До вашої уваги інтерв’ю з адвокаткою УГСПЛ Наталією Гурковською щодо перебігу подій в справі журналіста Андрія Качора.

 

Обставини справи

31 серпня 2019 року приблизно з 02:30  поруч із приміщенням кафе “Бюро”, що по вул. М. Оводова, 62-А, в м. Вінниці, раніше незнайома Андрію Качору особа умисно нанесла йому тілесні ушкодження. Попередня кваліфікація вищевказаного кримінального правопорушення здійснена за ст. 125 ч. 1 КК України.

В своїх показах обвинувачений (на теперешній час) на досудовому слідстві зазначив, що впізнав Качора як журналіста Вінницького інформаційного порталу «Veжа» і зауважив, що йому не сподобались дописи журналіста в інтернет сторінці веб-ресурсу. Крім того, Андрій Качор та його знайомі у той день були одягнуті у футболки з атрибутами інформаційного порталу «Veжа», що ідентифікували їх як представників цього ЗМІ.

Коли Качор йшов до вбиральні, обвинувачений його зупинив і сказав, що має намір поговорити. Качор попросив зачекати. Після повернення, обвинувачений уточнив чи є Качор журналістом Андрієм Качором. Почувши ствердну відповідь, обвинувачений повідомив, що йому не подобається позиція Качора, яку він прочитав на сторінках видання під постом у фейсбуці, де Качор вказувався як журналіст. Зі слів обвинуваченого, А. Качор отримав від нього стусана, від чого останній впав та при падінні вдарив себе рукою/ногою, в результаті чого наявні тілесні ушкодження.

Отримане заключення судово-медичного експерта спростовує покази обвинуваченого, оскільки механізм отримання тілесних ушкоджень відповідає обставинам, що описав потерпілий А. Качор, зокрема нанесення рукою удару в обличчя.

У чому, на Ваш погляд, складність справи Андрія Качора?

Слухань по суті поки що не було, тому говорити про складність судового процесу чи доказування немає сенсу. Ми не знаємо позиції захисту обвинуваченого, оскільки обвинувальний акт не оголошувався. Покази які надавались обвинуваченим на досудовому слідстві можуть різнитись від тих які ми можемо почути в судовому засіданні.

Однак, складність таких категорій справ у тому, що за такою кваліфікацією злочинів не так багато обвинувальних актів було направлено до суду.

Кожна справа та її обставини індивідуальні, і вирішувати наявний склад злочину можливо лише в сукупності доказів, якими володіє слідство. В цій справі досудове розслідування не зволікаючи було проведено, слідство вчасно звернулось за тимчасовим доступом для отримання доказів, проведення експертиз.

 

Чи можете Ви назвати цей кейс типовим для України?

Типовою цю справу можливо назвати якщо проводити аналогію із іншими кримінальними провадженнями, де злочини були вчиненні відносно журналістів за їх професійну діяльність. Але разом із тим, кожній справі властиві окремі події, суб’єктивні та об’єктивні ознаки. Тому не можна порівнювати цю справу із гучними злочинами проти Шеремета чи Гонгадзе, як приклад. Але варто звернути увагу, що затягування із розслідуванням названих справ, сумнівне притягнення до кримінальної відповідальності певних осіб, невміння слідчими збирати допустимі та належні докази породжує хибне переконання, що за професійну позицію журналістів, відкритість та свободу слова можна чинити самосуд.

Цей кейс може бути типовим, оскільки в останній час свобода вираження поглядів намагається бути обмеженою не тільки приватними особами, а у тому числі з боку представників влади.

 

На якому етапі знаходиться справа?

Обвинувальний акт призначений до розгляду.

 

Яку стратегію захисту Ви обрали?

Стратегія страшенно проста – дотримуватись правдивості в подіях, що відбулись.

Потерпілим було прийнято рішення не звертатись із цивільним позовом до обвинуваченого, не вимагати відшкодування матеріальних чи моральних збитків. Позиція доволі ординарна: потерпілий звернувся із заявою про злочин не заради матеріальної вигоди, а за справедливістю.

 

Чи відома Вам практика ЄСПЛ у подібних ситуаціях?

Не було підстав під час досудового розслідування чи під час підготовчого судового засідання наголошувати про практику ЄСПЛ. Вважаю ми маємо непогане кримінальне та кримінальне процесуальне законодавство, варто лише вміти його застосовувати. Ми повинні змінювати національне законодавство, якщо така необхідність є,  використовуючи створенні державні процедури та механізми. В останній час ми звикли за допомогою звертатись до міжнародних органів, майже не використовуючи внутрішні способи захисту.

Чи відомі справи ЄСПЛ, ну так… Як приклад, останнє рішення за правилом 39 було прийнято щодо звернення журналістки Н. Сидлецької, яким зобовязано строково (а потім безстроково) утримуватись слідчим від певних дій, як то доступ до будь яких даних з телефона журналістки.

 

Чи є у Вас партнери/союзники у справі?

Так, звичайно журналістська спільнота має об’єднуватись та підтримувати один одного проти потурання свободи слова. Дехто із представників місцевих засобів інформації приходили на підготовче засідання, яке було відкритим.

 

Чи відчуває Ваш клієнт тиск у процесі розгляду справи? У чому це проявляється?

До зали судових засідань також приходять молоді люди на підтримку обвинуваченого. І це нормально, адже принцип публічності в суді має дотримуватись, оскільки судове засідання в цій справі є відкритим. Я особисто, не можу зазначити, що присутність опонента та кількість їх підтримки можна визначити як тиск. Поки не порушується судове засідання (не вчиняються спеціальні дії, що можуть провокувати відкладення в наслідок неможливості встановити порядок), я не чула в бік потерпілого жодних «закидів». Вважаю за цивілізованою поведінкою доводити шляхом процесуального змагання позиції у судах.

 

Які обставини повинні змінитися, щоб рівень переслідувань та нападів на громадських активістів знизився?

Я завжди говорила, що необхідно займатися правоосвітництвом в середині держави, оскільки громадяни не розрізняють права людини та права громадянина, не вміють тлумачити та користуватися правами людини. Відсутність знань становить небезпеку, призводить до свавілля, безладів та самовпевненості в своїх не завжди законних діях. Однією із видів рятівної зброї можуть бути і засоби масової інформації.

Однак, і тут необхідно докласти зусилль, щоб інформація подавалася виваженою, коректною, із розумінням стандартів прав людини. Не останню роль відіграють правоохоронні органи, які, на жаль, позбавлені професійних слідчих. Невміння  якісно провадити досудове розслідування, отримувати допустимі та належні докази, небажання вчасно, не зволікаючи збирати докази, не захаращувати матеріали слідства. Залишення без справедливого покарання, нерозкриття будь яких злочинів, притягнення до відповідальності завідомо невинуватих – доки цей ланцюг не розірветься, говорити про зміни не доводиться.

 

Підготував Максим Петров (УГСПЛ)

 

Серія статей щодо тематики захисту громадських активістів підготовлена за підтримки представництва «Freedom House» в Україні.