Сьогодні складною є ситуація з пенітенціарними закладами в окупованому Росією Криму. Проте, у порівнянні з тими проблемами, з якими нині стикаються виправні колонії та слідчі ізолятори в Донецькій та Луганській області, де ведуться бойові дії, вона по-іншому виглядає. Адже після анексії півострова на його території залишилися й далі працювати чотири заклади несвободи, але уже під іншим державним прапором та законодавством. Через що в засуджених та підозрюваних виникла ціла низка серйозних проблем.

На жаль, росіяни не зважають на те, що за ґратами в окупованому ними Криму знаходяться українці, які раптово опинилися під юрисдикцією Російської Федерації (РФ). Її представники уже встигли відзвітувати, що ніхто з них не виступив проти автоматичного присвоєння їм російського громадянства. Що не відповідає дійсності, адже більше 400 осіб, які перебувають у пенітенціарних закладах на території Криму, звернулися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Валерії Лутковської з проханням захистити своє право на українське громадянство та сприяти в переведенні для відбування покарання на територію материкової України.

Адже 5 травня 2014 року набрав чинності російський закон N 91-ФЗ “Про застосування положень Кримінального кодексу Російської Федерації і Кримінально-процесуального кодексу Російської Федерації на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя”, стаття 1 якого прямо вказує, що кримінальне судочинство на зазначених у його назві територіях здійснюється «за правилами, встановленими кримінально-процесуальним законодавством Російської Федерації, з урахуванням положень Федерального конституційного закону від 21 березня 2014 N 6-ФКЗ “Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб’єктів – Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя»…

А стаття 2 цього ж закону передбачає, що злочинність і покарання діянь, вчинених в Криму до 18 березня 2014 року, визначаються на підставі кримінального законодавства Російської Федерації. «Але у виправній колонії Криму утримуються люди (близько 60 осіб – Авт.), які не скоювали злочинів на півострові, а, приміром, у Чернігівській чи Кіровоградській області, але були туди у свій час направлені українською владою для відбування покарань, — зазначає керівник правозахисної організації «Донецький Меморіал» Олександр Букалов. – Тож, у такому випадку нелогічним є поширення юрисдикції російського закону на цих осіб».

Російська перекваліфікація

Однак, це не єдина проблема, з якою доводиться стикатися кримським в’язням. Адже за статтею 8 вищевказаного закону РФ, судові рішення, прийняті на територіях Республіки Крим та міста Севастополя до 18 березня 2014 року, мають ту ж юридичну силу (в тому числі для цілей виконання кримінального покарання), що й судові рішення, прийняті на території Російської Федерації. Тобто йдеться про визнання судових вердиктів України.

Але російській владі цього виявилося замало і вона фактично у порушення зазначеної норми свого ж закону почала переглядати уже винесені українськими судами, причому не лише Криму, а й материкової частини України, вироки.

– Як нам повідомляють самі в’язні, з якими ми підтримуємо зв’язок, нібито вже навіть по відношенню до тих осіб, які відбувають покарання за вироками українських судів у Криму, проводиться якась перекваліфікація їхніх справ. Тобто, винесені українським судом вироки, за якими вони відбувають покарання, якимось чином переносяться на аналогічні статті Кримінального кодексу РФ, — розповідає юрист УГСПЛ Дар’я Свиридова.  – Таким чином, у Росії намагаються прирівняти вчинені українськими громадянами на території України злочини до тих, які могли б бути ними скоєні на території РФ.

Такі спроби легалізувати відбування покарання українських в’язнів в окупованому Росією Криму, як на мене, уже якось надто нереалістично виглядають. Адже російська влада ігнорує не лише новоспечений закон N 91-ФЗ РФ, а й статтю 12 КК РФ, в якій йдеться про те, що особи не можуть залучатися до кримінальної відповідальності за злочини, вчинені не на російській території, не російськими громадянами, не відносно російських громадян.

Утрачений моніторинг місць несвободи

За таких умов, українські в’язні у Криму фактично стали заручниками російських окупантів. Проконтролювати умови їх утримування в тамтешніх в’язницях та поводження з ними сьогодні не можуть члени комісії Національного превентивного механізму, ефективно працюючі в Україні за схемою Омбудсмен+. У Росії цим займаються Громадські спостережні комісії. Але на території Криму вони не створюються, оскільки до їх складу мають входити представники громадських організацій, які працюють в цій галузі більше трьох – п’яти років. У Криму із зрозумілих причин таких досвідчених представників немає.

Щоправда, в Росії ведуться розмови про те, що для території Криму потрібно зробити поблажки, включаючи до складу Громадських спостережних комісій осіб без необхідного стажу роботи у цій галузі. Але це суттєво не полегшить долю ув’язнених українців, оскільки жодна українська організація не потрапить до складу таких комісій, які відвідуватимуть кримські в’язниці. Тому в нас не буде інформації про те, як там утримуються українські громадяни.

Однак, нещодавно з’явилася надія на те, що незабаром у кримських пенітенціарних закладах запрацює міжнародна моніторингова комісія, до якої входитимуть представники України, Росії та Ради Європи. З такою пропозицію звернулася до Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Валерія Лутковська. Після чого в її офісі почали втілювати у життя запропонований українською стороною варіант співпраці у сфері проведення незалежного моніторингу місць несвободи Криму.

– Нещодавно ми обговорили технічні питання здійснення такої місії спільно з представниками Уповноваженого з прав людини РФ, України та РЄ, — розповідає керівник Департаменту Омбудсмана України з питань реалізації національного превентивного механізму Юрій Бєлоусов. – Сподіваюся, що така комісія у кримських закладах несвободи запрацює уже у жовтні».

Ігнорування законів України та рішення ЄСПЛ

Поки ж цього не сталося, українські в’язні продовжують страждати  від систематичних порушень їхніх прав владою окупантів. Юристи УГСПЛ констатують, що до перелічених вище проблем додалася ще й неможливість достроково залишити кримську в’язницю за ухваленим цьогоріч Верховною Радою України  законом «Про амністію». Адже російська влада ігнорує наші законодавчі акти. Відтак, 200 українців, що відбувають покарання у Криму, повинні бути амністованими та достроково вийти на волю. Однак, реально не можуть цього зробити.

Більш того, росіяни не виконують навіть рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), як це відбулося у випадку сина народного депутата України, лідера кримських татар Мустафи Джемілєва – Хайсера, який на момент окупації знаходився у в’язниці Криму.

За словами його адвоката – виконавчого директора УГСПЛ Аркадія Бущенка, у зв’язку з отриманням інформації, яка давала підстави хвилюватися за життя та здоров’я його клієнта, була направлена до ЄСПЛ заява з проханням застосувати у цій ситуації тимчасові заходи, відповідно до 39-го правила його регламенту. «10 липня звідти надійшло повідомлення про те, що таке рішення президента секції, такі тимчасові заходи застосовані. Тобто Росії та Україні ЄСПЛ дав вказівку забезпечити дотримання Європейської Конвенції, у тому числі статті 3 та 5, тобто права на свободу та права на захист від жорсткого поводження», – заявив Аркадій Бущенко.

Днями стало відомо, що російська влада не лише не підкорилася зазначеному рішенню ЄСПЛ, а й навпаки, самовільно вивезла Хайсера Джемілєва з території півострову до Краснодарського краю. Такий випадок відомий російський адвокат, який є захисником викраденої та заарештованої росіянами української льотчиці Надії Савченко, назвав кричущим, адже влада Росії маніпулює сином лідера кримськотатарського народу, як заручником.

Варіанти розв’язання кримського питання

Водночас, значно погіршилося становище тих осіб, які на момент окупації Криму мали статус підозрюваних у скоєнні злочину чи підсудних. Адже ті з них, що скоїли нетяжкі злочини та знаходилися під домашнім арештом, були, за рішенням кримських судів, які нині керуються законодавством РФ, кинуті за ґрати. «Адже у кримінальному законодавстві РФ немає таких норм, які містяться у новому КПК України, з приводу застосування арешту, як виняткової міри обрання запобіжного заходу, — пояснює юрист УГСПЛ Дар’я Свиридова. – Тому там у більшості випадків беруть під варту підозрюваних у скоєнні злочину».

Як же вийти з цієї ситуації? На думку правозахисників УГСПЛ, наразі немає універсального способу вирішення цього питання. Існує декілька варіантів, за якими підозрювані у скоєнні злочину кримчани можуть діяти.

Перший з них – це визнати юрисдикцію у Криму окупаційної влади та продовжувати розгляд кримінальних справ за російським законодавством. Однак, при цьому варто пам’ятати, що кримінальний процес у Росії значно жорсткіший, ніж в Україні. Зокрема у застосуванні запобіжних заходів – переважно арешту, а також прав та статусу захисника, які, у порівнянні з українським законодавством, у росіян є доволі обмеженими. До того ж, чинним КПК України передбачений інститут безоплатної правової допомоги, чого немає в Росії. Тому це набагато ускладнює положення підсудних та істотно обмежує їх у правах на захист, справедливий суд тощо.

Відтак, краще в таких ситуаціях послуговуватися прийнятим через місяць після окупації Росією Криму закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України». У його статті 12 роз’яснено, за яких умов та яка судова інстанція на материковій частині нашої держави повинна розглядати справи кримчан, підозрюваних у скоєнні злочину. Адже кримським судам заборонено слухати справи українських громадян. Підслідність кримінальних правопорушень, вчинених на тимчасово окупованій території, визначається Генеральною прокуратурою України, до якої повинні звернутися з відповідною заявою підозрювані особи.

У такий спосіб вдасться отримати законний вирок українського суду по кожній справі кримчан. У разі його невиконання до вирішення цього питання українські правозахисники обіцяють залучати міжнародні судові інстанції, ігнорування рішень яких Росією може дорого їй коштувати.