Прикра історія сталася в одній зі шкіл міста Бровари, що біля Києва. Батьки першокласників ЗОШ № 6 написали колективну заяву з вимогою відокремити дитину з інвалідністю від решти учнів класу.

Представники Громадської ради при управлінні освіти і науки Броварської міської ради звернулись до громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини з проханням прокоментувати ситуацію з точки зору порушення прав дитини. Правозахисники стверджують, що були порушені права дитини та пообіцяли стежити за перебігом цієї історії.

Ми публікуємо повідомлення Громадської ради, взяте з її сторінки у Фейсбуці. Нагадуємо, що Верховна Рада ухвалила зміни до Закону “Про ратифікацію Конвенції про права інвалідів і Факультативного протоколу до неї”. Відтепер слово “інвалід” вважається некоректним, замість нього використовується визначення “людина з інвалідністю”. 

Прикра подія сколихнула броварчан і оголила відверті питання у душі кожного свідомого мешканця міста. На стіл директора ЗОШ № 6 м. Бровари 11 вересня поступила колективна заява батьків одного з перших класів з вимогою відокремити (чит. вигнати) дитину з особливими потребами від решти учнів цього класу. На жаль, причину такого рішення батьки у своїй заяві не вказали.

У кожного, прочитавши ці рядки, виникає купа питань: чому? Яка причина такого звернення? Чи дитина з особливими потребами не має права навчатись в школі? Наше суспільство стоїть на шляху толерантності і посилено працює над тим, щоб кожна така дитина отримала освіту та могла реалізувати себе в суспільстві, не будучи тягарем для нього та своєї сім’ї. Невже батьки цього класу пішли по хибному шляху, оголосивши дитину-інваліда ізгоєм? Якими виховають батьки своїх дітей? Жорстокими до тих, які відрізняються від них самих?

Саме для того, щоб розібратися в цій ситуації, вирішити проблему та попередити подібні випадки в майбутньому Громадська рада при управлінні освіти і науки Броварської міської ради ініціювала збори батьків двох перших класів. Збори в іншому першому класі, в який адміністрація школи планує перевести цю дитинку, так як «насильно мил не будеш». І збори саме в тому, проблемному класі.

Для довідки. В Броварській загальноосвітній школі №6 відкрили класи з інклюзивною формою навчання. Діти з особливими освітніми потребами навчаються у звичайних класах. Якщо психолого-медико-педагогічна комісія (працює при управлінні освіти і науки) рекомендує по медичних показниках навчатись дитині по програмі загальноосвітньої школи, то, звичайно, дитина навчається на рівних з усіма іншими учнями. Якщо ж не рекомендує, то дитина навчається по окремій, розробленій саме для цієї дитини, програмі, враховуючи її стан здоров’я, здібності та можливості. Кожну таку дитину постійно супроводжує асистент вчителя. Хочемо зазначити, що керівництвом школи створені всі умови для навчання діток з особливими освітніми потребами та організовано підвіз дітей до школи.

Голова громадської ради на батьківських зборах Ігор Романенко з’ясував, що в класі, де навчалась дитина, нарікань зі сторони дітей і педагогів на неї не було. Учень адаптувався до школи, вів свій звичний спосіб життя, поводив себе спокійно та врівноважено. Розмовляючи з батьками, а під заявою начебто підписалось 23 особи (в класі 26 учнів), пан Ігор з’ясував, що 7 батьків присутніх на зборах не підписували звернення. Серед батьків є психологи, юристи, які чудово розуміють проблеми дітей-інвалідів, і після розмови більшість з них вже були не проти навчання такої дитини в класі. Декілька батьків вийшли із зборів зі сльозами, так як, підписуючи заяву не усвідомлювали свого вчинку для майбутнього «незвичного» учня та майбутнього своїх дітей.

Відповідно ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Відповідно до розділу І ст. 3 Закону України «Про освіту» громадяни України мають право на освіту незалежно від… стану здоров’я. Ніякі права батьків, що звернулися з заявою до директора школи не були порушені. Були порушені права дитини з особливими освітніми потребами, так як це могло перешкодити їй отримати середню освіту. Більше того, керівництво школи не зобов’язано радитись з іншими батьками про прийом будь-якої дитини до класу.

Але вже від сьогодні цей учень (прізвище, ми не називаємо з етичних міркувань) навчається в іншому класі, діти та батьки прийняли його з радістю. Шкільне життя дає нашим дітям не лише знання основних предметів освітньої програми, а покликане виховувати в них основоположні моральні засади, зокрема толерантність, людяність, взаємоповагу, доброзичливість.

Ще, не чекаючи батьківських зборів, заступник голови Громадської ради Надія Лещик звернулась до юристів Української Гельсінської спілки з прав людини, з проханням прокоментувати ситуацію з точки зору прав дитини із особливими освітніми потребами. Її представник повідомив, що відповідно ст. 53 Конституції України кожен має право на освіту. Відповідно до розділу І ст. 3 Закону України «Про освіту» громадяни України мають право на освіту незалежно від… стану здоров’я. Ніякі права батьків, що звернулися з заявою до директора школи не були порушені. Були порушені права дитини з особливими освітніми потребами, так як це могло перешкодити їй отримати середню освіту. Більше того, керівництво школи не зобов’язано радитись з іншими батьками про прийом будь-якої дитини до класу. Українська Гельсінська спілка буде спостерігати за цією ситуацією і працювати для забезпечення прав дітей з інвалідністю на здобуття освіти та наголошує на проведенні відповідної роботи з батьками та дітьми щодо толерантного ставлення до всіх громадян незалежно від національності, стану здоров’я та ін.

У більшості випадків діти з особливими освітніми потребами – це діти з генетичними вадами. Вадами, отриманими під час вагітності та пологів, зрідка інвалідність – це наслідок нещасного випадку. Кожна людина є носієм в середньому одного гена важкого генетичного захворювання, яке може бути передане нащадкам. За оцінками генетиків у кожної сімейної пари ризик народження дитини з генетичною патологією або вродженим дефектом, що виявляється відразу після народження, становить 3%.

Система інклюзивної освіти далеко не новинка для нашого міста, як і для України в цілому. Система інклюзивного навчання дітей з особливими потребами працює в нашій державі ще з 1993 року, а наше місто налічує понад 600 таких дітей. Українське законодавство передбачає однакові умови навчання для усіх дітей і ставить їх у рівні умови перед законом. У світі ця система є звичною практикою з налагодженим механізмом.

Та чи готове наше активне суспільство з блискавичним інформаційним прогресом, декларованими високими лозунгами і обізнане в своїх правах «до зубів», бути просто громадою, бути спільнотою, чи банально, бути людьми? І ніхто не знає, по яку сторону життєвих перепетій може опинитися завтра кожен з нас…

Громадська рада при управлінні освіти і науки Броварської міської ради