Російська Федерація, захоплюючи Автономну Республіку Крим, використовувала різноманітні сили: «живі щити», парамілітарні угруповання «самооборони» з місцевих жителів, військових без знаків розрізнення. Ударною силою окупантів стали не менше 2 тисяч кубанських та донських козаків, які підпопрядковувались командуванню Чорноморського флоту і Південного військового округу РФ. А кілька рот спецпризначення, куди входили і кримські козаки, – терористу Ігорю Гіркіну (Стрєлкову). Юрист Української Гельсінської спілки з прав людини Максим Тимочко розповів подробиці розслідування злочинів.

Такі формування можуть розглядатися як комбатанти, які були використані Російською Федерацією в цілях окупації та в цілях агресії проти України. Очільники таких підрозділів можуть підпадати під кримінальну відповідальність як за національним законодавством, так і за міжнародним правом, зокрема за вчинення воєнних злочинів та злочинів проти людяності, які переслідуються Римським статутом Міжнародного кримінального суду.

З іншого боку, Російська Федерація використовувала такі підрозділи як нібито цивільних для досягнення певної військової мети. Донські і кубанські козаки виступали не тільки як комбатанти, які вчиняли певні дії з метою захоплення півострова, але й використовувалися в інший спосіб. Вони могли не мати з собою холодної або вогнепальної зброї, але вчиняти певні дії щодо захоплення військових об’єктів України, зокрема й військових частин – і наші українські військові не могли їх сприймати як комбатантів.

У будь-якому разі і віроломство, і використання цивільного населення для досягнення військової мети переслідуються міжнародним правом, є воєнним злочином. УГСПЛ всі ці факти також документує для того, щоб реагувати на міжнародному рівні. На сьогодні уже 4 звернення розглядає Міжнародний кримінальний суд.

УГСПЛ під час пошуку доказів для формування таких справ фокусується на причинно-наслідкових зв’язках між самими козачими формуваннями і Збройними силами РФ. Тобто, експерти зосереджені на «великих рибах», які організовували, впроваджували політику захоплення і здійснювали загальне керівництво цими підрозділами, в тому числі козачими.

«Я вважаю, що така відповідальність лежить, в першу чергу, на очільниках Збройних сил РФ, на керівництві Південного військового округу, на Генеральному штабі, на Міністерстві оборони РФ, оскільки вони координували і узгоджували дії з цими парамілітарними формуваннями. Я маю на увазі не тільки козачі підрозділи, а й «самооборону», – наголошує Максим Тимочко.

Парамілітарні формування використовуються Російською Федерацією і на території Придністров’я, Кавказу. Та ситуація, яка виникла в Україні, в тому числі на території Донбасу і Криму, є безпрецедентною з точки зору контексту.  Тож ці злочини і правопорушення, вже є предметом розгляду  як мінімум в двох міжнародних судових інстанціях – це ЄСПЛ та МКС.

«Наприклад, триває розгляд викрадення кримськотатарського активіста Решата Аметова. Злочин зафіксували належним чином, але Російська Федерація не вживає заходів щодо його розслідування. А причетними до цього є представники саме парамілітарних груп «самооборони». Є розумні підстави стверджувати, що саме вони також причетні і до зникнення такого кримськотатарського активіста як Тимур Шаймарданов», – зазначає Максим Тимочко.

Велика кількість доказів є і у злочинах, які вчинялися на території окупованого Донбасу. Україна має вдосталь звільнених військовополонених та цивільних заручників, які дають свідчення про ці факти, вказують безпосередньо на винних осіб, які командували підрозділами, що захоплювали людей в полон, утримували та вчиняли по відношенню до таких осіб тортури і навіть вбивства. На думку Максима Тимочко їх також можна вважати комбатантами, безпосередніми учасниками збройного конфлікту, адже російське законодавство передбачає, що так звані реєстрові козаки є військовослужбовцями, складовою Збройних сил РФ.

За матеріалами Центру журналістських розслідувань