Уряд виділив Міністерству юстиції 34 млн грн з резервного фонду на ремонт одного з таборів для утримання російських полонених. Про це повідомив Урядовий квартал. На виділені урядом кошти будуть відремонтовані та обладнані будівлі й інженерні комунікації. Серед суспільства ця новина викликала хвилю обурення. Для чого це робиться та чому держава забезпечує умови для утримання російських військовополонених — в ефірі ТК Київ журналісти розпитали виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини Олександра Павліченка.

Україна дотримується стандартів і вимог міжнародного гуманітарного права, зокрема Третьої Женевської конвенції щодо поводження з військовополоненими. Це є правило, яке ми не можемо порушувати, і яке має працювати в обидва боки – на підконтрольній Україні території, і на територіях, які контролює держава-окупант. Зокрема йдеться про забезпечення військовополонених звичайними умовами в місцях несвободи. Російські військовополонені перебувають у статусі інтернованих. Вони не піддаються жорсткому поводженню ні з боку адміністрації табору, ні з боку третіх осіб. Мають можливість працювати і заробляти певні кошти, проте до роботи їх не примушують. Також у них є можливість контактувати з рідними.

«Це все справляє вплив на російських військовополонених. Я можу навести приклад з інтерв’ю українських військовополонених. Вони потрапляли в полон до росіян, і вказували, що в певних випадках до них було позитивне ставлення. Подекуди вагнерівці захищали їх від жорстокого поводження, давали додаткові продукти харчування, через те, що ці самі вагнерівці вийшли з українського полону, де до них нормально ставилися, тому вони намагалися його транслювати на українських військовополонених», — зауважив Павліченко.

Разом з тим кількість військовополонених збільшується. З’явилася необхідність створювати другий табір у Вінницькій області. Це сигнал, що в нас буде більше ресурсів для обміну, більше шансів для рідних і близьких побачити тих, хто перебуває в полоні вже тривалий час. Деякі люди досі перебувають у полоні ще з перших днів вторгнення.

Зараз всі російські військовополонені перебувають в одному військовому таборі у Львівській області, але він вже наповнений і там немає резерву місць. Новий табір розрахований на понад триста місць, щоб не перевантажувати перший табір. Інакше це може призвести до визнання жорстокого поводження з військовополоненим через порушення стандартів тримання: є норма по метражу на особу, яку не можна порушувати.

Для того, щоб підготувати розконсервовану колишню виправну колонію до прийому військовополонених, потрібно в це вкласти кошти. Коли виникає потреба і конче потрібні кошти для фінансування, міжнародні організації виділяють певні ресурси. Є програми, які забезпечують підтримку військовополонених, коли держава не може самостійно надати фінансування. Україна на сьогодні отримує значні фінансові ресурси з боку міжнародних партнерів. В разі, коли необхідне додаткове фінансування, варто обгрунтувати це перед міжнародними донорами, зокрема, необхідністю створення належних умов у таборі для військовополонених: потрібно підготувати для цього колишню виправну колонію, яку розконсервували для тримання саме військовополонених, та забезпечити належні умови.

Після відкриття табору, якщо ще не до відкриття, його будуть відвідувати представники міжнародних структур: ОБСЄ, ПРООН або ж Міжнародний комітет Червоного Хреста, та контролювати те, що там відбувається. Також це підготовка до того, щоб мати більше військовополонених росіян, яких можна обміняти на українців.

«Росія відрізняється від нас тим, що вона не дозволяє представникам міжнародних організацій відвідувати у вільний спосіб Сімферопольське СІЗО чи інші утримання українських військовополонених. За виключенням, коли ці організації можуть умисно туди запросити і надати доступ на спілкування з конкретним засудженим, тобто, ситуація буде підготовлена з боку росіян. Але в цих організацій немає такого права, як в Україні, на власний розсуд у будь-який час з’явитися в будь-якому місці тримання військовополонених, зайти в місця тримання без попередження. Це створює для нас велику проблему. Ми не знаємо точної кількості місць перебування і утримання українських військовополонених, або тих, які росіяни вважають прирівняними до них», — розповів виконавчий директор.

Ще одна проблема, яка існує: росіяни приховують деяких українських бранців, не фіксують інформацію про них. Бувають ситуації, коли навіть керівники місць несвободи, виправної колонії або СІЗО, не володіють інформацією. Адміністрація такого місця може знати, що є певна кількість осіб з порядковими номерами, і що це скоріш за все українці. Проте вони не знають, хто конкретно утримується.  

«Україна повинна дотримуватися стандартів МГП. У нас не існує іншого виходу і вибору, ми не можемо умисно вдаватися до жорстких умов чи поводитися з військовополоненими ганебним способом», — наголосив Олександр Павліченко. 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube