16 грудня цього року Європейський суд з прав людини постановив нові рішення проти Угорщини, Польщі та Великобританії.

Цікавою є справа Mianowski проти Польщі (скарга № 42083/98). По цій справі Євгеніуш Маліновські, що мешкає у м. Битом (Польща), подав в 1991 та 1992 роках дві скарги щодо відшкодування збитків, які він отримав як в’язень в одній з польських в’язниць. Він стверджував, що працівники в’язниці, що буди покликані для боротьби з бунтом забрали його власні речі і що він зазнав нападу під час штурму будинку.

Він оскаржував відповідно до статті 6.1 Європейської Конвенції з захисту прав людини та основних свобод (право на справедливе слухання в розумні строки) тривалість цивільного процесу по цим двом скаргам: 8 років та 2 місяці (з яких суд врахував 6 років, 8 місяців та 28 днів) та 11 років і 9 місяців (з яких суд врахував 10 років та 7 місяців) відповідно.

Він окремо стверджував, що його листування з Європейським Судом було під наглядом (перевірялося) польською владою, що є порушенням статті 8 Конвенції (право на повагу до таємниці кореспонденції) та статті 34 (право на індивідуальну скаргу).

Європейський Суд постановив, що листи скаржника відкривалися не в його присутності, всупереч існуючим нормативним документам щодо цензури кореспонденції ув’язнених. Тому Суд анонімно визнав порушення статті 8 Конвенції. Суд також визнав порушення статті 6.1 Конвенції та присудив 10 тис. Євро відшкодування для скаржника.

В справі Sesztackov проти Угорщини (скарга № 59094/00) Європейський Суд визнав порушення країною статті 6.1 Європейської Конвенції з захисту прав людини і основних свобод (право на справедливе слухання в розумні строки). В даній справі справа про розлучення тривала 7 років та 9 місяців, що і було порушенням Конвенції.

В справ Kmetty проти Угорщини (скарга № 57967/00) Європейський Суд анонімно постановив порушення статті 3 Конвенції (заборона нелюдського, або такого, що принижує гідність поводження) щодо не проведення ефективного розслідування скарг потерпілого щодо жорстокого поводження. Відповідно до цієї статті держава має позитивні зобов’язання щодо розслідування таких випадків. В цьому ж випадку була відкрита кримінальна справа, але суд визнав таке розслідування не ефективним, оскільки не був опитаний лікар, який засвідчив ушкодження (був взятий лише медичний висновок), а також не були опитані всі працівники поліції, що були причетні до цього інциденту.