24 квітня 2012 року Уповноваженим Верховної Ради з прав людини обрано Валерію Лутковську. Новообраний Омбудсмен склала присягу у Верховній Раді 27 квітня 2012 року і вже 28 квітня приступила до виконання своїх нових обов’язків.

Ключові кроки, здійснені Валерією Лутковською за перші 2 місяці:

1. Забезпечено прозорість та відкритість діяльності офісу Омбудсмена:

 – вперше за 15 років існування інституції оприлюднена структура її Секретаріату;

 – структуру Секретаріату Уповноваженого з прав людини реформовано після її публічного обговорення в соціальних мережах в Інтернет. Нова структура відкрито розроблялась спільно з представниками правозахисних неурядових організацій;

 – забезпечено гарантії доступу до публічної інформації та спільно з коаліцією НГО «За доступ до публічної інформації» створено відповідну Експертну раду;

 – за сприяння посольства Великої Британії розпочато реформування офіційного веб-сайту;

 – на запрошення Уповноваженого з прав людини Валерії Лутковської та за сприяння Програми розвитку ООН в Україні у червні-липні 2012 року буде проведено оцінку потенціалу (SWOT-аналіз) Секретаріату Уповноваженого з прав людини;

 – за зверненням Уповноваженого з прав людини проводиться аудит діяльності Секретаріату Омбудсмена Рахунковою палатою України;

 – запроваджено практику щотижневих особистих прийомів.

2. Розпочато практичне створення національного превентивного механізму (на базі системи «Омбудсмен+»):

 – призначено представника Омбудсмена з реалізації НПМ;

 – у структурі Секретаріату створено спеціальний департамент, відповідальний за реалізацію національного превентивного механізму;

 – за ініціативи Омбудсмена в кожному міністерстві буде передбачено конкретну особу, відповідальну за координацію роботи з реалізації національного превентивного механізму;

 – за ініціативи представника Омбудсмена з реалізації національного превентивного механізму створено 2 робочі групи з представників НГО, які найближчим часом розроблять «дорожню карту» практичної реалізації системи «Омбудсмен+» та механізми підготовки і залучення представників НГО до її діяльності;

3. Прийнято рішення про створення Консультативної Ради при Омбудсмені:

 – концепцію діяльності Консультативної Ради публічно обговорено з представниками НГО;

 – створено робочу групу з формування Консультативної Ради, до складу якої увійшли відомі представники правозахисних та профспілкових організацій, а також представники ЗМІ;

 – оголошено процедуру висунення та відбору членів Консультативної Ради.

4. Вперше за 15 років існування інституції Омбудсменом оприлюднено пріоритети діяльності та запроваджено інститут представників Омбудсмена за напрямками.

5. Налагоджено ефективну співпрацю Омбудсмена з неурядовими громадськими організаціями.

Одним із перших розпоряджень нового Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було проведення комплексного аналізу результатів моніторингу діяльності Омбудсмена та його Секретаріату з боку НГО, що спеціалізуються у галузі захисту прав людини і громадянина, а також розробка плану дій по усуненню виявлених недоліків та реформуванню інституції в цілому.

Вивчивши та узагальнивши зауваження неурядових організацій, було складено перелік проблемних питань, що потребують негайного реагування та рекомендацій щодо усунення суттєвих недоліків у діяльності Уповноваженого з прав людини та його Секретаріату.

Рекомендації правозахисників можна умовно розбити на 2 групи: рекомендації, які потребують внесення змін до законодавчих актів та рекомендації, які можна виконати силами Уповноваженого з прав людини та його Секретаріату.

Рекомендації,  які потребують законодавчого врегулювання:

1. Надати обов’язкового характеру представленню Омбудсменом щорічних парламентських доповідей на пленарних засіданнях Верховної Ради і передбачити відповідальність Омбудсмена за порушення цієї вимоги.

2. Законодавчо заборонити Омбудсмену брати участь у політичних кампаніях і виборчому процесі у якості кандидата у народні депутати України.

3. Надати обов’язкового характеру розгляду подань Уповноваженого з прав людини органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій та їх посадовими особами та вжиттю відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини та громадянина.

4. Надати Омбудсмену право законодавчої ініціативи.

5. Законодавчо  обмежити термін перебування Омбудсмена на посаді двома каденціями.

6. Законодавчо закріпити  вибори Омбудсмена кваліфікаційною більшістю парламенту (2/3).

Рекомендації, які можна виконати силами Уповноваженого з прав людини та його Секретаріату:

1. Налагодити співпрацю з правозахисними і громадськими організаціями.

2. Створити Консультативну Раду при Уповноваженому з прав людини, як того вимагає закон.

3. Запровадити інститут представників Уповноваженого з прав людини за конкретними напрямками та інститут регіональних представників Уповноваженого з прав людини.

4. Створити національний превентивний механізм (запровадити модель «Омбудсмен+»).

5. Змінити інформаційну політику, поклавши в її основу принцип відкритості і прозорості діяльності Омбудсмена. На офіційному сайті Омбудсмена викласти повну інформацію щодо структури і організації роботи Секретаріату Уповноваженого з прав людини та оприлюднити інформацію про структурні підрозділи Секретаріату, їх керівників, розпорядок роботи, контактні телефони тощо.

6. Підвищити ефективність роботи з заявами громадян та обмежити практику перенаправлення скарг громадян до інших органів влади.

7. Покращити комунікації з суспільством через розвиток і поглиблення співпраці з засобами масової інформації.

8. Розмістити на сайті інформацію про стратегічні напрямки і плани діяльності Омбудсмена.

9. Викласти на сайті чіткі і зрозумілі рекомендації щодо звернень громадян до Омбудсмена.

10. Покращити роботу «гарячої лінії», залишивши автовідповідач тільки на позаробочі години і вихідні дні.

11. Забезпечити сумлінне ведення фінансових справ, представлення регулярних фінансових звітів, проведення регулярного незалежного аудиту та відкритий доступ до інформації як про використання Омбудсменом коштів, так і про аудиторські перевірки Секретаріату Уповноваженого з прав людини.

12. Посилити просвітницьку діяльність Омбудсмена, вести інформаційно-просвітницьку діяльність, спрямовану на конкретні цільові групи населення, а також розміщати на сайті матеріали просвітницького характеру з питань захисту прав людини.

13. В обов’язковому порядку брати участь у розробці програм, які стосуються викладання і дослідження з питань прав людини. Брати участь у їх втіленні в школах, університетах та в професійних колах.

14. Розширити взаємодію Омбудсмена з міжнародними організаціями.

15. Забезпечити здійснення Омбудсменом контролю за узгодженням українського законодавства з міжнародними документами з прав людини, учасницею яких є українська держава, та їх ефективним втіленням.

16. На офіційному сайті Уповноваженого з прав людини створити окрему рубрику «Моніторинг дотримання прав людини», де систематично і повно викладати інформацію про результати комплексних перевірок, акти реагування за цими перевірками та відповіді на них представників влади.

Історія деяких проблем, що потребують законодавчого врегулювання

1. Надати обов’язкового характеру представленню Омбудсменом щорічних парламентських доповідей на пленарних засіданнях Верховної Ради і передбачити відповідальність Омбудсмена за порушення цієї вимоги.

За 14 років перебування на посаді Омбудсмен представив Верховній Раді лише 6 щорічних доповідей (у 2000, 2003, 2005, 2009, 2011 і 2012 роках)  і 4 спеціальні доповіді (у 2003, 2005 і дві у 2010 роках). У 1999, 2001, 2002, 2006, 2007, 2008 та 2010 роках Омбудсмен взагалі не представляв  парламенту своїх щорічних доповідей. У 2009 році Омбудсмен представив Верховній Раді доповідь за 2006 – 2007 роки. При цьому під час свого 20-хвилинного виступу у парламенті Уповноважений  з прав людини оперувала даними за 2008 рік.

Скандал із застарілою доповіддю закінчився тим, що після восьми спроб голосування постанову щодо доповіді Уповноваженого з прав людини було відхилено. Після конфузу 2009 року, у 2010 році Омбудсмен представила дві спеціальні доповіді у 5-хвилинних виступах на парламентських слуханнях,   оминувши у такий спосіб обговорення доповіді у сесійній залі. Постанови по цим доповідям голосувалися пізніше (22.12.2010 р. і 5.04.2011 р.) на пленарних засіданнях без обговорення. У 2012 році, після заслуховування останньої щорічної доповіді, парламент взагалі не поставив на голосування постанову по доповіді Уповноваженого.  Всі ці дії виходили за рамки, встановлені законом.

2. Законодавчо заборонити Омбудсмену брати участь у політичних кампаніях і виборчому процесі у якості кандидата у народні депутати України.

Згідно зі ст. 8 Закону про Уповноваженого з прав людини Омбудсмен не може мати представницького мандата, обіймати будь-які інші посади в органах державної влади, виконувати іншу оплачувану чи неоплачувану роботу в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, об’єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, крім викладацької, наукової або іншої творчої діяльності. Він не може бути членом будь-якої політичної партії.

У 2006 році Омбудсмен, всупереч даній присязі бути незалежною і діяти неупереджено, взяла участь в активній політичній діяльності. Вона увійшла другим номером до виборчого списку однієї з політичних сил на парламентських виборах, а пізніше порушила Закон України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» суміщенням двох мандатів – народного депутата і Омбудсмена. Тоді правозахисники констатували, що Омбудсмен власноруч зруйнувала не тільки власну репутацію, але й  незаангажований і незалежний інститут Уповноваженого з прав людини.

3. Надати обов’язкового характеру розгляду подань Уповноваженого з прав людини органами державної влади, органами місцевого самоврядування, об’єднань громадян, підприємств, установ, організацій та їх посадовими особами та вжиттю відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини та громадянина.

Згідно з п.11 ст. 13, ч.2 ст. 15 Закону про Уповноваженого з прав людини Омбудсмен наділений правом направляти у відповідні органи акти реагування у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина. Органи влади у місячний строк повинні вжити заходи для усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина.

Порушення цих норм закону були обопільними. За 14 років кількість основних актів реагування Омбудсмена не перебільшувала 1% від загальної кількості письмових звернень до нього. З іншого боку, ставлення органів влади до актів реагування Омбудсмена було формальним, у вигляді відписок, або винесених рішень, які не виконувалися у подальшому. Прикладом можуть служити Постанови Верховної Ради по щорічним і спеціальним доповідям Уповноваженого з прав людини зі стандартним, ні до чого не зобов’язуючим змістом на кшталт «взяти до уваги доповідь Уповноваженого з прав людини».

Правозахисники констатували, що Омбудсмен має слабкий вплив на органи влади, зокрема, через недосконалу правову регламентацію прав та обов’язків Уповноваженого з прав людини. Закон не встановлює обов’язковість розгляду подань Уповноваженого органами державної влади; не передбачає можливості оскарження подань Уповноваженого з прав людини; не визначає порядок скасування незаконних рішень органів державної влади та юридичних осіб; не містить положень про поновлення порушених прав громадян, стягнення компенсацій, збитків, притягнення винних до відповідальності.

4. Законодавчо  обмежити термін перебування Омбудсмена на посаді двома каденціями.

Закон «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» не обмежує граничний термін перебування Омбудсмена на посаді, що створює сприятливі умови для використання Омбудсменом підтримки парламентської більшості для його переобрання на новий строк. Перший Омбудсмен перебувала на посаді 14 років.

5. Законодавчо закріпити  вибори Омбудсмена кваліфікаційною більшістю парламенту (2/3).

Згідно з законом, призначеним уважається той кандидат, за якого проголосувала більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, про що приймається постанова.

Вибори Омбудсмена 2012 року виявили проблему політизації призначення Уповноваженого з прав людини. Через те, що кандидатура Валерії Лутковської була висунута представниками провладної парламентської більшості і саме їх  голосів вистачило для забезпечення призначення нового Уповноваженого з прав людини, з’явились підстави для певної недовіри до новообраного Омбудсмена, як до провладного. Для збереження авторитету і зменшення недовіри з боку громадськості до новообраного Омбудсмена варто обирати Уповноваженого з прав людини не простою, а конституційною більшістю голосів народних депутатів, тобто 2/3.

Дії з усунення виявленого недоліку:

З метою усунення зазначених недоліків Валерія Лутковська доручила Управлінню аналізу законодавства та законопроектної роботи у термін до 1 вересня підготувати відповідні пропозиції стосовно внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Стан виконання рекомендацій, які можна реалізувати силами Уповноваженого з прав людини та його Секретаріату:

1. Налагодити співпрацю з правозахисними і громадськими організаціями.

Історія проблеми:

У перші ж роки існування інституту Уповноваженого з прав людини сформувалися такі стосунки між правозахисними організаціями і Омбудсменом, які не можна назвати партнерськими.

Під час першої каденції Уповноважений з прав людини неодноразово заявляла про бажання співпрацювати з правозахисними організаціями. Але насправді Омбудсмен тільки використовувала дані  правозахисних організацій для забезпечення результатів свого моніторингу стану дотримання прав людини. Уповноважений з прав людини ніколи не враховувала думок і пропозицій правозахисників.

Таке споживацьке ставлення до правозахисної спільноти з часом оформилося у чисто формальні стосунки без жодних перспектив розвитку. А взаємовідносини між правозахисниками і Уповноваженим з прав людини звузилися до рамок зустрічей на святкових заходах, круглих столах, семінарах тощо.

Правозахисники на рівні з іншими громадянами зверталися до Омбудсмена зі скаргами. Їх звернення, як і звернення інших громадян,   пересилалися, у переважній більшості, до інших інстанцій. Тільки інколи по зверненням правозахисників  відкривалися провадження. Інформаційні запити від правозахисників Омбудсмен сприймала як втручання у її діяльність. Усе це обумовило дуже низький рівень співпраці між Омбудсменом і НГО.

Низький рівень співпраці Уповноваженого з прав людини з НГО систематично відзначався у   щорічних доповідях Державного департаменту США «Про стан дотримання прав людини в Україні».

Дії з усунення виявленого недоліку:

15 травня 2012 року Омбудсмен оголошує про початок реалізації нової політики діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його Секретаріату – політики прозорості та відкритості. Того ж дня Омбудсмен Валерія Лутковська проголосила, що тісна співпраця з неурядовими організаціями є відтепер  пріоритетним напрямом діяльності офісу Омбудсмена.

З метою налагодження тісної співпраці з НГО Уповноваженим ВРУ з прав людини 23 травня 2012 року було проведено робочу зустріч із представниками неурядових громадських організацій.

Під час зустрічі Омбудсмен повідомила про своє рішення створити Консультативну раду при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини: «Це потрібно було зробити ще 14 років тому, коли був створений інститут Омбудсмена. Для мене питання формування Консультативної ради є одним із пріоритетних, оскільки дає можливість вести прямий діалог з представниками неурядових громадських  організацій».

За пропозицією Омбудсмена Валерії Лутковської представники неурядових організацій вирішили доручити відомому правозахисникові Євгену Захарову сформулювати конкретні пропозиції за регламентом роботи і механізмом створення Консультативної ради.

Під час спільного брифінгу Валерії Лутковської та Євгена Захарова за підсумками робочої зустрічі були озвучені основні завдання Консультативної ради:

 – представляти інтереси громадськості у взаємодії з Омбудсменом України,

 – враховувати громадську думку в процесі підготовки щорічних і спеціальних доповідей Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,

 – проводити експертизи законопроектів та інших нормативних актів, що стосуються дотримання та захисту прав людини.

Євген Захаров, своєю чергою, констатував значне поліпшення  взаємодії офісу Омбудсмена з неурядовими організаціями з приходом нового Уповноваженого з прав людини.

В рамках політики прозорості та відкритості, а також з метою налагодження співпраці офісу Омбудсмена з правозахисними організаціями:

 – Омбудсмен видала розпорядження про створення на офіційному сайті УВРУзПЛ окремого блоку «Захист прав людини», де розміщуються основні повідомлення з сайтів правозахисних організацій. Таким чином, офіційний сайт УВРУзПЛ почав виконувати ресурсну та допоміжну функції для правозахисних НГО;

 – Омбудсмен видала розпорядження про створення на офіційному сайті УВРУзПЛ окремого блоку «Персональні блоги правозахисників». Цей розділ буде включено одразу після завершення формування персонального складу Консультативної Ради, що дозволить оперативно реагувати на виявлені факти порушення прав людини;

 – 25 травня 2012 р. у Всеукраїнський день безоплатної юридичної допомоги Секретаріат Омбудсмена спільно з Українською Гельсінською спілкою з прав людини організував надання безкоштовної юридичної допомоги.

6 червня 2012 року відбулась робоча зустріч Уповноваженого  з представниками Коаліції ГО «За доступ до публічної інформації». Уповноважений підтримала пропозицію представника Центру політичних студій та аналітики Віктора Тарана щодо створення Експертної  ради з питань доступу до публічної інформації.

Учасники Коаліції відзначили значне покращення ситуації з доступом до публічної інформації в Секретаріаті Уповноваженого з прав людини, зокрема, звернули увагу на позитивні зміни, що відбулися на офіційному сайті Омбудсмена, та відкритість Уповноваженого у спілкуванні з засобами масової інформації.

18 червня 2012 року створено Експертну раду з питань доступу до публічної інформації. Персональний склад Експертної ради сформовано за пропозиціями Коаліції НГО «За доступ до публічної інформації»

7 червня 2012 року відбулася зустріч Уповноваженого з представниками Жіночого консорціуму та Коаліції неурядових організацій «Права дитини в Україні». Головним завданням зазначених організацій є моніторинг дотримання Конвенції ООН про права дитини.

Валерія Лутковська запропонувала представникам Коаліції неурядових організацій «Права дитини в Україні» підготувати фахових моніторів, які були б задіяні у роботі національного превентивного механізму, зокрема у моніторингу місць несвободи, де перебувають діти.

З моменту обрання Валерії Лутковської Уповноваженим ВРУ з прав людини було проведено 17 зустрічей із представниками правозахисних організацій та їх спілок, під час яких досягнуто домовленостей про спільну діяльність та обговорено запровадження єдиного стандарту співпраці Уповноваженого з прав людини з НГО.

2. Створити Консультативну Раду при Уповноваженому з прав людини, як того вимагає закон.

Історія проблеми:

14 років, незважаючи на гостру критику з боку правозахисних організацій, Омбудсмен не користувалася можливістю, наданою ст.10 Закону про УВРУзПЛ та не створювала Консультативної Ради при  УВРУзПЛ.

У червні 1999 року при Уповноваженому з прав людини було створено Національну координаційну раду щодо запобігання торгівлі людьми в Україні. У планах Уповноваженого було: «об’єднати державні і громадські організації у боротьбі з цим злом…». Проте ця Координаційна рада збиралася лише два чи три рази і у 2001 році припинила своє існування.

Дії з усунення виявленого недоліку:

17 травня 2012 року Омбудсмен озвучила головні завдання на посаді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, серед яких створення Консультативної Ради, як того вимагає закон.

23 травня 2012 року під час робочої зустрічі з представниками неурядових громадських  організацій Омбудсмен офіційно повідомила про своє рішення створити Консультативну раду при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини.

Того ж дня розпочалась публічна дискусія щодо механізмів створення, регламенту роботи та положення про Консультативну Раду. Дискусія відбувалась на офіційній сторінці УВРУзПЛ у мережі Фейсбук, на інтернет-форумах правозахисної спільноти та під час робочих зустрічей УВРУзПЛ з представниками правозахисних організацій.

6 червня УВРУзПЛ,   після консультацій з правозахисною спільнотою, створила робочу групу з формування Консультативної Ради. Окрім Уповноваженого з прав людини, до робочої групи увійшли ще 6 фахівців з досвідом роботи у галузі захисту прав і свобод людини. Перед групою поставлено завдання у двотижневий термін надати пропозиції щодо персонального складу Консультативної Ради, а також розробити  проекти Положення та Регламенту роботи Консультативної Ради.

14 червня 2012 року відбулося перше засідання Робочої групи з формування Консультативної Ради при Уповноваженому з прав людини. Робоча група затвердила регламент своєї роботи, розглянула проекти Положень про Консультативну Раду, що надійшли від представників громадських та профспілкових організацій, а також прийняла рішення щодо початку процедури висунення кандидатів у члени Консультативної Ради.

3. Запровадити інститут представників Уповноваженого з прав людини за конкретними напрямками та інститут регіональних представників Уповноваженого з прав людини.

Історія проблеми:

Згідно з законом Уповноважений з прав людини має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною Радою України.

Омбудсмен як одна особа неспроможний охопити своєю діяльністю всі сфери та рівні державного і місцевого життя, в яких порушуються права окремої особи. За 14 років Омбудсмен не повною мірою скористалася наданим правом. Було призначено тільки трьох регіональних представників (у західному, східному регіонах та у АРК).

Деякий час двоє студентів – Іван Черевко і Юлія Крук – виконували функції представників Уповноваженого з прав дитини. У червні  2010 року на цю посаду було призначено спеціаліста в галузі соціальних прав – Наталію Іванову. Нерозвинутість  інституту спеціальних і регіональних представників Уповноважений пояснювала нестачею фінансування.

Між тим, за час існування інституту Омбудсмена кількість виділених з державного бюджету коштів на потреби Секретаріату Уповноваженого збільшилася у 8 разів. У 2010 році ця сума становила 25 000 000 грн.

Дії з усунення виявленого недоліку:

15 травня 2012 року Омбудсмен оголошує публічне обговорення запровадження інституту представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з конкретних напрямів.

17 травня 2012 року Омбудсмен озвучила головні напрями, за якими буде закріплено відповідних представників: створення національного превентивного механізму (запровадження системи “Омбудсмен +”), захист соціально-економічних та гуманітарних прав, антидискримінаційна політика, гендерна рівність та права дитини, а також з питання свободи слова, право на інформацію та захист персональних даних.

Того ж дня Омбудсмен під час прес-ланчу представила журналістам двох представників Уповноваженого за напрямками. Представником Уповноваженого з захисту соціально-економічних та гуманітарних прав призначено Наталію Іванову, яка свого часу працювала представником Уповноваженого з прав людини з питань захисту прав дитини, рівноправ’я і недискримінації.  Представник Уповноваженого з питань діяльності національного превентивного механізму – Юрій Бєлоусов.

31 травня 2012 року Омбудсмен призначила першого регіонального представника Уповноваженого  у Львівській області – заслуженого  юриста України Зінона Котика, який нині обіймає посаду радника Уповноваженого. Представнику  у Львівській області Зінону Котику також буде надано  додаткові повноваження з метою якнайефективнішого забезпечення   діяльності Омбудсмена щодо дотримання прав людини у Львівській області.

4. Створити НПМ (запровадити модель «Омбудсмен+»).

Історія проблеми:

21.07.2006 року Україна ратифікувала підписаний 23.09.2005 року Факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань.

Ратифікаційним законом пропонувалося створити національний превентивний механізм на базі інституту Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Однак Омбудсмен, який свого часу доклала багато зусиль для прискорення ратифікації Факультативного протоколу, відмовилася створювати такий механізм на базі Секретаріату Уповноваженого з прав людини.

Після цього в суспільстві розгорнулася дискусія, спрямована на  пошук іншої моделі, а  незалежний превентивний механізм недопущення катувань так і не був створений на національному рівні ні через рік, як того вимагає стаття 17 Протоколу, ні через шість років. 27.09.2011 року Президент видав Указ про створення Комісії з питань попередження катувань як консультативно-дорадчого органу при Президентові України. Ця Комісія створена з метою сприяння виконання Україною зобов’язань за Факультативним протоколом. Але вона не є національним превентивним механізмом.

Дії з усунення виявленого недоліку:

8 травня 2012 року на зустрічі з представниками дипломатичних місій країн – членів Ради Європи, Омбудсмен зазначила, що одним із перших її кроків  стане запровадження системи моніторингу місць позбавлення волі з огляду на необхідність виконання міжнародних зобов’язань України за Факультативним протоколом до Конвенції ООН проти катувань.  Окремо наголошувалось на доцільності тісної співпраці з неурядовими правозахисними організаціями.

17 травня 2012 року Омбудсмен озвучила головні завдання на посаді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, серед яких створення національного превентивного механізму.

Того ж дня Омбудсмен під час прес-ланчу відрекомендувала журналістам Представника Уповноваженого з питань діяльності національного превентивного механізму – Юрія Бєлоусова та доручила йому розробити концепцію своєї діяльності та «дорожню карту» реалізації національного превентивного механізму.

25 травня 2012 року після публічних консультацій з представниками правозахисних НГО та відкритого обговорення на офіційній сторінці у мережі Фейсбук було оприлюднено нову Структуру Секретаріату Уповноваженого з прав людини, в якій передбачено створення цілого структурного утворення, відповідального за реалізацію національного превентивного механізму.

5 червня 2012 року Омбудсмен провела  робочу  зустріч  із представниками Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, Державної податкової служби, Державної пенітенціарної служби, Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Державної судової адміністрації, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства соціальної політики.

За підсумками наради було прийнято рішення про те, що у кожному міністерстві будуть визначені особи, які відповідатимуть за координацію роботи з реалізації національного превентивного механізму.

Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму Секретаріату Уповноваженого з прав людини доручено до кінця червня скласти план-графік регулярних візитів до місць несвободи.  Відвідування здійснюватимуться за участю представників громадських організацій з метою запобігання катуванням та іншим жорстоким, нелюдським або таким, що принижують гідність, видам поводження у місцях несвободи.

14 червня 2012 року в офісі Уповноваженого з прав людини відбулася робоча зустріч, ініційована громадськими організаціями, з метою обговорення формату співпраці у процесі реалізації національного превентивного механізму за моделлю “Омбудсмен +”.

За результатами зустрічі було прийнято рішення щодо створення двох робочих груп, які підготують пропозиції стосовно механізму реалізації моделі “Омбудсмен +” в Україні, а також порядку залучення експертів правозахисних організацій до спільних перевірок інформації про можливе застосування катувань та інших жорстоких видів поводження у місцях несвободи.

5. Змінити інформаційну політику, поклавши в її основу принцип відкритості і прозорості діяльності Омбудсмена. На офіційному сайті Омбудсмена викласти повну інформацію щодо структури і організації роботи Секретаріату Уповноваженого та оприлюднити інформацію про структурні підрозділи Секретаріату, їх керівників, розпорядок роботи, контактні телефони тощо.

Історія проблеми:

З практики, що склалася, діяльність інституту Омбудсмена була досить закритою і непрозорою. Доступ до інформації про діяльність Омбудсмена був обмежений  можливістю ознайомлення з матеріалами, розміщеними на офіційному сайті Уповноваженого з прав людини і з публікаціями в ЗМІ. При цьому офіційний сайт Уповноваженого з прав людини радше виконував функцію презентаційної візитівки і був позбавлений «робочої» інформації про структуру інституції, програму і напрямки діяльності Омбудсмена, річні плани, фінансування.

Згідно з дослідженнями, рівень інформаційної відкритості сайту Уповноваженого з прав людини становив 33, 1% та був найнижчим серед сайтів інших державних установ і органів влади. 76, 5% рубрик сайту Уповноваженого з прав людини не оновлювалися роками. Єдиною постійно оновлюваною рубрикою була рубрика «Прес-служба Уповноваженого повідомляє».

Інформаційні запити Омбудсмен розцінювала як втручання у свою діяльність. Отримати запитувану інформацію можна було хіба що через суд. Так, Положення про Секретаріат та про представників Уповноваженого з прав людини були оприлюднені на сайті Омбудсмена у 2006 році тільки після того, як Апеляційний суд Києва задовольнив позов народного депутата С. Головатого і зобов’язав Н. Карпачову надати позивачу запитувані документи.

Непрозорість діяльності Омбудсмена та обмежений доступ до нього громадян України відзначалися  у щорічних  звітах Державного Департаменту США «Про становище з правами людини в Україні» у  2006, 2007, 2008, 2009, 2010 та 2011роках.

Правозахисники у своїх звітах за результатами моніторингу діяльності Уповноваженого з прав людини звертали увагу на те, що на сайті повністю відсутня інформація про: структуру Секретаріату Уповноваженого; функції структурних підрозділів, а також координати їх керівників; місце знаходження регіональних представників Омбудсмена; відомості про вакансії; розпорядок роботи; цільові програми; результати аналізу моніторингової діяльності та впливу актів реагування Омбудсмена на органи влади; аналітичні матеріали; просвітні матеріали. Також на сайті немає інформації про програму діяльності Омбудсмена і план її реалізації.

Дії з усунення виявленого недоліку:

Свою діяльність на посаді Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Валерія Лутковська розпочала зі зміни інформаційної політики, поклавши в її основу принцип відкритості і прозорості.

15 травня 2012 року Омбудсмен розпочала публічне обговорення пріоритетних напрямків діяльності Уповноваженого з прав людини та запровадження інституту представників Омбудсмена за напрямками.

25 травня 2012 року Уповноважений затвердила та оприлюднила нову структуру Секретаріату, покликану забезпечити ефективну реалізацію чотирьох основних напрямків діяльності офісу Омбудсмена:

 – створення національного превентивного механізму;

 – захист соціально-економічних та гуманітарних прав;

 – впровадження антидискримінаційної політики, гендерної рівності і захист прав дитини;

 – забезпечення свободи слова, права на інформацію та захист персональних даних.

Нова структура Секретаріату Уповноваженого з прав людини була затверджена після її публічного обговорення з представниками неурядових громадських організацій та з врахуванням пропозицій користувачів facebook, які взяли участь у відповідних дискусіях на офіційній сторінці Уповноваженого у цій соціальній мережі.

28 травня 2012 року під час наради з керівниками структурних підрозділів Секретаріату Уповноваженого з прав людини Валерія Лутковська дала доручення у місячний термін розробити та подати на затвердження проекти положень про структурні підрозділи Секретаріату. Одразу після цього на сайті будуть оприлюднені функції структурних підрозділів, а також координати їх керівників, розпорядок роботи, контактні телефони тощо.

1 червня 2012 року вступила в дію нова структура Секретаріату Уповноваженого з прав людини.

5 червня 2012 року під час наради з керівниками структурних підрозділів Секретаріату Уповноваженого Валерія Лутковська дала доручення реорганізувати та повноцінно наповнити розділ сайту «доступ до публічної інформації», де розмістити інформацію про вакансії, конкурси, тендери та іншу інформацію про організацію діяльності Секретаріату Уповноваженого.

6. Підвищити ефективність роботи з заявами громадян та обмежити практику перенаправлення скарг громадян до інших органів влади.

Історія проблеми:

Упродовж 14 років щорічна кількість звернень громадян до Омбудсмена коливалась між 50 000 і 70 000 в рік. Із них до розгляду приймалося  тільки 30% звернень, а решта 70% – одразу відхилялися, як неприйнятні. Доля звернень, прийнятих Омбудсменом до розгляду була такою:  приблизно 40%  з числа узятих Омбудсменом на комунікацію звернень просто перенаправлялися до інших інстанцій, і  їхня подальша доля не відстежувалася; ще  по 40%  заяв заявникам надавалися роз’яснення  щодо заходів, яких їм необхідно вжити. І тільки по 20% заяв Омбудсмен відкривала провадження.

Відсоток проваджень, що завершувалися відновленням порушених прав заявників ніколи не перевищував 10-11%. Із загальної кількості заявників, які у різних формах зверталися до Омбудсмена, число осіб, чиї права були поновлені, – становило  тільки 0, 8%.

Не відбувалось реагування Омбудсмена на формальні відписки або ігнорування його звернень до відповідних органів влади. Практика особистого прийому громадян мала епізодичний характер та майже не застосовувалась.

Дії з усунення виявленого недоліку:

Встановлено практику регулярних щотижневих особистих прийомів громадян.

Уповноважений з прав людини особисто вивчає і розписує всі звернення громадян і організацій.

Уповноваженим з прав людини затверджено нову форму звернення до відповідних органів влади, що передбачає встановлення жорстких часових обмежень для виконання, вказаних у зверненні рекомендацій.

Уповноваженим з прав людини запроваджено процедуру повторного реагування у разі отримання від відповідного органу влади формальної відписки або ігнорування рекомендацій Уповноваженого з прав людини. Це дозволить перейти від практики формалізму в роботі зі зверненнями громадян до практики вирішення проблем заявників по суті.

На офіційному сайті створено можливість електронного оформлення звернення до Омбудсмена.

7. Покращити комунікації з суспільством через розвиток і поглиблення співпраці з засобами масової інформації.

   Історія проблеми:

Правозахисні організації відзначали, що декларуючи потребу залучення засобів масової інформації до підвищення правової культури населення, Омбудсмен доволі мало та неохоче спілкувався зі ЗМІ, обмежувався у цій діяльності запрошенням представників ЗМІ на круглі столи і прес-конференції, які проводяться ним, у кращому випадку, кілька разів на рік.

За даними моніторингу правозахисних організацій, тільки 18, 1% дій Омбудсмена висвітлювалися в засобах масової інформації, лише 3, 2% дій Омбудсмена отримали широке суспільне визнання.

   Дії з усунення виявленого недоліку:

З метою покращення ситуації із залученням засобів масової інформації до підвищення правової культури населення та підвищення рівня співпраці зі ЗМІ 15 травня 2012 року Уповноважений з прав людини прийняла рішення про започаткування нової форми роботи зі ЗМІ, заснованої на принципах прозорості та відкритості офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відтоді будь-який журналіст може отримати вичерпну відповідь щодо питання (крім тих, що порушують конфіденційність звернень громадян) або особисто від Уповноваженого з прав людини або у прес-службі.

Оцінити переваги такої політики вже змогли понад 250 журналістів як українських, так і зарубіжних ЗМІ. Жодних нарікань на зволікання з наданням необхідної інформації не надійшло. 100% запитів на особисте інтерв’ю з того чи іншого кола питань було задоволено.

Тепер будь-який журналіст навіть за умови відсутності акредитації може у будь-який час відвідати офіс Уповноваженого з прав людини та ознайомитись з його роботою.

Розпорядженням Уповноваженого з прав людини запроваджено традицію регулярних щомісячних прес-ланчів для представників ЗМІ. Перший такий прес-ланч відбувся 17 травня 2012 року. Участь у ньому взяли понад 70 представників вітчизняних і зарубіжних ЗМІ.

Омбудсменом започатковано традицію регулярного особистого спілкування з учасниками інтренет-спільнот. Першими з Уповноваженим з прав людини зустрілись активні учасники найвідомішого політичного форуму “Української правди”.

Традиційною буде і така форма роботи з новими медіа як он-лайн конференції. Перша така конференція відбулась на відомому інтрент-порталі «Ліга».

З метою оперативного реагування на виявлені факти порушення прав людини Валерія Лутковська започаткувала власний блог на «Українській правді».

8. Розмістити на сайті інформацію про стратегічні напрямки і плани діяльності Омбудсмена.

   Дії з усунення виявленого недоліку:

17 травня 2012 року Омбудсмен офіційно оголосила головні завдання та пріоритетні напрями діяльності:

 – Припинити політизацію роботи офісу Омбудcмена: «В Україні 46 мільйонів громадян, які потребують захисту своїх прав, тож увага Уповноваженого з прав людини не може зосереджуватися переважно на політиках. Це, зрештою, –  порушення прав, дискримінація переважної більшості співгромадян у їхньому праві звернутися до Омбудсмена за допомогою і отримати її».

 – Налагодити співпрацю з НГО та створити Консультативну раду, яка передбачена законом, але так і не була створена.

 – Створити інститут представників Уповноваженого з прав людини за конкретними напрямами: з питань національного превентивного механізму (створення в Україні системи “Омбудсмен +”), захисту соціально-економічних та гуманітарних прав, антидискримінаційної політики, гендерної рівності та прав дитини, а також з питань свободи слова, права на інформацію та захисту персональних даних.

 – Створити інститут регіональних представників Омбудсмена.

 – Виявити системні проблеми у галузі захисту прав людини в Україні й запропонувати шляхи їх розв’язання: «Ставлю за амбітну мету  – впоратися з цим до кінця року».

9. Викласти на сайті чіткі і зрозумілі рекомендації щодо звернень громадян до Омбудсмена.

   Дії з усунення виявленого недоліку:

Відповідно до наказу Омбудсмена здійснюється комплексне реформування офіційного сайту. За сприяння посольства Великої Британії найближчим часом планується розробити новий офіційний сайт Уповноваженого з прав людини.

10. Покращити роботу «гарячої лінії», залишивши автовідповідач тільки на позаробочі години і вихідні дні.

   Історія проблеми:

Правозахисні організації, що здійснюють моніторинг діяльності Уповноваженого з прав людини у своїх звітах зазначають, що «Гарячі лінії» Секретаріату Уповноваженого з прав людини – важкодоступні, а часто додзвонювачі спілкуються з автовідповідачем і не можуть отримати потрібної консультації.

   Дії з усунення виявленого недоліку:

Відповідно до наказу Омбудсмена реформовано підрозділ, що відповідає за роботу гарячої лінії, відкрито нові можливості звернутись до Уповноваженого з прав людини по скайпу, в електронному вигляді та через офіційну сторінку у мережі Фейсбук.

11. Забезпечити сумлінне ведення фінансових справ, представлення регулярних фінансових звітів, проведення регулярного незалежного аудиту та відкритий доступ до інформації як про використання Омбудсменом коштів, так і про аудиторські перевірки Секретаріату Уповноваженого з прав людини.

Історія проблеми:

Правозахисні організації, що здійснюють моніторинг діяльності Уповноваженого з прав людини, регулярно повідомляли, що відповіді Секретаріату на інформаційні запити представників громадськості щодо фінансування Уповноваженого з прав людини не відрізняються від відповідей на запити щодо результатів його роботи. Представникам громадськості нагадують про заборону втручання у діяльність Омбудсмена і рекомендують ознайомитись із матеріалами, розміщеними на офіційному сайті Уповноваженого з прав людини, де інформація із запитуваних питань відсутня.

За 14 років існування інституції Омбудсмена в Україні, діяльність Секретаріату Уповноваженого з прав людини жодного разу не перевірялась Контрольно-ревізійним управлінням. Не було проведено жодного зовнішнього аудиту. Рахункова палата України перевіряла діяльність Секретаріату лише двічі.

У відповідь на запити Народних депутатів України повідомлялось, що Секретаріат Уповноваженого з прав людини не є суб’єктом владних повноважень, тому на нього не розповсюджується дія Закону про доступ до публічної інформації, а відтак, Уповноважений з прав людини не зобов’язаний публікувати фінансові звіти та надавати іншу інформацію про діяльність інституції.

Дії з усунення виявленого недоліку:

8 травня 2012 року відповідно до звернення Уповноваженого з прав людини Рахунковою палатою України, яка є контрольним органом ВРУ,  розпочато комплексну перевірку діяльності Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» фінансування діяльності Уповноваженого з прав людини провадиться за рахунок Державного бюджету України та щорічно передбачається в ньому окремим рядком. Уповноважений з прав людини розробляє, подає на затвердження Верховної Ради України та виконує кошторис своїх витрат.

На Рахункову палату України чинним законодавством покладено перевірку кошторису витрат, пов’язаних із діяльністю державних установ та організацій, та контроль за витрачанням ними бюджетних коштів. Зокрема, у статті 26 Закону України «Про Рахункову палату України» зазначено, що «Рахункова палата здійснює перевірки та ревізії відповідно до функцій, визначених статтею 6 цього Закону. Терміни, обсяги і засоби їх проведення встановлюються Рахунковою палатою».

За підсумками проведеної перевірки буде складено відповідний звіт.

На запрошення Уповноваженого з прав людини Валерії Лутковської та за сприяння Програми розвитку ООН в Україні у червні-липні 2012 року буде проведено оцінку потенціалу (SWOT-аналіз) Секретаріату Уповноваженого.

12. Посилити просвітницьку діяльність Омбудсмена, вести інформаційно-просвітницьку діяльність, спрямовану на конкретні цільові групи населення, а також розміщати на сайті матеріали просвітницького характеру з питань захисту прав людини.

Дії з усунення виявленого недоліку:

В рамках здійсненої реформи структури Секретаріату Уповноваженого з прав людини створено спеціальний відділ, що буде відповідати за розробку та втілення освітніх програм у тісній співпраці з відповідними підрозділами Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, а також Міністерства соціальної політики України.

СТРУКТУРА

Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України

з прав людини

№ з/п	Назва структурного підрозділу та посади
1.	Керівництво
1.1.	Уповноважений Верховної Ради України з прав людини
1.2.	Керівник Секретаріату
1.3.	Заступник керівника Секретаріату
2.	Служба Уповноваженого
3.	Департамент з питань реалізації національного превентивного механізму
3.1.	Управління з питань попередження неналежного поводження в діяльності Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки та Державної податкової служби
3.1.1.	Відділ моніторингу місць утримання доставлених, затриманих та заарештованих осіб
3.1.2.	Відділ моніторингу підрозділів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, дізнання та слідство
3.2.	Управління з питань попередження неналежного поводження в діяльності Держаної пенітенціарної служби, Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Державної міграційної служби та Державної судової адміністрації
3.2.1.	Відділ моніторингу пенітенціарних установ
3.2.2.	Відділ моніторингу установ Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Державної міграційної служби та Державної судової адміністрації
3.3.	Управління з питань попередження неналежного поводження в діяльності установ освіти, охорони здоров’я та соціального забезпечення
3.3.1.	Відділ моніторингу установ для дітей
3.3.2.	Відділ моніторингу установ для осіб похилого віку та людей з особливими потребами
4.	Департамент з питань дотримання соціально-економічних та гуманітарних прав
4.1.	Управління з питань дотримання соціальних прав
4.1.1.	Відділ з питань соціального захисту
4.1.2.	Відділ з питань дотримання гуманітарних прав
4.2.	Управління з питань дотримання економічних прав
4.2.1.	Відділ з питань дотримання житлових та майнових прав
4.2.2.	Відділ з питань дотримання трудових прав
4.2.3.	Сектор з питань дотримання екологічних прав
4.3.	Сектор з питань цивільного контролю  над  Воєнною  організацією  і правоохоронними органами
5.	Управління з питань дотримання прав дитини, недискримінації та гендерної рівності
5.1.	Відділ з питань дотримання прав дитини
5.2.	Відділ з питань недискримінації
5.3.	Відділ з питань гендерної рівності
6.	Управління з питань дотримання прав у галузі інформаційного права
6.1.	Відділ з питань дотримання права на інформацію
6.2.	Відділ з питань захисту персональних даних
7.	Управління з питань дотримання процесуального законодавства
7.1.	Відділ кримінального процесу
7.2.	Відділ цивільного та адміністративного процесу
8.	Управління з питань дотримання прав у галузі конституційного та адміністративного права
8.1.	Відділ з питань дотримання прав у галузі конституційного права
8.2.	Відділ з питань дотримання прав у галузі адміністративного права
9.	Управління аналізу законодавства та законопроектної роботи
9.1.	Відділ підготовки конституційних подань
9.2.	Відділ експертизи законопроектів
10.	Управління міжнародного співробітництва
10.1.	Відділ з питань дотримання міжнародних зобов’язань
10.2.	Відділ забезпечення співробітництва з міжнародними організаціями
10.3.	Сектор двостороннього співробітництва
10.4.	Сектор протокольного забезпечення
11.	Управління інформаційної політики та аналітичної діяльності
11.1.	Відділ інформаційної політики
11.2.	Відділ підготовки інформаційних матеріалів
11.3.	Аналітичний відділ
12.	Управління документального забезпечення та прийому громадян
12.1.	Відділ документального забезпечення та контролю
12.2.	Відділ прийому громадян
13.	Управління адміністративно-господарського забезпечення
13.1.	Відділ матеріально-технічного забезпечення
13.2.	Відділ експлуатації адміністративного будинку та автотранспорту
14.	Відділ планово-фінансової діяльності та бухгалтерського обліку
15.	Відділ кадрової роботи та державної служби
16.	Відділ інформаційних технологій

Порівняльний аналіз структури Секретаріату

Показник	До 1 червня 2012 року	Після 1 червня 2012 року
Гранична чисельність працівників	235	235 (чисельність працівників не зменшено)
Чисельність представників Уповноваженого за напрямками діяльності	1	4
Чисельність представників Уповноваженого з особливих доручень та без напрямку діяльності	6	не передбачається
Чисельність працівників служби Уповноваженого (радники, помічники, консультанти)	26	6
Чисельність працівників підрозділу з реалізації національного превентивного механізму	не передбачалося	34
Кількість державних службовців з виконання основних функцій (розгляд звернень осіб; без урахування підрозділу з реалізації національного превентивного механізму)	25	91
Чисельність працівників підрозділів з виконання обслуговуючих функцій (канцелярія, бухгалтерія, ІТ тощо)	83	56
Чисельність працівників служби керівника Секретаріату (помічники, консультанти)	3	не передбачається
Кількість осіб, найнятих за цивільно-правовою угодою на постійній основі (за рахунок фонду оплати праці державних службовців)	15	не передбачається

 Моніторинг діяльності здійснено за сприяння Людмили Коваль – члена комітету з моніторингу діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, експерта Харківської правозахисної групи.