аргументацією юристів УГСПЛ частково погодився Личаківський районний суд міста Львова, який розглянув позов пана Василя проти Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Хоча суд не повністю задовольнив вимоги ошуканого вкладника — зобов’язав банк повернути гроші лише по одному із двох депозитних рахунків — все ж, це дало рух справі. Далі юристи приймальні підготували апеляційну скаргу до  апеляційного суду Львівської області. Суд, ознайомившись із матеріалами справи, став на сторону потерпілого і зобов’язав “Ощадбанк” повернути гроші вкладнику і по другому депозитному вкладу.

Суд виявився справедливим по відношенню до пана Василя. Однак, щоб довести свою правоту та повернути вкрадені співробітниками банку гроші, чоловіку довелось стати частим гостем у судах та зазнати чималих душевних страждань. Спочатку — регулярно відвідувати засідання суду, де йшло слухання по кримінальній справі, яку відкрили проти співробітників банку. Оскільки пан Василь був визнаний потерпілим, то брав участь у цих засіданнях, на яких юристи “Ощадбанку” глумились над ним — мовляв “бачили очі, що підписували”. Потім — почались суди по цивільній справі, де Василь Петрович вже мав доводити, що дійсно у нього ті гроші були, і що вони були внесені в касу банку. Усі ці неприємні події, які випали на долю пана Василя, через сильні хвилювання призвели до погіршення його здоров’я — загострилась астма, приступи почастішали і стали більш інтенсивними. Тож чоловікові довелось додатково купляти дорогі препарати.

Здавалось би, всі ці проблеми позаду. Та крапку ставити у цій історії поки що зарано. Незважаючи на те, що є позитивне рішення суду, Василь Петрович чекає на відкриття виконавчого провадження для примусового стягнення коштів з банку через виконавчу службу. У юристів приймальні є побоювання, що виконавче провадження буде призупинене до часу винесення рішення по цій справі вищим судом України. То ж, отримає свої гроші пан Василь ще не скоро.

Довіра населення до банківських установ у нашій країні завжди була на низькому рівні. І схоже на те, що ця ситуація у найближчий час не зміниться. Адже банки нічого не роблять для того, щоб відстоювати і захищати інтереси своїх вкладників. На жаль, державний банк, який би мав бути взірцем для інших, демонструє найгірші сценарії і для інших банків…

Підготувала Тетяна Гончарук