Тарас Букрєєв – викладач історії із Херсона, який 201 добу провів у російських катівнях його рідного міста, Голої Пристані та Чаплинки. В грудні 2023 року йому вдалось повернутись на підконтрольну українській владі територію. Про те, як окупанти схиляли до співпраці та ставились до полонених Букрєєв розповів виданню «Вгору» в рамках глобальної ініціативи «Трибунал для Путіна». 

Повномасштабне вторгнення Росії застало Тараса Букрєєва у Херсоні. На початку, згадує, його персона не привернула увагу окупантів, попри те, що волонтерив разом з місцевими активістами – «Котиками-патріотиками». Те, що за ним шпигують став помічати в кінці травня – на початку червня 2022 року. Тоді біля училища, де викладав, стали з’являтись невідомі автівки, а пізніше з обшуком прийшли до батьків. 

– Я зі знайомими хлопцями допомагав українським військовим та спецслужбам. Можливо, виплила ця інформація і мене активно почали шукати. З друзями ми оперативно зв’язались з певними людьми на підконтрольній території України, щоб узгодити свої дії. Розуміли, що виїхати з Херсона нам навряд вийде: підозрювали, що потрапили «до списків» і не пройдемо через блокпости. Тому ухвалили рішення переховуватись. 

Поневіряння по в’язницях окупантів 

З того часу Тарас постійно змінював місце перебування, але це не врятувало. Його з товаришем росіяни затримали, фактично, останніми з групи. Це сталось 4 вересня 2022 року. Його тримали в ізоляторі на вулиці Теплоенергетиків. У тримісній камері номер 13 перебувало шестеро, а іноді восьмеро, осіб. Спали бранці на підлозі, на невеликому простирадлі. Ні медичної допомоги, ні достатнього, не говорячи про якісне, харчування – не було. 

– Усі охоронці та співробітники ФСБ були з Красноярського краю. Катування були невід’ємною частиною допитів. Хоч говориш, хоч мовчиш, хоч йдеш у відмову, тебе просто б’ють. Це і руками, ногами, і поліцейський кийком. По всьому тілу, без розбору. Застосовували електрострум. Це міг бути як шокер, так і пристрій з клемами, які чіпляли на різні частини тіла і пускали струм. Один раз приставляли пістолет до скроні, погрожували, що застрелять, якщо не буду говорити те, що їм потрібно. Це те, що довелось пережити мені. Інші хлопці розповідали, що їх клали на підлогу, накривали обличчя рушником і лили воду допоки вони не починали захлинатись. 

Росіяни пропонували Тарасу співпрацю. Хотіли, щоб в обмін на свободу, він викладав у їхньому фейковому університеті та знімався у пропагандистських відео з розповідями, як Росія відкрила очі на справжню історію України. 

20 жовтня бранців ізолятора на Теплоенергетиків помістили автозаки і вивезли в різні напрямки: Олешки, Каланчак, Новотроїцьк, Чаплинку. Тараса Букрєєва і ще три десятка осіб перевезли до Голої Пристані. Там, згадує чоловік, ув’язнених майже не годували. 

– Раз на день могли дати навіть не півпорції, а третину. І все. Це тривало 10 днів: допоки нас не перевезли у Чаплинку. 

У Чаплинці були найгірші умови тримання. Там тримали у занедбаному з 90-х років райвідділку поліції із земляною підлогою. Туалет був на вулиці: туди виводили двічі на день на 15 хвилин. Перші два місяці їжі майже не давали. 

– Окупанти не знали, що з нами робити. Тим, кого схопили раніше, вони встигли сфальсифікувати справи. А мені і тим, кого взяли пізніше, не встигли. Фактично, допити почались лише після ротації тюремників на початку 2023 року. В нас запитували хто ми і звідки. Мені слідчий закидав звинувачення у екстримізми, підготовці до терактів, але жодних документів не було. Навіть протоколу затримання. Я не знаю де він дівся: можливо, його загубили, можливо, так і не оформили, бо зайняті були мародерством у місті. Так само було по більшості хлопців, які там перебували: взагалі ніяких матеріалів. Це, з рештою, багатьох і врятувало. 

На волю Тарас Букрєєв вийшов 23 березня 2023 року. Разом зі знайомими оселився у будинку в Чаплинці: спільно з іншими небайдужими допомагали тим, хто залишався у російських в’язинцях або виходив з них. Але багато про цей період чоловік не може розповідати і досі. 

Дорога «додому»

Наприкінці осені 2023 року Тарас отримав інформацію, що потрібно виїздити з окупованої росіянами Чаплинки і така можливість є. Але для цього йому довелось оформити російський паспорт: без документу він не міг не те що проїхати через контрольно-пропускні пункти, а й покинути межі населеного пункту. Але під час перетину кордону чоловіку повідомили, що він порушив правила отримання паспорта. Документ конфіскували і заборонили в’їзд на територію РФ до 2050 року. Перевірили телефон, допитали і відпустили через сіру зону в Україну. 

Після того, як Тарас Букрєєв опинився на підконтрольній території, він оселився у Миколаєві. Наразі відновлює здоров’я та повертається до життя. Друзі запросили його також працювати до організації, що займається відновленням комунальних мереж у деокупованих та постраждалих громадах. Те, що на власні очі бачить, як повертається життя, для нього – своєрідна реабілітація. Каже, що це дає усвідомлення: все, що робив в окупації і продовжує робити зараз – не даремно. 

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube

Якщо ви стали свідком чи жертвою воєнного злочину Росії, розкажіть нам це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й ми з вами зв’яжемося. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі і покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, в рамках ініціативи Т4Р, задокументувано понад 63 тисячі воєнних злочинів Росії проти України. Всі дані документатори вносять в загальну базу, яка оновлюється щодня. Щоб дізнатись актуальні новини, підпишіться на телеграм-канал ініціативи https://t.me/T4Pua.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоб дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.