Неналежна організація Мінпраці та Фондом соціального захисту інвалідів (далі – Фонд) надання інвалідам послуг з позачергового пільгового встановлення квартирних телефонів і виплати компенсації на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобілів та транспортне обслуговування спричиняє неефективне і з порушенням чинного законодавства використання бюджетних коштів, призначених на цю мету, та не забезпечує своєчасної і повної реалізації інвалідами права на зазначену державну підтримку, – такий висновок зробила Колегія Рахункової палати України (РПУ), розглянувши “Звіт про результати перевірки використання у 2003 році та І півріччі 2004 року коштів державного бюджету, призначених на здійснення інвалідам компенсаційних виплат на бензин, ремонт, техобслуговування автомобілів та транспортне обслуговування і встановлення телефонів інвалідам першої та другої груп”.

Матеріали перевірки свідчать, що Міністерство праці і соціальної політики, як головний розпорядник бюджетних коштів, призначених на виплату інвалідам компенсацій та пільгове встановлення телефонів, не забезпечило ефективного управління цими коштами.

Понад десять років за рахунок коштів державного бюджету безкоштовне встановлення інвалідам першої та другої груп від загального та професійного захворювання, трудового каліцтва і з дитинства квартирних телефонів здійснюється за відсутності нормативного визначення умов пільгового надання їм цієї послуги.

Крім того, не забезпечено рівних, незалежно від місця проживання, умов реалізації права на позачергове пільгове встановлення телефонів.

Аудитори Рахункової палати виявили, що інваліди, які мешкають у міських багатоповерхових будинках, в основному, реалізують своє право на пільгове позачергове встановлення телефонів протягом двох років з дня подання заяви, а у сільській місцевості та приватному секторі міст, – протягом дев’яти років, у зв’язку з недостатньо розвинутою інфраструктурою електрозв’язку.

Рівень державної підтримки інвалідів у частині надання окремих пільг та компенсацій є низьким і не відповідає реаліям сьогодення. Незмінний впродовж дев’яти років рівень компенсаційних виплат в умовах зростання цін на паливно-мастильні матеріали призвів до зменшення реального розміру компенсації на бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобілів на початок 2004 року, порівняно з 1996 роком, у 3,3 раза, транспортні послуги – у 2,7 раза, що значно погіршило рівень соціального захисту інвалідів. Збільшення Мінпраці компенсаційних виплат у липні 2004 року відновило реальний їх розмір, відповідно, лише до 47,6 відс. та 71,0 відсотка.

Необґрунтоване та нераціональне планування видатків на виплату інвалідам компенсації на бензин, ремонт, техобслуговування автотранспорту та транспортне обслуговування призвели до того, що більшість інвалідів отримували її із запізненням на один-сім місяців.

У 2003 році та І півріччі 2004 року своєчасно не забезпечені компенсаційними виплатами, відповідно, 94,8 та 71,9 відс. інвалідів, телефонами, в цілому – 3,6 відс., неефективно використано 4458,1 тис. грн. бюджетних коштів, з порушенням чинного законодавства – 7355,6 тис. грн., втрати державного бюджету склали 1387,9 тис. гривень.

При значній потребі у коштах на реалізацію бюджетних програм, спрямованих на соціальний захист інвалідів, у кінці 2003 року до державного бюджету було списано невикористаних коштів у сумі 2,9 млн. гривень.

Однією з причин цього є розгалуженість та непрозорість діючої організаційної системи управління бюджетними коштами на здійснення інвалідам компенсаційних виплат. Крім того, відсутність повної актуалізованої бази даних персоніфікованого обліку пільг, гарантій і компенсацій, отриманих інвалідами, унеможливлює ефективне управління бюджетними коштами, спрямованими на соціальний захист інвалідів. Формування такого реєстру даних розпочалося лише у 2003 році і на сьогодні ще не завершено.

За результатами розгляду Колегією Рахункової палати зазначеного питання поінформовано Верховну Раду України, а висновок направлено Мінпраці та Фонду соціального захисту інвалідів для усунення виявлених недоліків і порушень.

РУПОР