В листопаді 2003 року Верховний Комісар ОБСЄ з національних меншин видав роз’яснення щодо використання мов меншин в телерадіомовленні.

Більшість з положень цих роз’яснень ґрунтуються на нормах Європейської Хартії регіональних мов та мовних меншин, яку Україна ратифікувала 15 травня 2003 року. Ратифікація цієї міжнародної угоди тягне за державою виконання певних обов’язків. Деталізації цих обов’язків присвячені згадані роз’яснення.

Роз’яснення розроблені на прохання Верховного комісара групою незалежних експертів. Вони, звичайно, не є обов’язковими до виконання документом, але міжнародними організаціями сприймаються як мінімальний стандарт позитивної практики. Саме такі роз’яснення стають інструментом оцінки дій держави, коли вона звітує по виконанню норм Хартії. Тобто, виходячи з цього можна розуміти про формування певних європейських стандартів телерадіомовлення для мовних меншин.

Директор Міжнародної групи прав меншин Марк Латімер, який був одним із експертів, зазначив на конференції у місті Баден (Австрія), де був представлений документ: „Навколишнє середовище, в якому ми отримуємо інформацію на своїй рідній мові, відіграє фатальну роль у відношенні себе до певної спільноти, суспільства та держави. Допомога у розвитку мов меншин не повинна розглядатися як поступка меншинам. Це важливий крок у напрямку до плюралістичного середовища медіа, що відображається в збагаченні соціальних, культурних та мовних традицій у Європі.”

Слід зазначити, що Європейська Хартія, так само як і Рамкова Конвенція про захист національних меншин не однозначно сприймається у Європі. Європейська Хартія набула чинності  1 березня 1998 року, хоча була відкрита для підписання ще з 1992 року. Європейську Хартію ратифікували тільки 18 країн-членів Ради Європи і не значна кількість з них справді імплементує її положення. Багато з цих країн взяли на себе мінімальні зобов’язання у цій сфері та визначили дуже вузький перелік мов, що зникають з використання та потребують захисту.

Україна пішла іншим шляхом, оскільки визначила дуже широке коло мов, які захищаються цією Хартією та зробила не багато застережень щодо власних зобов’язань.

Як визначено у законі про ратифікацію, положення Хартії застосовуються до мов таких національних меншин України: білоруської, болгарської, гагаузької, грецької, єврейської, кримськотатарської, молдавської, німецької, польської, російської, румунської, словацької та угорської.

Перш за все, роз’яснення ґрунтуються на чотирьох основних правах і свободах, що закріплені міжнародними документами.

1.      Свобода вираження (в т.ч. свобода слова).

Свобода вираження закріплена у статті 10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основних свобод, учасником якої є і Україна. Європейський Суд з прав людини у справах Oberschlick v. Austria та Autronic AG v. Switzerland визначив, що „стаття 10 захищає не тільки ідеї та інформацію, а й також форму, в якій вона подається”, тобто мова якою вона подається.

2.      Право на культурну та мовну різноманітність.

В цьому контексті важливо відзначити обов’язок держави забезпечити плюралізм ЗМІ, зокрема в телерадіомовленні. З цього випливає висновок, що держава не може захищати мови, які домінують на тій чи іншій території, а повинна здійснювати свою політику тільки щодо мовних меншин і там де це необхідно.

3.      Право на індивідуальність і самобутність, їхній розвиток та захист.

4.      Рівність та не дискримінація.

Далі рекомендацією визначено ключові моменти державної політики, що повинні забезпечити реалізацію положень Європейської Хартії.

Визначається, що держава зобов’язана розвивати політику спрямовану на використання мов меншин в телерадіомовленні. Така політика повинна ґрунтуватися на оцінці потреб осіб, що відносяться до мовних меншин, і повинна підтримувати та розвивати їхню самобутність.

При здійсненні регулювання використання мов в телерадіомовленні держава може пропагувати певні вибрані нею мови. Заходи щодо промоції однієї мови не повинні обмежувати використання інших мов. Держава не має права забороняти використання будь-якої мови в телерадіомовленні.

Будь-яке регулювання мовного питання повинно бути пропорційне поставленій меті, а така мета має бути чітко визначена законом. Також політика регулювання повинна враховувати існуючі політичні, соціальні та релігійні умови, а також кількість, різноманітність, географічне насичення, характер, функції та мови діючого телерадіомовлення.

Телерадіомовлення мовних меншин не може бути зобов’язано вимогами щодо перекладу, дублювання чи субтитрування.

Вільний прийом транскордонних телерадіомовників, як звичайними засобами так і через ретрансляцію, не може бути обмежено через мовні обмеження.

Держава повинна забезпечувати мовним меншинам прямий доступ до телерадіомовлення, зокрема, серед іншого, й за допомогою розподілу каналів мовлення, заснування та підтримки мовників. При цьому до уваги слід брати кількість та географічну концентрацію мовної меншини, а також їхні потреби та інтереси.

Держава також повинна створити сприятливі (фінансові та інші) умови для заохочення телерадіомовлення для мовних меншин. Це може бути досягнуто, зокрема, через систему ліцензування, включно з оголошенням конкурсу або у відповідь на пропозицію заявника.

Держава повинна надавати фінансову підтримку телерадіомовникам мовних меншин за допомогою прямих субсидій, податкових пільг, скасування певних обов’язкових платежів чи зменшення вартості ліцензії.

На додаток держава повинна сприяти розвитку інфраструктури для здійснення мовлення для мовних меншин. Також має бути забезпечена освіта та тренування персоналу для телерадіоорганізацій мовних меншин.

Україна після ратифікації Європейської Хартії

Ратифікація Україною Європейської Хартії не дозволяє автоматично всім мовникам, наприклад, у Криму чи інших регіонах, де не існує інших, окрім російськомовних телерадіомовників, здійснювати мовлення російською мовою, оскільки в такій ситуації не буде забезпечений плюралізм ЗМІ та мовна різноманітність, яка є його не від’ємною складовою.

Проте це також не означає правомірність заборони використання якоїсь мови в телерадіомовленні, в тому числі в рекламі.

Держава повинна находити компроміси в цих питаннях і, оскільки ефективних законодавчих механізмів щодо підтримки української мови не існує, то Національна Рада України з питань телебачення і радіомовлення повинна забезпечувати мовну різноманітність та плюралізм ЗМІ, зокрема через процедуру ліцензування.

Також Україна отримала прямий обов’язок засновувати та підтримувати телерадіомовлення всіма визначеними нею мовами. І якщо з російською мовою ще ситуація стабільна, то з іншими мовами такого телерадіомовлення просто не існує. Крім запровадження такого мовлення, держава також повинна стимулювати й виготовлення програм для мовних меншин.

Хартія передбачає контрольний механізм і Україна зобов’язана звітувати про виконання норм Європейської Хартії та обов’язково показувати прогрес щодо розвитку мовлення всіх визначених нею для захисту мов. І відсутність коштів не є причиною для не виконання міжнародних зобов’язань.

Володимир Яворський,

Секретаріат Ради українських правозахисних організацій

 

Витяг з Європейської Хартії щодо зобов’язань України в сфері телерадіомовлення

1. Сторони зобов’язуються, для осіб, що вживають регіональні мови або мови меншин, в межах територій, на яких ці мови використовуються, з урахуванням розповсюдженості кожної мови, якщо органи державної влади, безпосередньо чи опосередковано, мають компетенцію, повноваження або відіграють певну роль у цій сфері, і з поважанням принципу незалежності і самостійності засобів масової інформації;

a) якщо радіо і телебачення транслюють програми масової інформації: 

iii) вжити належних заходів для того, щоб радіо- і телекомпанії транслювали програми регіональними мовами або мовами меншин;

b) ii) заохочувати і/або полегшувати трансляцію радіопрограм регіональними мовами або мовами меншин на регулярній основі; 

c) ii) заохочувати і/або полегшувати трансляцію телевізійних програм регіональними мовами або мовами меншин на регулярній основі;

d) заохочувати і/або полегшувати створення та розповсюдження аудіо- і аудіовізуальних творів регіональними мовами або мовами меншин;

g) сприяти професійній підготовці журналістів та іншого персоналу для засобів масової інформації, які використовують регіональні мови або мови меншин.

2. Сторони зобов’язуються гарантувати свободу прямого прийому радіо- і телепередач із сусідніх країн, які транслюються мовою, такою самою або схожою до регіональної мови або мови меншини, та не перешкоджати ретрансляції радіо- і телепередач із сусідніх країн, які випускаються в ефір такою мовою… Здійснення вищезазначених свобод, оскільки воно пов’язане з обов’язками та відповідальністю, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку, з метою запобігання заворушенням або злочинам, для захисту здоров’я чи моралі, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

3. Сторони зобов’язуються забезпечити представництво або урахування інтересів осіб, що вживають регіональні мови або мови меншин, в органах, які можуть бути створеними відповідно до закону для гарантування свободи і плюралізму засобів масової інформації.