Керівник Адвокаційного центру Української Гельсінкської спілки з прав людини Борис Захаров розповів журналістові Едуарду Солодовнику в ефірі Радіо Hayat про діяльність Спілки, ситуацію з правами людини в Криму та на Донбасі.

Радіо Hayat: Чим займається Українська Гельсінська спілка з прав людини (далі – УГСПЛ), в чому особливості роботи на даному етапі?

Борис Захаров: УГСПЛ має мережу громадських приймалень, які надають первину безоплатну правову допомогу. За минулий рік у нас було понад 40 тисяч консультацій. Також в нас є центр стратегічних справ. До нас звертаються або ми самі знаходимо дуже важливі справи для зміни застосувальної практики і законодавства. Ми беремо справу, її супроводжують наші адвокати та юристи як в національних судах, так і в міжнародних.

Радіо Hayat: В Києві у вас дві приймальні?

Борис Захаров: Так, одна кримська приймальня, друга – київська.

Радіо Hayat: Розкажіть про цю кримську приймальню? Які були випадки звернень громадян з Криму?

Борис Захаров: Дуже багато питань виникає в Україні щодо захисту прав кримчан. Це стосується внутрішньо переміщених осіб, це стосується дискримінації прав кримчан в українському законодавстві, наприклад, щодо постанови №1035.

Радіо Hayat: Вона ще не скасована?

Борис Захаров: Ні, поки триває боротьба. Вже виграні суди нашими юристами як раз кримської приймальні.

Радіо Hayat: Які саме питання намагаються вирішити люди, які звертаються до кримської приймальні?

Борис Захаров: Здебільшого, це питання дискримінації. Тобто люди не можуть реалізувати свої права як громадяни України. Це питання з банками, в нас є справи проти ПриватБанку, наприклад, справи про повернення депозитів. Крім того, це справи про перетин кордону, коли внутрішньо переміщена особа хоче вивезти своє майно з Криму на материкову частину. Це – патріот, підтримує Україну, не підтримує окупаційну владу, і не може власне майно перевезти на територію України. Це прямо суперечить, до речі, закону України про дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб.

Радіо Hayat: А щодо ситуації, яка зараз відбувається в Криму? Нещодавно були масові затримання, продовжуються репресії.

Борис Захаров: Так, цим ми теж займаємося. Ми ведемо справи в Криму, і цим займається не кримська приймальня в Києві, а наші юристи. Ми допомагаємо готувати скарги до Європейського суду з прав людини, також підтримуємо та консультуємо адвокатів щодо захисту на території Російської Федерації. І в нас є Адвокаційний центр, керівником якого я є, який займається просуванням цих питань на національному та міжнародному рівні.

Радіо Hayat: В нас досі на слуху звільнення з російського полону Ахтема Чийгоза та Ільми Умерова.

Борис Захаров: Так, це дуже визначна подія, ми займалися цими справами, дуже сильно вболівали за Ільми Умерова і Ахтема Чийгоза, і в результаті вони були звільнені завдяки політичному рішенню.

Радіо Hayat: На вашу думку, чому українській владі не вдалося це звільнення, а Ердогану вдалося?

Борис Захаров: По-перше, в нас йде війна з Росією, а ці люди були заручниками Кремля. Це не зовсім українській владі не вдалося, це такий трикутник, коли ми не можемо вести переговори безпосередньо і домогтися звільнення цих осіб. Тому залучається третя сторона, яка теж має свої інтереси і може чимось пожертвувати заради звільнення Ільми Умерова та Ахтема Чийгоза. Це – Ердоган, який добився вирішення цього питання, і тим самим укріпив свій авторитет і в Туреччині, і взагалі в тюркському світі. Треба сказати, що є певна співпраця країн тюркського світу, і Ердоган бореться за лідерство в цьому світі.

Радіо Hayat: Ми з вами не раз згадували Мінський процес, де немає місця Криму і звільнення заручників Кремля. Чому так сталося? Чому на політичних майданчиках, які начеб то призначені для того, щоб вирішувати ці питання, їх обходять боком?

Борис Захаров: Покликання і Мінська-1, і Мінська-2 – це припинити гарячу фазу конфлікту на Донбасі. І в цьому сенсі Мінськ своє завдання виконав. А далі йде міжнародний тиск, щоб продовжувати виконувати ці домовленості, хоча вони, з нашої точки зору, взагалі порушують міжнародне право. Там в одному документі пов’язані політичні і гуманітарні питання. Причому гуманітарні питання стоять в залежності від політичних інтересів. Тобто – виконаєте те і те, і ми звільнимо людей. Це створює умови для заручництва, це і є заручництво. Адже цей документ дозволяє Путіну тримати в заручниках наших полонених. А в’язні Кремля залишаються взагалі за дужками цього процесу.

Ми наполягаємо на застосуванні іншої концепції: розділення гуманітарної і політичної платформ так, щоб одна не могла залежати від іншої, принаймні, юридично. Зрозуміло, що Путін все одно буде намагатися це використовувати, але якщо таким чином розділити, то міжнародна спільнота тоді на нього зможе тиснути.

Радіо Hayat: Я хочу від Криму перейти до українських реалій, а саме до затримання іноземних журналістів Нарзулло Охунжонова, Фікрета Гусейнова  і Джамаля Ахметова. Я знаю, що у вас непрості відносини зі Службою безпеки України, яка здійснює якісь такі незрозумілі дії. Розкажіть трохи докладніше щодо цих випадків. В чом там річ?

Борис Захаров: Тут питання не тільки до СБУ, хоча до неї питань найбільше. Наприклад, азербайджанський журналіст Фікрет Гусейнов, якого було дуже сильно побито і поранено 2009-го року в Азербайджан, втік до Нідерландів, де отримав статус біженця, а згодом отримав і громадянство. Він є журналістом опозиційного телеканалу «Туран», головний офіс якого знаходиться в Страсбурзі, і він приїхав до Києва відкривати тут редакцію цього телеканалу. 7 жовтня він прилетів до Києва і згодом побачив за собою стеження. І тут питання до наших спецслужб – як вони дозволили азербайджанським спецслужбам вести спостереження, чи вони сприяли цьому? 11 жовтня він був оголошений в розшук в Інтерпол за шахрайство, а 13 жовтня, коли він намагався вилетіти через Дюссельдорф назад до Нідерландів, його затримали у нас в аеропорту і заарештували на 18 діб. Зараз він вже звільнений на поруки депутата Миколи Княжицького і мене. Тут можна зробити висновок, що наші органи якимось чином зацікавлені в переслідуванні особи, яка є громадянином іншої країни. Так, в нас є конвенційні зобов’язання, ми маємо затримувати особу, яка розшукується Інтерполом, тут до самого затримання питань немає. Питання є до цієї співпраці, і ми бачимо якусь зацікавленість наших органів в переслідуванні цієї особи. Подивимося, що буде далі в цій справі.

Радіо Hayat: Виходить, що на території України спокійно діють спецслужби не тільки Російської Федерації, з якою ми зараз у стані війни, а й інших держав, які переслідують свої громадян, певним чином принижують їх та порушують їхні права? А Україна ніяким чином на це не реагує?

Борис Захаров: І тут велика проблема з Російською Федерацію – в нас продовжується екстрадиція осіб, які є російськими громадянами, і яких переслідує Росія. Тобто наша держава, перебуваючи в стані війни з РФ, передає їй цих осіб, тобто СБУ передає людей ФСБ.

Радіо Hayat: Співпраця СБУ і ФСБ?

Борис Захаров: Так, якась неформальна. Є конвенційна співпраця – це і Мінська конвенція, і Європейська конвенція про видачу осіб, підозрюваних у скоєнні кримінальних правопорушень, але тут питання в зацікавленості. Ми ведемо цілу низку справ і бачимо, що наші державні органи роблять все, щоб видати цю особу, і перш за все, СБУ, тому що решта органів займає більш м’яку позицію. І в мене таке уявлення, що решта органів якимось чином опиняються між двох вогнів. З одного боку – СБУ, яке не змінює позицію і хоче видати цих осіб, з іншого боку – правозахисники, які їх захищають. Справ таких багато, і варто виділити справи осіб з Північного Кавказу – чеченців, інгушів, дагестанців, яких переслідують буквально за теж саме, за що переслідують кримських татар у Криму. Там та ж стаття про екстремізм і тероризм, плюс часто додається стаття 208 – це участь у незаконних збройних формуваннях на території іншої держави, що суперечить інтересам РФ. Під цією статтею ходять всі наші добровольці, до речі. Тобто російські добровольці, які воювали за нашу країну проти Росії та «Л/ДНР», так само ходять під цією статтею 208 КК РФ. І ми таких осіб, яким, наприклад, інкримінують війну в Сирії проти Асада, готові видавати. Звичайно, це абсолютно неправильно, і ми за цих людей боремося. Тим більше, їм в Російській Федерації загрожують катування або смерть. Ми знаємо, що відбувається на Північному Кавказі, які там є страшні речі: катування, вбивства, викрадення, і цьому є багато свідчень. Ми домагаємося від нашої держави, щоб цим особам або дали захист в Україні, або, принаймні, не екстрадували до Російської Федерації.

Те ж саме стосується співпраці України з середньоазійськими диктатурами – Узбекистан, Таджикистан, Казахстан і так далі. На жаль, така співпраця є, проте видавати цих осіб туди не можна.

Радіо Hayat: Повернімося знову до теми Криму. Я знаю, що об’єктом вашої уваги є пошук зниклих, катування українців, які зараз перебувають на території анексованого півострівну. Яка зараз ситуація? Скільки жертв і скільки в’язнів Кремля ми маємо наразі?

Борис Захаров: Ці цифри ми маємо зараз оновити, але після звільнення Ільми Умерова і Ахтема Чийгоза, здається, в’язнів Кремля на території Російської Федерації і окупованого Криму було 59 осіб, а полонених на сході України – 137 осіб. Наш центр стратегічних справ займається цими справами, дуже багато справ є в Європейському суді з прав людини, і це понад 200 справ проти РФ щодо конфлікту. Приблизно стільки ж справ проти України, коли з нашого боку є неналежне розслідування, або коли справа стосується знищення чи пошкодження майна осіб в ході конфлікту.

Радіо Hayat: Розкажіть детальніше про історію з наркокур’єрами, я знаю, що ви теж нею опікувалися.

Борис Захаров: Це така велетенська схема. За нашими спостереженнями, в ній беруть участь російські спецслужби та правоохоронні органи. В нас по всій країні були розклеєні оголошення – і в метро, і в газетах, про те, що запрошується на роботу кур’єр за велику зарплату, ніякої кваліфікації не треба. І багато людей йшло на це. В результаті, їх відправляли до Російської Федерації, давали їм телефон, через який за ними спостерігало програмне забезпечення, і там їм давали розповсюджувати наркотичні речовини. А як тільки людина розуміла, що попала в пастку і бажала втекти, її здавали правоохоронним органам Російської Федерації. І в мене така підозра, що з самого початку це організовували правоохоронні органи, це така схема: вони самі поширюють через наших людей наркотики серед населення, заробляють на цьому великі кошти, а наших «кур’єрів» одразу здають, і вони в Росії отримують величезні терміни. Вже понад 200 осіб в Україні визнані жертвами торгівлі людьми, а загалом за цими статтями в російських тюрмах та СІЗО знаходиться в районі 3000 осіб. Тобто це величезна схема. Ми, звичайно, не можемо стверджувати, що всі ці 3 тисячі людей є жертвами торгівлі людьми, може там хтось дійсно розповсюджував наркотики за власної ініціативи, але здебільшого ми отримаємо інформацію від родичів та людей з колоній і СІЗО про те, що майже всі ці люди є жертвами торгівлі людьми. Тобто люди їхали, не знаючи, що вони будуть розповсюджувати наркотики, а потім не змогли вибратися з цієї ситуації.

Півтора року ця справа взагалі ніяк не просувалася, і родичі створили правозахисну групу та звернулися до правозахисників – до Марії Томак і до нашої організації УГСПЛ. Ми надали цим людям адвокатів, які вели цю справу. Потім я звернувся до Антона Геращенка, ми провели прес-конференцію, потім зібрали робочу групу з головою Департаменту протидії торгівлі людьми в Національній поліції Артемом Крищенко. Вони попросили режим тиші на півтора місяці, і за цей час за наданими нами матеріалами накрили цю злочинну групу. Зараз справи підозрюваних у цьому злочині розглядаються в Солом’янському суді.

Радіо Hayat: Чи сприяє тому, що наші люди їдуть на роботу до РФ економічне становище в Україні?

Борис Захаров: Безумовно, сприяє. Ба більше, я вам скажу, що серед цих осіб, які поїхали до Російської Федерації за цими оголошеннями, були і воїни АТО. Вони повернулися з фронту, і знаходячись в дуже складному матеріальному стані, поїхали до країни-агресора, де їх змушували скоювати злочинні дії.

Тут треба зауважити, що безкоштовний сир буває тільки в мишоловці: якщо вам кажуть, що заплатять велику зарплату за роботу, де не потрібна кваліфікація, то це шахраї, туди йти не потрібно.

Радіо Hayat: В чому полягають питання порушення прав людини на Донбасі?

Борис Захаров: Там взагалі як таких прав людини немає. В нас є три реальності: одна – на території, підконтрольній Україні, інша реальність в окупованому Криму, і третя реальність в «ДНР» і «ЛНР». В цих псевдо «республіках» відбувається попирання прав на кожному кроці, там наявне порушення права на життя, страшні катування, вбивства, насильницькі зникнення. Таке саме відбувається і в Криму, і вже понад 30 подібних справ розслідує прокуратура АРК, а правозахисники говорять про 18 справ щодо насильницького зникнення з політичних мотивів.

На Донбасі це взагалі усталена практика – люди зникають, переважну більшість полонених – і цивільних, і військових, катують. Якщо додати ще періодичні бойові дії, які там відбуваються, то про права людини там дуже важко говорити.

Радіо Hayat: Чи буде ця ситуація виправлятися хоча б в самій Україні? Чи буде реформована Служба безпеки України?

Борис Захаров: Ситуація мозаїчна. Службу безпеки реформувати необхідно. Я вірю в те, що буде продовжуватися просуватися реформа поліції та реформа МВС. Я бачу серйозні кроки до реалізації реформи в сфері міграції, і  зараз готуються дуже важливі законопроекти щодо осіб без громадянства. Це вирішить багато питань документування таких осіб, зокрема, ромської національності, де дуже багато людей не має паспортів. Тобто є поступ у сфері прав людини, але одночасно є дуже багато загроз. І дуже засмучує рівень агресії в суспільстві, він зростає, і зростає недовіра до всіх органів влади. Тут мені здається, що були дещо завищені очікування після Євромайдану, а нам треба розуміти, що деякі складні питання не можна вирішити швидко. Але поступово вони вирішуються, і треба вірити в успіх нашої справи.

Джерело: Радіо Hayat/QHA