7 грудня 2021 року відбувся круглий стіл на тему: «Захист трудових прав: підсумки року та перспективи 2022-го». Під час заходу програмний директор Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Щербатюк висловив власну точку зору на ситуацію у році що завершується:

Питання трудових прав – базове для соціально-економічного розвитку і забезпечення цих прав. Але мені приємно, що піднімається і значно ширше коло питань, ніж просто трудові права. Останні наші спільні ініціативи, зокрема дослідження «Право на свободу об’єднань в професійні спілки як важлива складова захисту прав людини» показують, що профспілки стають більш видимими, і не тільки в контексті забезпечення трудових прав. Тут і питання протидії дискримінації, боротьби з корупцією, за реформи в Україні. Це ті речі, які є важливими, які впливають на те, щоб і законодавство України було відповідним хоча б до європейських стандартів. 

Ми часто, принаймні протягом останніх півтора року, згадуємо Європейську соціальну хартію, але тим не менш ми ще настільки далекі, щоб відповідати цим положенням.  Нам ще є над чим працювати. І, власне, питання заборгованостей по заробітним платам – ключове. Країна не може забезпечити його вирішення протягом багатьох років (УГСПЛ робить певний моніторинг трудових прав з 2004 року) Ця проблема виникала особливо у кризові періоди. 

Очевидно, якщо ми його не вирішуємо, то дуже важко говорити про якийсь розвиток. Питання гідної оплати праці, гідних умов – це також те, про що часто Українська Гельсінська спілка з прав людини згадує. Питання мінімальних стандартів, прожиткового мінімуму… Реформа цього питання назріває вже дуже багато років. Усе це негативні чинники для забезпечення  трудових прав в Україні.

Всі системні проблеми – взаємопов’язані. Наприклад, що стосується судової реформи і невиконання рішень національних судів. У нас діє мережа громадських приймалень, яка моніторить і ці питання. У наших юристів є багато звернень щодо порушення трудових, соціально-економічних прав, пенсій, соціальних допомог. Так, ми часто виграємо суди, але ті судові рішення зазвичай залишаються невиконанми, бо держава не поспішає їх виконувати. Ця системна проблема, яка існує з 2000-х років і до сьогодні не вирішена. Що ми можемо говорити про ефективність судового захисту трудових прав, якщо держава, може просто не виконувати рішення? Кажуть: “немає грошей, немає можливостей, ми не будемо цього виконувати, створювати комплексного механізму”. Це певна сфера, де також дуже важлива активна робота. Без вирішення цього глобального питання, буде дуже важко рухатися у контексті ефективного судового захисту трудових прав.

Другий приклад. У нас зараз багато роботи із захисту активістів у різних сферах, особливо екологічній, по боротьбі з корупцією,  забудовами. Проблема у тому, що в Україні дуже мало засобів захисту тих, хто стоїть на “вістрі” цих питань. Якщо нема таких засобів, дуже важко стояти на захисті своїх прав. У такому контексті профспілки є центровими організаціями/інституціями у захисті трудових прав і ширшого контексту. 

Важливо також згадати про реформування трудового закодавства, і тут постійно виникають ті, чи інші законодавчі ініціативи від різних закікавлених сторін. Цього року актуальними є зокрема законопроекти, які спрямовані на дерегуляцію трудових правовідносин. І в цьому контексті дуже потрібним є знаходження справедливого балансу між усіма сторонами соціального діалогу щоб гарантії захисту трудових прав працівників були максимально захищені. Але на сьогодні є суттєві проблеми у налагодженні цього соціального діалогу і внаслідок цього всі законодавчі ініціативи не знаходять достатньої підтримки, і відповідно важливі сфери трудових відносин залишають без належного вдосконалення законодавчого регулювання.  А викликів тут дуже багато, зокрема і тих які створенні розвитком платформеної економіки. 

Хотілося б, щоб наступний рік став роком більшої співпраці і кооперації з ширшим колом громадянського суспільства. Ми вже виходимо на такі спільні ініціативи, і мені хотілося, щоб ці ініціативи розширювалися.