Заява

Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда – Україна» з приводу руйнування системи реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми

                                                                                              Київ, 27 квітня 2011 року

            Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна» висловлює своє занепокоєння та обурення ситуацією із повним знищенням системи реалізації державної політики у сфері протидії торгівлі людьми в Україні.

            Так, наслідком адміністративної реформи грудня 2010 року стало переформатування центральних органів виконавчої влади та їх підрозділів на місцях. Але поза увагою керманичів залишилися важливі галузі державного управління соціальної сфери. Коли, майже через чотири місяці після заявленої реформи, Указами Президента були затверджені  положення про реформовані міністерства, таке ігнорування стало очевидним та закріпленим в нормотворчих документах.

            Станом на кінець квітня 2011 року на жодний орган центральної виконавчої влади не покладені зобов’язання у сфері протидії та попередженні торгівлі людьми, наданні допомоги постраждалим. Вони відсутні і в положенні про Міністерство внутрішніх справ України, в якому перелічені основні напрями протидії злочинності, і в положенні про Міністерство соціальної політики України, до сфери компетентності якого перейшли питання сімейної та гендерної політики, захисту прав дітей, попередження насильства в сім’ї, і в положенні про Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, яке визначено відповідальним за реалізацію підписаного 15 лютого 2011 року Плану співпраці

між Урядом Сполучених Штатів Америки та Урядом України з питань протидії торгівлі людьми.

            Це означатиме, що функція протидії торгівлі людьми втрачається і на обласному та місцевому рівнях, оскільки немає структури, відповідальної за координацію дій, за реалізацію національного механізму перенаправлення постраждалих від торгівлі людьми для надання їм всебічної допомоги, за проведення попереджувальної роботи.

            Подібне нехтування спостерігається тоді, коли питання торгівлі людьми залишаються актуальними в Україні, коли з’являються нові види торгівлі людьми, збільшується кількість випадків внутрішньої торгівлі людьми, коли на фоні зростаючих міграційних настроїв українських громадян та тенденцій міграції, збільшується ризик потрапляння в ситуацію торгівлі людьми, коли не меншає кількість випадків комерційної сексуальної експлуатації дітей, а кількість подібних пропозицій мережею Інтернет навіть збільшується.

За даними Міжнародної організації міграції  в Україні у 2010 році  було надано реінтеграційну допомогу 1085 особам, які постраждали від торгівлі людьми, із них: 693 жінкам та 392 чоловікам. Останнім часом Україна набуває ознак транзитної держави для осіб з інших держав, яких продають з метою трудової і сексуальної експлуатації, а також країни призначення.

Протягом 2010 – першої половини 2011 року жодного разу питання протидії торгівлі людьми не розглядалися на Міжвідомчій раді з питань сім’ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку та протидії торгівлі людьми.

Не дивлячись на задекларовані в Державній програмі соціального та економічного розвитку зобов’язання, презентовані майже рік тому, так і не був прийнятий комплексний закон «Про протидію торгівлі людьми»,  проект якого розроблено Мінсім׳ямолодьспортом спільно з міжнародними та громадськими організаціями відповідно до Плану – графіка реформ за напрямом “Міжнародна інтеграція та співпраця” до Програми економічних реформ Президента України як однієї із головних умов забезпечення безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом.

Не затверджена Державна програма протидії торгівлі людьми на 2011-2015 роки, так само, як і програми підтримки сім’ї та сприяння впровадженню гендерної рівності в суспільстві, тож відсутні правові інструменти управління та реалізації політики в цій сфері.

Під загрозою зриву знаходиться реалізація Плану співпраці між Урядом Сполучених Штатів Америки та Урядом України з питань протидії торгівлі людьми, відповідно до якого кожна з держав, у тому числі й Україна, взяла на себе зобов’язання щодо активних дій по зупиненню цього явища.

В стадії руйнування знаходяться дезорієнтовані управління у справах сім’ї та молоді, на яких на місцях були покладені функції координування цією роботою.

Не дивлячись на багаторазові звернення громадськості щодо необхідності не тільки збереження, але й розвитку механізму забезпечення рівноправності жінок і чоловіків, впровадження сімейної політики та політики гендерної рівності, незрозумілою залишається доля Департаменту сімейної та гендерної політики бувшого Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту.

            Нагадуємо високопосадовцям, відповідальним за руйнування інституцій та системи управління і діяльності у сфері протидії торгівлі людьми, що вони мають відповідати за свої дії не лише перед народом України, але й перед міжнародною спільнотою. Адже мають міжнародні зобов’язання. Україна є  членом Конвенції ООН про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Конвенції ООН про боротьбу із транснаціональної організованою злочинністю та Факультативного протоколу до неї про попередження та припинення торгівлі людьми, особливо жінками та дітьми та покарання за неї. У вересні 2010 року Президент підписав ратифіковану Верховною Радою України Конвенцію Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми, положення якої тепер є частиною національного законодавства України.

            Проголошуючи на словах європейський вибір держави та слідування цінностям демократії, верховенства права та прав людини, на практиці ігноруються названі принципи та цінності.

            Руйнування діяльності у сфері протидії торгівлі людьми  відбувається на тлі  суттєвого погіршення ситуації із правами жінок в Україні, що виявляється як в дискримінаційних та сексистських висловлюваннях керівників держави, прийнятті завідомо дискримінаційних нормативних документів, погіршенні ситуації із правами жінок внаслідок запланованої пенсійної реформи, та вже здійсненого прийняття нового Податкового кодексу, відсутності жінкам доступу до прийняття рішень та участі в управлінні державними справами, існуючим розривом в доходах жінок та чоловіків, сексистській рекламі та гендерних стереотипах, які заполонили інформаційний та недійний простір, відсутності дієвих механізмів оскарження дискримінації за ознакою статі, відсутності системи надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми та насильства в сім’ї тощо.

            Така ситуація вимагає термінових та кардинальних змін, а також пильної  уваги до питань протидії торгівлі людьми, забезпечення рівноправності чоловіків та жінок з боку української та міжнародної громадськості. Права людини в Україні та їх брутальне порушення з боку влади не є внутрішньою справою держави.

            У зв’язку із вищевикладеним вимагаємо:

1.      Терміново розробити та внести зміни в положення про центральні органи влади, визначивши уповноважений орган державної влади у сфері протидії торгівлі людьми.

2.      Доопрацювати та затвердити Державну програму протидії торгівлі людьми на 2011-2015 роки.

3.      Прийняти Закон України «Про протидію торгівлі людьми».

4.      Відновити роботу координаційних структур (Міжвідомчої ради) щодо протидії торгівлі людьми.

5.      Провести консультації із громадськими та міжнародними організаціями,

6.      Розробити та затвердити план заходів по реалізації положень Конвенції Ради Європи про заходи по боротьбі із торгівлею людьми.

Окрім того звертаємося до міжнародних організацій, до Моніторингового комітету, Комітету із рівних можливостей для жінок і чоловіків Парламентської Асамблеї Ради Європи, до Групи експертів Ради Європи у сфері протидії торгівлі людьми (ГРЕТА) щодо взяття ситуації із діяльності української держави у сфері протидії та попередження торгівлі людьми  та забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під постійний моніторинг.

                        Міжнародний жіночий правозахисний центр «Ла Страда – Україна»