У лютому 2021 року правозахисна спільнота України зробила ще один крок вперед на шляху до легалізації вживання канабісу з медичною метою – Миколаївський апеляційний суд затвердив виправдувальний вирок у справі Віталія Румянцева.

 

Про важливість і складність справи спілкуємося з адвокатом Віталія Румянцева Олександром Прутяном, який співпрацює з Українською Гельсінською спілкою з прав людини (УГСПЛ).

Олександре, про що цей кейс?

Кейс справи Румянцева В.слід розділити на три складники:

Перше. Румянцев В.В. – малозабезпечена людина, людина з інвалідністю першої групи «Б» за загальним захворюванням, яка  потребувала стороннього догляду, маючи тяжку хворобу: під час приступів у нього уповільнювалася та втрачалася мова, порушувалася координація рухів, знижувалася пам’ять, з’являлися сильні болі у м’язах суглобів верхніх та нижніх кінцівок. Тоді як медичні препарати, які йому рекомендовані за таких симптомів, не знижували больового відчуття. Такі обставини примусили Румянцева В.В. вчинити навесні 2018 року адміністративне правопорушення, тобто посіяти ним 8 сортових насінь коноплі та вирощування їх з медичною метою – вживання після вирощування для покращення стану свого здоров’я.

Друге. На земельній ділянці житлового будинку, де проживав Румянцев В.В., росли дикорослі кущі коноплі, які він не міг самостійно знищити в силу свого захворювання.

Третє. Слідчий та процесуальний прокурор у цьому кримінальному провадженні не забезпечили Румянцева В.В. захисником. Тому заявник не міг самостійно реалізувати своє право на захист і заявляв перед обшуком про бажання мати захисника, участь якого була обов’язковою.  

У результаті, слідчі дії були проведені з порушенням. До того ж, дикорослі кущі коноплі у кількості 323 кущі були змішані з 8 кущами, які Румянцев В.В. дійсно вирощував. 215 кущів в подальшому стали предметом розгляду по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.106-1 КУпАП, а 116 кущів коноплі  стали предметом кримінального провадження за ч.2 ст.310 КК України.

В чому особливість цієї справи? Чому вона так важлива?

Особливість справи Румянцева В.В. в першу чергу висвітлює кричущий факт порушення слідчим та процесуальним прокурором права людини на захист на стадії досудового розслідування, які зобов’язані були це право захищати.

В нашій державі дуже багато висвітлюються нарікань на суддів про ті чи інші факти їх заангажованості, несправедливості. Проте ця справа показала зворотній його бік, кращу їх сторону, де судді які розглядали цю справу (суддя Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області Олександр Дробинський, судді колегії суддів Миколаївського апеляційного суду Оксана Куценко, Микола Міняйло, Наталя Чебанова-Губарєва) об’єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснили правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснили свої повноваження.

На сьогодні лікувальні властивості канабісу визнані. Ліки на його основі дозволені в 44 країнах, зокрема в ЄС (Польща, Чехія, Хорватія, Бельгія, Німеччина, Австрія), а також у Канаді та США. Використовувати канабіс в медичних цілях – нормальна світова практика, проте наша держава, яка задекларувала в статтях 3 та 48 Конституції України, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, не виконує ці положення.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави; Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Проте в цій справі виявився лише факт таких декларацій нашої держави, а не конкретні дії в цьому напрямку, тоді як ми бачимо зі справи Румянцева В.В., що він,  будучи малозабезпеченою людиною і не маючи можливості самостійно придбати дорогі ліки, які дійсно є ефективні, фактично залишився сам на сам у боротьбі зі своєю хворобою, відчуваючи постійні нестерпні болі, що підштовхнуло його на незаконні дії, до пошуку та отримання альтернативних і дешевих ліків, а головне ефективних ліків.

Наскільки мені відомо, Миколаївський апеляційний суд у своєму рішенні спирався, зокрема, і на практику Європейського суду з прав людини. Це суттєвий позитивний аспект для українського судочинства, чи не так? Про що йдеться?

 Так дійсно, Миколаївський апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу прокурора Єланецького відділу Вознесенської місцевої прокуратури Миколаївської області  без задоволення, а вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 грудня 2019 року стосовно Румянцева В.В., без змін, в своїй ухвалі від 02 лютого 2021 року  дійсно спирався на рішення Європейського суду з прав людини, а саме на рішення у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України», «Пантелеєнко проти України», що є суттєвим позитивним аспектом судочинства. Враховуючи, що наша держава ратифікувала Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та врегулювала на законодавчому рівні практику виконання рішень ЄСПЛ окремим Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» і таким чином інтегрується до європейського співтовариства та спонукає  до адаптації українського права до європейських правових стандартів.

У справі «Пантелеєнко проти України» мова йде про вираз «відповідно до закону», що значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов`язок дотримання матеріальних і процесуальних норм.

У справі «Гефген проти Німеччини» мова йде про доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж.

У справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначається, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.

Також у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Яременко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Кобець проти України» Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що суди при оцінці доказів керуються критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Розумний сумнів – це такий непереборний сумнів, який залишається у слідчого, прокурора, слідчого судді, суду щодо винуватості обвинуваченого чи підсудного після всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи. Наявність розумного сумніву щодо обґрунтованості обвинувачення не дозволяє будь-якій неупередженій людині, яка міркує з належним розумом і сумлінням, визнати обвинуваченого винним.

Чи був би вирок інакшим, якби у В. Румянцева з самого початку супроводжував захисник? Адже вилучено було 331 кущ рослин роду конопель.

 Якби у Румянцева В.був би захисник з самого початку, то справа взагалі не дійшла б до суду. Під час обшуку слідчий в такому разі дотримувався б послідовних дій, де за допомогою захисника, Румянцев В.В. вказав конкретні огородженні один від одного місця посадки і вирощування 8 кущів сортової коноплі. Ці рослини мали бути слідчим зафіксовані, вилучені та окремо від інших дикорослих рослин коноплі упаковані. Звідси – дії Румянцева В.В. визнавалися б адміністративним правопорушенням, відповідальність за яке передбачено ст.106-2 КУпАП і не могли бути кваліфіковані слідчим за жодної із частин ст.310 КК України.

Чому судові процеси тривали так довго – 2.5 роки?

По-перше, довга тривалість судових засідань викликана завантаженістю суддів, а судова палата у кримінальних справах Миколаївському апеляційному суду взагалі складається всього із чотирьох суддів.

По-друге, суд першої інстанції відкладав судовий розгляд у зв’язку з тим, що свідки не з’являлися, слідчий отримував тимчасовий доступ до інформації, сайтів, на яких здійснюється реалізація насіння роду коноплі,  надавав прокурору достатній час для зміни правової кваліфікації та обсягу обвинувачення і її погодження з прокурором вищого рівня, а згодом надавав час для надання Румянцеву В.В. та мені, його захиснику, можливості підготуватися до захисту проти нового обвинувачення. Крім того, свою роль тривалості судового розгляду зіграв і прийдешній COVID-19.

 

Коментар щодо справи В. Румянцева керівниці мережі громадських приймалень УГСПЛ Наталії Козаренко:

Скажіть, пані Наталя, чому УГСПЛ звернула увагу на справу В. Румянцева?

Питання застосування медичного канабісу – одне з питань, якими ми займаємося. УГСПЛ  підтримує кампанію легалізації медичного канабісу, бо це дозволить позбавити болі людей, які страждають.

Чи багато подібних звернень (пов’язаних із медичним вживанням коноплі) надходять до УГСПЛ?

Ні, не багато. Тим цікавіше була ця справа. Румянцев – людина з інвалідністю, який не має іншої можливості позбавитися постійного болю. Він добровільно все показав поліції, але правоохоронці скористалися його правовою необізнаністю.

 

Інтерв’ю записав Максим Петров.

У статті використані відеоматеріали www.svidok.online та фото Олексія Аруняна, www.graty.me

 

Статтю підготовлено в рамках проекту “Юридичний захист людей, які живуть ВІЛ, ТБ та представників уразливих до ВІЛ груп населення через надання комплексної юридичної допомоги” за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації проекту «Інвестиції з метою впливу на боротьбу з туберкульозом і ВІЛ-інфекцією», підтриманого Глобальним фондом для боротьби зі СНІДом, туберкульозом та малярією.