Пані Валентина (ім’я героїні змінено) родом із Луганська, там вона народилася й проживала до 2014 року разом із чоловіком та трьома дітьми. У рідному місці в жінки був бізнес, завод із виробництва зерноочисного обладнання. Та все змінилося в 2014 році, коли росіяни зайшли в Луганськ, місто було окуповане, а виробництво постраждало від прильотів. Згодом вона відновила завод уже в Кремінній, але й туди прийшли росіяни, які все знищили. Зараз пані Валентина із чоловіком уже вдруге відновили підприємство на Черкащині, зібрали команду й працюють попри все.

Про пережите вона розповіла журналістам видання Нова Доба, які разом з документатором злочинів РФ, юристом Української Гельсінської спілки з прав людини та «Черкаського правозахисного центру Тарасом Щербатюком, в рамках ініціативи «Трибунал для Путіна». 

– Уже в травні 2014 року було чутно постріли, техніка військова проходила по вулиці, де ми жили. Тож у сім’ї вирішили, що ми із трьома дітьми їдемо в Київ, а чоловік лишається оберігати будинок. У кінці червня 2014 року був останній потяг із Луганська в Київ. Він був такий переповнений, що й на підлозі люди спали. Ми мали надію, що Луганськ звільнять і ми повернемося. Наш завод був заснований у Луганську, на околиці міста мали виробничі цехи, всі потужності, працювали 150 людей. У зв’язку із вторгненням ми все втратили, адже у нас були прильоти туди, пожежі, завод пограбували. Ми зрозуміли, що на окупованій території не зможемо працювати, адже наша продукція затребувана не лише в України, а й закордоном. Із росією ми принципово не хотіли співпрацювати. Тож вирішили переїжджати в Кремінну Ми мали лише флешку із кресленням, адже зерноочисне обладнання – це розробка мого батька. Майже всі гроші лишилися в Луганську, у банку, їх вивести було неможливо. У 2015 році ми відкрили підприємство вже в Кремінній, стали відновлювати виробництво, писали гранти, закуповували обладнання.

За 8 років у Кремінній створили кращий завод ніж у Луганську, поступово нарощували потужності, покращували якість виробництва, платили достойну зарплату людям. У нас був повний виробничий цикл, працювали 70 осіб. Ми на 60 країн постачали нашу продукцію. Поставляємо її і зараз, але вже з Черкащини.

16 лютого ми були на виставці в Києві й розуміли, що щось відбувається. А 24 лютого зранку ми почули постріли й зрозуміли, що почалася повномасштабна війна. Я за три години зібрала всі речі, документи, дітей. Чоловік сказав, ти з дітьми їдеш, я залишаюся. Ми поїхали до Ужгорода. Там ми жили пів року. У Кремінній ми побудували невеликий будинок, звичайно його ми втратили. У нашому домі, за словами сусідів, живуть зараз орки зараз. 18 квітня 2022 року Кремінну окупували. Ми з чоловіком зрозуміли, що вже туди не повернемося. Чоловік приїхав до нас в Ужгород і ми почали думати, як відновлювати виробництво, адже попри війну до нас телефонували партнери, їм потрібне було наше обладнання, якраз готувалися до посівної. До речі, телефонували не лише з-за кордону, а й наші українці, аграрії попри все готувалися сіяти. 

Власне клієнти нас змотивували відновлювати виробництво. І якраз у травні-червні 2022 року ми знайшли локацію на Черкащині. Зібрали своїх людей, які пороз’їжджалися по України, і почали знову працювати. Нам було складно, але ми знали вже, що треба робити. Зараз ми вже беремо на роботу місцевих людей, звісно маємо не такі масштаби як були в Кремінній, але працюємо, платимо зарплати, допомагаємо постійно нашим військовим.

Із Кремінної вивезти теж не вдалося нічого, адже потрібні були фури, крани, люди. Ми змогли забрати лише нашу продукцію в середині березня 2022 року. Знову ж таки ми з собою взяли флешки з кресленнями та деяку комп’ютерну техніку. Станом на травень минулого року було дуже багато прильотів по нашому заводу, розтрощені всі станки, даху немає, тобто десь три чверті знищено. А зараз то зрозуміло, що мабуть не лишилося нічого».  

Джерело: novadoba.com.ua

Якщо ви теж є свідком чи жертвою воєнного злочину РФ, повідомте про це. Напишіть на пошту: [email protected] або просто залиште контакти й правозахисники з вами зв’яжуться. Кожна історія важлива! Ці свідчення не дозволять забути про горе, яке росіяни принесли на українські землі та покарати винних. З початку повномасштабного вторгнення, у рамках ініціативи Т4Р, задокументовано понад 55 тисяч воєнних злочинів Росії проти України. Усі дані документатори вносять у загальну базу, яка оновлюється щодня.

Нагадуємо, що мережа громадських приймалень УГСПЛ надає юридичну допомогу постраждалим унаслідок війни Росії проти України, за підтримки Програми Агентства США з міжнародного розвитку (USAID) «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини. Ми працюємо у 18 областях країни. Щоби дізнатися наші контакти, натисніть ТУТ.