Після початку повномасштабного вторгнення багато людей з інвалідністю евакуювалися у заклади інституційного догляду. Там вони стикнулися з дискомфортом та нестачею догляду. Своїми історіями вони поділилися з The Washington Post. Про те, чим це зумовлено, — роз’яснили правозахисники.

Багато закладів інституційного догляду побудовані за радянських часів: тоді їх часто розміщували у віддалених районах. Вони забезпечують мінімальний комфорт і майже не дають свободи мешканцям, які не можуть пересуватися чи взаємодіяти з іншими без сторонньої допомоги.

Перед вторгненням Україна почала реформу соціальних послуг, щоб покращити життя для людей з інвалідністю, але це стало на паузу. Російське вторгнення повернуло все до переповнених закладів з недостатньою кількістю персоналу, де деякі жителі можуть тижнями не вставати з ліжка.

Національна асамблея людей з інвалідністю України зазначила у своєму звіті, що багато закладів догляду в Україні не мають достатньої кількості працівників. Деяким установам не вистачало ресурсів і до повномасштабного вторгнення. Знайти персонал для роботи — у віддалених місцях та з нижчою заробітною платою — важко, і це теж ускладнює роботу. Про це розповідає Маргарита Тарасова, координаторка проєктів УГСПЛ, яка працює з Національним превентивним механізмом.

Нестача персоналу викликає відповідні наслідки. Літнім людям недостатньо догляду, як і інших заходів. У звіті механізму за 2020 рік зазначається, що 99% відсотків людей з обмеженою мобільністю не мали можливості гуляти на вулиці.

«Одного разу ми знайшли жінку, яка не могла ходити, і в неї була такі сильні пролежні, що можна було буквально побачити кістку», — розповідає Маргарита Тарасова. Після більш ніж року війни, ці заклади переповнені евакуйованими людьми з інвалідністю та людьми старшого віку. Нестача працівників тільки збільшилася: багато з них евакуювалися з країни.

«Мені краще бути під обстрілом, ніж бути там», — розповів 54-річний Віктор Криворучко про будинок літніх людей під Уманню, куди його привезли в грудні. Під час його жахливого перебування, за його словами, у нього забрали паспорт, у повітрі тхнуло людськими екскрементами, а персонал регулярно не змінював підгузок одному з його сусідів по кімнаті. «Це було справжнє пекло».

Умови в деяких закладах настільки погані, що деякі мешканці вирішують повернутися додому, обравши ризик обстрілів замість дискомфорту у закладах догляду.

Повний матеріал читайте англійською за посиланням.

Українська Гельсінська спілка разом з партнерами по Коаліції «Україна. 5 ранку» Центром «Соціальна дія», Fight for Rights, ГО «Україна без тортур» та Експертним центром з прав людини з березня 2022 року моніторить ситуацію в місцях несвободи України та вплив війни на людей, що там перебувають та працюють.

Незабаром організації опублікують звіт за результатами польового дослідження. Попереднє дослідження тут.