Цього року у вищих навчальних закладах пенітенціарної системи почали працювати кіноклуби медіа-просвіти з прав людини Docudays UA. Майбутні працівники колоній та СІЗО відтепер отримали можливість цілорічно дивитися кращі фільми Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, обговорювати їх, запрошувати до дискусій цікавих людей – правозахисників, громадських діячів, письменників та ін. Команда фестивалю підготувала для цього першу колекцію на DVD з десяти фільмів. Причому, для кращого сприйняття глядачами іноземні фільми не лише перекладені, а й озвучені українською мовою.

Кіноклуби відкрилися фільмами «Відкритий урок» (режисер Наталія Машталер), «Нові герої» (режисер Роман Бондарчук), «Абетка» (режисер Мадлі Ляене), «Металобрухт» (режисер Дмитро Глухенький), «Перукарська воля» (режисери Фінлі Претселла та Едріена МакДовалла). Після перегляду обговорювали і проблеми, зображені у фільмах, і проблеми професіоналізму та компетентності працівників правоохоронних органів України загалом і зокрема пенітенціарних закладів, а також недосконалість механізмів, наданих державою людині для захисту її прав у взаєминах засуджені-засуджені, персонал-засуджені, персонал-громадськість, засуджені-громадськість.

За свідченням самих студентів, дискусії були гарячими й щирими, “тому що герої документальних фільмів – реальні люди, такі ж, як ми, як ті, хто живе поруч з нами, як ті, з ким доводиться зустрічатися і працювати кожен день”.

На другому місці після теми прав людини під час дискусій була тема людського щастя. У Хмельницькому училищі підвищення кваліфікації та перепідготовки персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України до міркувань на цю тему спонукала кінострічка «Металобрухт», головний герой якої – збирач старого залізяччя – живе у напівзруйнованому будинку, спить на подарованому сусідами дивані, миється з-під крану у дворі і вважає себе щасливим. Чому? Бо сам заробляє на шматок хліба, має дах над головою, молодість, поруч – жінка, яку він любить і яка любить його. Слухачі курсів переймалися життям головного героя та міркували над тим, що людині потрібно для повноцінного життя. Після гарячої дискусії про сенс слова «щастя» і про те, що може перешкодити здійсненню мрії людини бути щасливим, всі одностайно дійшли висновку, що людина сама є будівельником власного життя.

Особливе місце серед фільмів фестивалю Docudays UA займають стрічки, рекомендовані експертами для показу в місцях позбавлення волі. Саме такий фільм був запропонований майбутнім працівникам Державної пенітенціарної служби України, студентам Чернігівського юридичного коледжу – «Перукарська воля». Сюжет фільму на перший погляд простий: уся тюрма готується до щорічного змагання з перукарського мистецтва серед ув’язнених. Учасники борються за головний приз, але думки головного героя фільму Френсіса – не лише про змагання: «Мені довіряють ножиці, а я ж тут за вбивство». Глядача втаємничують у мрії та прагнення деяких найнебезпечніших злочинців Шотландії, які, щодня підстригаючи інших ув”язнених, знову й знову прокручують свої життя в голові. «Десять хвилин тут, мов десять хвилин на волі» – завдяки перукарській справі чимало в’язнів переосмислюють свої вчинки й готуються до іншого життя поза ґратами.

Глядачі – майбутні працівники місць позбавлення волі – отримали можливість поглянути на ув’язнених очима кінематографістів, зазирнути в душі та почути думки ув’язнених. Захід організували провідний фахівець зі ЗМІ Дмитро Мамчур та начальник циклу педагогіки і психології, кандидат педагогічних наук, доцент, майор внутрішньої служби Чернігівського юридичного коледжу Сергій Єрмак. Після перегляду фільму відбулася дискусія, наскільки можуть бути дієві в Україні засоби виховання та ресоціалізації засуджених, показані у шотландському фільмі. В ході обговорення дійшли висновку, що права людини – це не лише система юридичних норм і приписів, яка фіксується на рівні міжнародних договорів, конституцій, або законодавчих актів окремих держав, а й реальна практика реалізації цих прав. І що працівникам пенітенціарної служби важливо пам”ятати: засудження до позбавлення волі є обмеженням тільки права на свободу пересування, інші людські права у засудженого – залишаються недоторканими.

Окрім вищеназваних відомчих навчальних закладах ДПтС України, кіноклуби відкрилися також в Інституті кримінально-виконавчої служби та Білоцерківському училищі ППП ДКВС України. Усі заходи відбулися завдяки спільним зусиллям оргкомітету Docudays UA та координатору фестивалю у відомчих навчальних закладах ДПтС України, головному науковому співробітнику науково-дослідної лабораторії науково-дослідного центру Олегу Дуці.

Кіноклуби створені в рамках реалізації проекту «Кампанія за права людини в Україні з використанням інструментів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA» за підтримки Європейського Союзу, а також Посольства Королівства Нідерланди та  Національного фонду на підтримку демократії (США).

Ольга Скрипник,

координатор проекту «Кампанія за права людини в Україні з використанням інструментів Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA»,

Валентина Потапова, експерт-методист проекту