автор: Наталія Манскова, студентка юридичного факультету в Університеті Бірмінгема, Англія

Якщо колись я зробила правильний вибір будучи студенткою юридичного факультету, це було, напевно, це стажування. Я була переповнена рішучості перетинати міжнародні кордони, щоб отримати цей досвід, і мої сподівання були, безумовно, перевершені.

Спочатку я хвилювалась – адже я не тільки не вивчала українське законодавство, а також навчалась в юрисдикції загального (прецедентного), а не цивільного права. Крім того, я не розмовляла українською мовою протягом п’яти років, що теж мене хвилювало.

Все це не мало значення. З самого першого дня мене привітали нескінченними запасами чаю ( щоб задовольнити мої англійські звички), безтурботним гумором , великою кількістю порад, і нарешті , набагато більшою довірою, ніж я, як студентка, очікувала . Я була готова навчатися, і співробітники були готові витрачати час на моє навчання.

Якщо коли-небудь у мене були сумніви щодо спеціалізації в області прав людини, всі вони були розсіяні після цього досвіду. Я отримала можливість досліджувати політичні події, писати статті, перекладати ключові елементи заяв і, нарешті, написати скарги до Європейського суду з прав людини. Кожна частина роботи мала значення, впливала на чиєсь життя, прямо або побічно. Хоча були часи , коли було важко, тому що я завжди хотіла (але не завжди могла) зробити більше, завжди було відчуття того, що я роблю щось добре, і це я несла з собою додому щовечора.

Крім того, атмосфера в офісі була чудова. Люди там працюють тому, що у них є пристрасть до справи. Там немає поняття сидіння за столом від дзвінка до дзвінка. Час пролітав, коли я вранці читала про право на справедливий суд, їла вареники в сусідньому кафе на обід, хихикала з колегами, або сперечалась про те скільки дочок у юриста (і була права!), ділилася моєю любов’ю до групи Нірвана з чудовою ПР-менеджером і отримувала рекомендації щодо гамаків і програвачів від офіс -менеджера, справжнє ім’я якого я тепер знаю, а увечорі перекладала цікаві статті написані колегами .

Мій місяць в УГСПЛ став для мене унікальною освітою . Це був не просто дуже і дуже корисний досвід – цей досвід викликав цілеспрямованість, почуття надії в моїй Батьківщині, відчуття правосуддя і впевненості у моєму життєвому і кар’єрному напрямку . Декілька місяців по тому, це не тільки параграф в моєму резюме , це те, про що я досі безперестанно говорю. І всякий раз, коли я хвилююсь з приводу мого навчання і майбутнього, я згадую своє літо в УГСПЛ та пам’ятаю, що якщо я отримаю можливість займатися такою діяльністю, то це того варто.