Процедура використання контролю інформації через канали зв’язку, як свідчать факти, широко використовується в українській практиці. Більше того, фактів зняття інформації з каналів зв’язку в Україні чи не найбільше у світі. А злочинність зростає. Тож можна впевнено говорити про те, що дійсне у цій сфері законодавство і методи роботи уповноважених органів просто неефективні.

У зв’язку з необхідністю вдосконалення системи стеження через канали зв’язку у 2003 році Службою безпеки України було розроблено законопроект „Про моніторинг телекомунікацій”. 7 серпня проект був зареєстрований Верховною радою України. Проте, як засвідчили результати громадських слухань 26 листопада 2003, він потребує певного доопрацювання. Окрім того, зазначений законопроект більшою мірою сконцентрований на технічному боці питання зняття інформації і фактично не регламентує процесу дотримання основних прав і свобод людини.

Представниками правозахисних організацій, ділових кіл та громадських організацій був розроблений альтернативний законопроект „Про перехоплення телекомунікацій”. Він зареєстрований Верховною радою 26 березня 2004 року. Остання версія законопроекту, що обговорювалася 2 вересня, вже враховує певну частину зауважень, наданих представниками органів державної влади, бізнесу та громадського сектору.

Цей законопроект, внесений на розгляд депутатом В. А. Лебедівським, „визначає правові та організаційні засади здійснення перехоплення телекомунікацій, захисту конституційних прав та свобод громадян України, іноземців та осіб без громадянства у сфері телекомунікацій, регулює відносини суб’єктів усфері перехоплення телекрмунікацій про провадженні оперативно-розшукової діяльності (в тому числі конттрозвідувальної, розвідувальної діяльності та діяльності по боротьбі з тероризмом) та при провадженні досудового слідства.

Згідно з законопроектом перехоплення телекомунікацій має здійснюватися на принципах забезпечення прав і свобод людини, основними з яких є визначення виключно Законами України переліку підстав для перехоплення телекомунікацій, чітке визначення судом кожної конкретної фізичної особи , яка є суб’єктом перехоплення, обмеженість та визначеність перехоплення в часі, виключення здійснення анонімного перехоплення, заборона здійснення незаконного перехоплення телекомунікацій.

Окрім того, окремим розділом законопроекту „Про перехоплення телекомунікацій”, надаються гарантії захисту конституційних прав і свобод у сфері перехоплення телекомунікацій. Зокрема, частина 4 статті 25 Закону „Про перехоплення телекомунікацій, передбачає можливість особи. Яка була суб’єктом перехоплення в установленому законом порядку отримувати від посадових осіб органів перехоплення письмові пояснення з приводу обмеження у ході здійснення перехоплення телекомунікацій її прав і свобод.

До закону введено статтю про необхідність включення до щорічної доповіді Уповноваженого ВР з прав людини посилань на випадки, результати перевірок дотримання прав і свобод людини та громадянина в Україні при здійсненні перехоплення, а також висновки та рекомендації, спрямовані на поліпшення стану забезпечення прав і свобод людини при здійсненні законного перехоплення телекомунікацій.

Як зазначив на слуханнях Євген Захаров (Харківська правозахисна група), дискусія, що виникла у залі при обговоренні законопроекту, дуже чітко виявила головні протиріччя, які є в цій галузі. ”По-перше, наше середовище не довіряє нашому СБУ і боїться, що будуть “слухати” опозицію… Не довіряє Службі в тому сенсі, що можна їй довірити контроль за собою. По-друге, це проблема пріорітетів. Було представлено доповідь про законопроект, який фактично каже тільки про технічну сторону справи. Але нічого не каже про правові засади цієї справи – і було сказано, що це зроблено, так би мовити, так було заплановано. Що від цього відійшли, а просто послалися на ті Закони, які вже є, і це питання вже вирішено.”

Окрім того, Євген Захаров наголосив на необхідності відкритості інформації про перехоплення спецслужбами даних з каналів зв’язку.

За словами Євгена Захарова, нещодавно один один з судів Верховного Суду оприлюднив інформацію, що у 2002 році судами України було видано більше ніж 40 тисяч санкцій на зняття інформації з каналів зв’язку. В інших Європейських країнах ця цифра становить десятки, сотні, хай навіть тисячі, але в жодному разі не десятки тисяч.

Він також зауважив, що зобов’язання, покладені державою у законі „Про телекомунікації” на провайдерів, за свій кошт купувати обладнання є порушенням статті 1 першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини. Тож важливо не допустити прийняття такої норми у Законі, який регламентуватиме процес перехоплення телекомунікацій. ”Мають бути норми про компенсацію витрат, має бути це якось інакше все зроблено, це має бути на добровільній основі – якщо вже за рахунок провайдерів все робити.”

А. Баранов, представник Київської міської адміністрації, основним протиріччям у сфері перехоплення телекомунікацій, назвав виконання спецслужбами своїх функцій таємно. А суспільство в особі Парламенту та інших громадських інституцій зацікавлене в контролі такої діяльності. Головним завданням він назвав внесення доповнень до законопроекту „Про перехоплення телекомунікацій”, підготованого СБУ, і доповнити його тими механізмами, які би дозволили не допустити порушення прав людини. Або, якщо таке станеться, вжити відповідні санкції, аж до кримінальних,за ці злочини.

Цікаву думку з приводу законопроекту, внесеного СБУ, висловив Анатолій Герасимов, заступник Голови СБУ. На його переконання, закон необхідно прийняти будь-що. „Так, нехай він буде поганий, але хоч якийсь буде”. Ось таке відверте висловлювання…

Загалом законопроект „Про перехоплення телекомунікацій” підтримала переважна більшість учасників слухань. Не заперечувалася і можливість об’єднання робочих груп з розробки альтернативних законопроектів – „Про моніторинг телекомунікацій” (№ 4042) та „Про перехоплення телекомунікацій” (№ 4942-1).

За підсумками слухань було прийнято Резолюцію, якою Верховній Раді України рекомендовано прийняти у першому читанні законопроект 4042-1 “Про перехоплення телекомунікацій” як такий, що відповідає вимогам Європейського Союзу, які регулюють діяльність правоохоронних органів під час перехоплення та моніторингу телекомунікацій, і забезпечує гарантування дотримання прав людини та громадянина, а також спрямований на забезпечення сталого розвитку ринку телекомунікацій та збільшення його інвестиційної привабливості.

Тож залишається сподіватися, що Верховна Рада України прийме закон не який-небудь. Таких в нашій країні більше, ніж достатньо. А прийме закон, який чітко регламентуватиме діяльність з перехоплення інформації і міститиме достатні гарантії від зловживань, забезпечить доступ громадськості до інформації про втручання у приватність, дасть можливість спецслужбам працювати ефективно, але не порушуючи права і свободи людини.

Олена Голюк,

РУПОР