Сумські правозахисники допомогли переселенці не втратити адресну допомогу.

До громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини у Сумах звернулася пані Ганна, переселенка з Луганську. Жінка залишилась без щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам. Причиною стала наявність депозитного рахунку в одному з банків. Ці гроші (відносно невелика сума — близько 600 у. о.) їй подарувала любляча онука, яка мешкає та працює у Києві. Зберігати їх в орендованій кімнаті пані Ганна застерігалася, не зважаючи на те, що її житло замикається окремо — орендовану квартиру вона поділяє разом з іншими особами. Тож жінка вирішила їх покласти на депозитний рахунок. Це відбулося майже одночасно з написанням заяви до органу соціального захисту населення про надання їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. Швидше за все, під час прийому у органі соціального захисту, жінці не довели належним чином до відома про заборону мати депозит на суму, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму.

Верифікацію не пройшла

Деякий час жінка отримувала цю соціальну виплату, але у процесі верифікації, яка постійно проводиться по відношенню до переселенців, було виявлено наявність депозитного рахунку, і «переселенські гроші» жінці виплачувати припинили. Адже згідно з пунктом 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (з 01.05.2016 р. по 30.11.2016 р. — 1450 грн.). Більш того, спеціалісти органу соціального захисту пояснили жінці, що виплачену допомогу від держави їй доведеться повертати.

Пенсіонерка була у розпачі — на те, щоб і надалі орендувати житло у Сумах, їй були край необхідні «переселенські гроші», оскільки пенсії, з урахуванням зростаючих цін, ледве вистачає на найнеобхідніше. Повернутися додому в Луганськ вона не має змоги. По-перше, ще до початку бойових дій, її проукраїнські погляди звертали на себе увагу оточуючих, а по-друге, житло, яке мала на Луганщині пані Ганна, зазнало руйнування внаслідок обстрілів. У Суми вона самостійно переїхала ще у 2014 році, усією душею полюбила це місто, незважаючи на усілякі переселенські проблеми.

Питання з подовження отримання щомісячної адресної допомоги треба було вирішувати дуже терміново. За депозитним договором, до закінчення строку розірвати його неможливо — за умовами, до певної дати, гроші з банку забрати жінка не має права. У Департаменті соціального захисту населення Сумської міської ради пенсіонерку повідомили, що виплата грошової допомоги може все ж таки бути поновлена, якщо вона позбавиться депозиту. Юристи громадської приймальні УГСПЛ у Сумах почали шукати вихід з цієї складної ситуації.

Успішна медіація від правозахисників

Перш за все, треба було не довести цю ситуацію до стадії подання позову проти пенсіонерки щодо повернення державі соціальних виплат. Тож, правозахисники почали визначити шляхи розв’язання проблеми та шукати варіант, який задовольнить усі сторони. Питання з наявністю депозитного рахунка слід було розв’язати в першу чергу, щоб створити основу для наступних рішень. Було вирішено розглянути різноманітні можливості, визначаючи переваги та недоліки кожного з варіантів. Одним із шляхів позбавлення пані Ганни депозиту, було укладення нотаріально посвідченого договору дарування на цей рахунок. У такому разі, гроші жінка повернула би своїй онуці, та не мала би інших причин для не призначення їй переселенських виплат.

Згідно з пунктом 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 року № 505 «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», грошова допомога не призначається у разі, коли: будь-хто з членів сім’ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб (з 01.05.2016 р. по 30.11.2016 р. — 1450 грн.).

Після консультацій з нотаріусом, пенсіонерку було направлено до обласного керівництва банку, перед цим правозахисники налаштувавши жінку щодо вірної стратегії поведінки та аргументів, які вона повинна застосовувати. Адже для оформлення договору дарування депозитного рахунку треба було знати, що потім не виникне будь-яких раптових проблем з поверненням грошей.

Одна з функцій медіації — навчити людину вести переговори з установкою на співпрацю. Нажаль, більшість учасників конфлікту не знають, як саме говорити, які доводи застосовувати, потребують навчання та допомоги при виробленні й пошуку рішень, які б задовольняли, як їхні власні інтереси, так і інтереси іншої сторони. На щастя, пані Ганна вірно усвідомила усе, що юристи громадської приймальні намагалися сформулювати для її бесіди з робітниками банківської установи. Через те, результат бесіди навіть перевищив очікування — керівництво банку вирішило піти назустріч пенсіонерці. Для неї зробили виняток, змінили умови договору, закрили депозитний рахунок, більш того, банк вирішив не лишати жінку процентів, що були нараховані за певний період часу.

Наразі вона отримала гроші та довідку, що більше не має депозиту, тож може і далі отримувати щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам. Щодо повернення тих грошей, які держава виплачувала пані Ганні під час наявності у неї депозиту, наразі вирішується питання про їх добровільне часткове повернення протягом певного часу.

Знову порушення прав переселенців

На прикладі пані Ганни чітко видно дискримінацію, яка склалась по відношенню до переселенців та абсурдність цього питання. На відміну від інших громадян України, внутрішньо перемішені особи не можуть мати депозитні рахунки. Тож тримати гроші під подушкою, на будь-якому іншому (недепозитному) рахунку або у банківський комірці, в сейфі — можна, а в банку саме умовах депозиту, сплачуючи податки — права у переселенців не має.

Тримати гроші під подушкою, на будь-якому іншому (недепозитному) рахунку або у банківський комірці, в сейфі — можна, а в банку саме умовах депозиту, сплачуючи податки — права у переселенців не має.

Відомі випадки, коли люди, переїжджаючи з зони проведення АТО, отримують заборгованість з пенсії або інших соцвиплат у сумах, які набагато перевищують 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Ці гроші вони продовжують зберігати на своїх пенсійних або соціальних рахунках, адже це безпечно та зручно. У такому разі у людей проблем не виникає — адже головне для держави, чомусь, саме наявність депозитного рахунку, на якому скопилося більше допустимої суми. Ст. 14 ЗУ від 20.10.2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» проголошує, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні; забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами. Але на практиці ми знову бачимо протилежне…

Підготувала Наталія Єсіна, помічник координатора УГСПЛ у Сумах