7 квітня 2023 року одному із засновників Української Гельсінської спілки з прав людини Миколі Кузьмичу Козирєву мало б виповнитись 85 років. Але минулого року, за три дні до повномасштабного вторгнення він пішов з життя. УГСПЛ зібрали цікаві факти про Миколу Козирєва, який все своє життя присвятив боротьбі за права людини.

Факт 1 – сільський хлопець став філософом

Микола Кузьмич народився в Білорусі в 1938 році. Його батько загинув на радянсько-фінській війні. Микола Кузьмич ріс в селі. Раннє дитинство майбутнього правозахисника прийшлося на голодні часи Другої світової війни. Після закінчення школи він отримав робітничий фах у гірничому технікумі. Потім була армія і робота гірничим майстром на шахті. Але цього для амбітного та розумного хлопця було замало, тож він вступив на філософський факультет Ростовського університету.

Факт 2 – клеїв антирадянські листівки на будівлі КДБ

Після закінчення університету Микола Кузьмич працював викладачем. Але він був не згодний з політикою  радянської влади. Микола Козирєв був завжди чесним, не толерував несправедливість і подвійні стандарти, коли говорили і пропагували одне, а реальність була іншою. Це призвело до того, що його позбавили можливості працювати у вищому навчальному закладі.

В 1962 році після розстрілу демонстрації робітників у місті Новочеркаську Ростовської області, він розклеює антирадянські листівки на будівлі КДБ. Чому ця подія так сильно вразила правозахисника? Напередодні розстрілу в Новочеркаську спалахнув страйк робітників. Вони були невдоволені підвищенням цін на продукти харчування та збільшення норми виробітку. Демонстранти вимагали підвищити заробітну плату. Уряд СРСР вдався до придушення страйку з допомогою військових. Озброєні автоматчики розстріляли мітингувальників. За офіційною статистикою загинуло 26 і було поранено 39 чоловік. Щоб приховати злочин, тіла мітингувальників вночі вивезли і поховали в чужих могилах на різних кладовищах Ростовської області. Ще 240 людей репресували згодом – частину засудили до ув’язнення, частину – до розстрілу. Застосування зброї офіційна пропаганда подавала як прохання «трудящих, які вимагали наведення порядку в місті».

В часи «горбачовської відлиги» Микола Кузьмич прагнув змінити «політику партії» і був обраний депутатом останнього скликання Верховної Ради СРСР. 

Факт 3 – для нього людина була понад усе

Його особливою рисою характеру було бажання допомогти всім людям, які потрапили в складну ситуацію. У ранні роки професійної діяльності Микола Кузьмич опікувався психологічною та соціальною реабілітацією неповнолітніх правопорушників. Після проголошення незалежності він став на шлях активної правозахисної діяльності. Він був співзасновником і головою правління Громадської організації  «Громадський комітет захисту конституційних прав та свобод громадян». Організація під головуванням Миколи Кузьмича  допомагала шахтарям Луганщини в 90-х роках, відстоювала права мешканців Луганщини перед органами влади і місцевого самоврядування. Микола Козирєв був одним із засновників Української Гельсінської спілки з прав людини і до кінця своїх днів боровся за права людей.

Факт 4 – став вимушеним переселенцем

У віці 76 років Микола Кузьмич, який проживав у Луганську, опинився в епіцентрі збройного конфлікту. Він став свідком захоплення регіону Росією. Ці події змусили його з дружиною переїхати до Києва. З того часу він активно допомагав та боровся за права вимушених переселенців.

Факт 5 – мріяв про вічний двигун

Окрім громадської діяльності Микола Кузьмич мав хобі – він намагався сконструювати вічний двигун. Але й сам був немов вічний двигун. Громадянин, філософ, публіцист, інтелігент і непересічна особистість. До останніх днів життя він був активним користувачем соцмереж, через які доносив важливі меседжі про права людини.

В день його народження, після річної паузи, створена ним організація ГО  «Громадський комітет захисту конституційних прав та свобод громадян» починає відроджуватись. Члени Комітету Організації зібралися для того, щоб поновити її діяльність задля продовження започаткованої Миколою Кузьмичем справи.