19 грудня 2011 р. в м. Києві в прес-центрі «Укрінформ» (вул. Б. Хмельницького, 8/16) о 10:00 відбувся круглий стіл «Дотримання прав людини міліцією: оцінка правозахисників».

Організаторами виступили експерти Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (Асоціація УМДПЛ), які представили власні результати моніторингу діяльності органів внутрішніх справ в сфері дотримання прав людини, що проводився протягом 2011 року.

З вітальним словом та презентацією найбільш актуальних розділів звіту до присутніх звернувся голова Правління Асоціації УМДПЛ, член Громадської ради при МВС України Олег Мартиненко. Він наголосив, що звіт містить не лише інформацію про порушення, а й рекомендації для органів влади щодо покращення роботи міліції. Саме тому організаторами був обраний формат “круглого столу”, який дозволяє не лише донести представникам МВС та органів прокуратури позицію експертів-правозахисників, але й обговорити проблемні питання в режимі конструктивного діалогу.

В обговоренні прийняли участь працівники Комітету Верховної Ради з прав людини, офісу Уповноваженого ВР з прав людини, провідних департаментів МВС України, представники Посольства США в Україні, Міжнародного фонду “Відродження”, міжнародних інституцій, що опікуються правами людини, експерти правозахисних організацій.

Основними темами для обговорення під час “круглого столу” стали:

1.  Дотримання права на життя, захист від катувань, жорстокого поводження в українській міліції.

Увагу присутніх було акцентовано на кількість громадян, постраждалих від насильства протягом 2011 року, яка оцінюється соціологами у 980 200 осіб. При цьому розмір шкоди, спричиненої злочинними діями працівників ОВС, в середньому дорівнює 1 млн. 656 тис. грн.  За 9 міс. 2011 р. було зафіксовано щонайменше 34 летальних випадки, що сталися з громадянами під час їх перебування під юрисдикцією ОВС України.

Експерти правозахисних організацій вбачають основні причини такого стану речей у невиконанні МВС низки рекомендацій уряду та громадянського суспільства, серед яких пріоритетне значення мають спільні механізми контролю за діяльністю підрозділів, встановлення у приміщеннях ОВС систем відеоспостереження та автоматичної реєстрації відвідувачів, вдосконалення процедур розгляду скарг та заяв громадян на незаконні дії працівників ОВС.

2.  Забезпечення свободи мирних зібрань – чи законно діють правоохоронні органи під час мирних акцій.

Експерти мали констатувати, що міжнародні стандарти в сфері дотримання права на мирні зібрання в Україні майже не дотримуються. При цьому продовжуються випадки тиску на активістів та організаторів мирних заходів з боку посадових осіб МВС, який здійснювався вже після проведення мирних зібрань, насамперед – задля зменшення активності громадян щодо участі в масових акціях у майбутньому. По кожному з видів порушень у річному звіті були надані приклади, які мали місце у 2011 році.

3.  Громадський контроль за діяльністю міліції: проблеми та перспективи взаємодії влади з громадськістю.

Найбільш чисельні зауваження викликали спроби МВС України заблокувати практично усі нечисельні форми громадського контролю, що з великими перешкодами були напрацьовані громадянським суспільством протягом 2005-2009 рр. Правозахисники констатували, що протягом 2011 р., попри декларації,  МВС намагалося не «впізнавати» відкритих листів, звернень міжнародних організацій, ігнорувати спроби дипломатичних представництв встановити робочі контакти з міністерством в галузі захисту прав людини. Більш того, МВС вдалося до активних дій щодо встановлення більш непрозорого режиму власної діяльності.

І хоча під тиском громадськості у вересні 2011 р. МВС похапцем та потай створило за 2 тижні при обласних управліннях громадські ради, проте вони були сформовані переважно з лояльних до міліції представників бізнес-структур, священнослужителів та працівників ЗМІ. Такий недемократичний та протиправний крок зустрів осуд з боку інститутів громадянського суспільства.

Перші спроби неурядових організацій провести громадську експертизу діяльності МВС та його 14 обласних управлінь зустріли масове перешкоджання у її проведенні з боку керівників обласних управлінь. Причиною такого явища експерти вважають відверту бездіяльність з боку керівників міліцейських підрозділів та їх непрофесійність у взаємодії з громадськістю, необізнаність із вимогами чинного законодавства.