Правозахисники допомогли літній жінці захистити її право на володіння земельною ділянкою, яку вона отримала у спадок від своєї матері. Непорядний сусід намагався через суд позбавити жінку спадку.

Так вже повелося, що у всі часи між сусідами періодично виникають суперечки щодо земельних ділянок, спори відносно межі між їхньою власністю, одні зазіхають на майно інших. Дуже іронічно цей феномен українського буття висміяно Нечуєм-Левицьким у “Кайдашевій сім’ї”. Та хоча на дворі ХХІ століття, проблеми між сусідами все ті ж самі.

“Лаврін доказував, що то груша його, бо йому подарував батько, а Карпо доказував, що груша його, бо росте в його городі”…

Марія Василівна ще в 1997 році отримала в дар від матері земельну ділянку розміром 0,25 га, що знаходиться в селі Пирогівці Хмельницького району Хмельницької області, для обслуговування власного житлового будинку. На підставі договору дарування жінка виготовила державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Проте ця ситуація не влаштовувала сусіда Марії Іванівни, який був незадоволений тим, що з ним, як  суміжним землевласником не погодили межі земельної ділянки та в державному акті його прізвище як суміжного землевласника було відсутнє. Обурений такою “несправедливістю” чоловік подав позов до суду проти своєї сусідки, щоб позбавити її права власності на землю. Хмельницький міськрайонний суд, не занурюючись у деталі, визнав сусіда правим та скасував державний акт на право приватної власності на земельну ділянку Марії Василівні.

“Якби хто взяв Лаврінову хату та одіпхнув її, геть-геть на гору або й за гору, а Карпову хату одсунув ген-ген за ставок, аж у діброву, то вони б помирились”…

Жінка звернулась по допомогу до юристів Хмельницької приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини, що працює на базі ХОГО “Подільська правова ліга”. Взявшись за справу Марії Василівни, правозахисники виявили докази, на які, при розгляді справи, не звернув увагу Хмельницький міськрайонний суд.

Юрій Сергійчук, юрист ХОГО «Подільська правова ліга», ознайомившись з рішенням суду першої інстанції та матеріалами справи, відразу помітив, що таке рішення суду є незаконним та підлягає скасуванню через не з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права. “Обов’язковими передумовами для визнання недійсним Держаного акта на право власності на землю є невідповідність останнього нормам чинного на той час законодавства та порушення ним прав та законних інтересів позивача. Суд першої інстанції не встановлював тієї обставини, що в ході виготовлення Марією Василівною Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку ані межі земельної ділянки, ані її конфігурація не змінилися та залишилися такими, як і на момент отримання земельної ділянки в дарунок від матері. Це свідчить про те, що права позивача жодним чином не були порушені. Дана обставина залишилася поза увагою суду першої інстанції в ході з’ясування обставин справи”. — коментує юрист Юрій Сергійчук.

“Діло з грушею скінчилось несподівано. В обох садибах настала мирнота й тиша”…

Правозахисники подали апеляцію до апеляційного суду Хмельницької області та виграли справу. 4 серпня 2015 року апеляційний суд скасував рішення Хмельницького міськрайонного суду та відмовив чоловікові у його позові про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку його сусідки. Тим самим, апеляційний суд Хмельницької області захистив законне право на земельну ділянку Марії Василівни від зазіхань непорядного сусіда.