Справа Нечипорука та Йонкало стала знаковою для України. Оскільки, вигравши її в ЄСПЛ, заявники нехай зі скрипом та судовими зволіканнями вперше домоглися повної перемоги також і на національному рівні. Адже спочатку виправдали засудженого за вбивство Івана Нечипорука, який уже відсидів у в’язниці довгих 8 років, а згодом – й іншого «фігуранта» цієї справи – Олександра Моцного.  

Підозра за «шостим чуттям»

Йдеться про неприйняття свідчень, як доказів винуватості, отриманих шляхом тортур та поганого поводження з підозрюваними під час досудового слідства, порушення права на свободу та справедливий судовий розгляд. Адже усе в цій справі – від процедури затримання 26-річного Івана Нечипорука та 29-річного Олександра Моцного та отримання від них зізнань у скоєнні вбивства з точки зору закону не витримує критики.

Попри це, національні суди визнали їх винними і засудили до 15 років позбавлення волі. Після чого Іван Нечипорук та його дружина Наталія Йонкало звернулися із заявою до ЄСПЛ.

До цього часу вони спокійно жили у Хмельницькому, де купили квартиру. Згодом жінка завагітніла. Вона працювала швачкою у підприємців Олександра й Антоніни Іскрицьких. 13 березня 2004 року на родину Іскрицьких з метою пограбування напали двоє невідомих. Глава сім’ї був у відрядженні, вдома залишилася його дружина з сином. Нападники покалічили сина і застрелили матір. Утекли, але грошей не взяли.

20 травня міліціонери затримали двох підозрюваних – Івана Нечипорука та Олександра Моцного з мотивів підозрілої поведінки. Хоча на той момент хлопці просто стояли на вулиці і розмовляли між собою. Однак, у потерпілого Олександра Іскрицького, коли він їх побачив, спрацювало шосте відчуття, мовляв, ось вони вбивці. Із такими підозрами він звернувся до міліції. Про що згодом розповів у суді. Його слів міліціонерам виявилося достатньо для того, аби затримати Івана Нечипорука та Олександра Моцного в якості підозрюваних у вбивстві Антоніни Іскрицької.

Зізнання після катування

У райвідділку міліції чоловіка катували електричним струмом, били, підвішували на кайданках, змушуючи зізнатися у скоєнні тяжкого злочину. У сусідньому кабінеті допитували його вагітну дружину. Потім один із працівників міліції зайшов до кабінету, де був підозрюваний, і запитав у свого колеги: «Як ти вважаєш, чи зможе вона витримати те, що застосували до нього?». Після цього Нечипорук написав свою заяву про явку з повинною.

У травні 2005 року вироком Хмельницького міського суду Іван Нечипорук був виправданий. Суд, зокрема, послався на недопустимість використання доказів, отриманих внаслідок тортур. Але невдовзі виправдувальний вирок був скасований. Після кількох кіл судових розглядів рішенням апеляційного суду Тернопільської області чоловік був остаточно засуджений до 15 років ув’язнення.

Правильність засудження підтвердив і Верховний Суд України. Іванові Нечипоруку знадобилося ще вісім років для того, щоб довести свою невинуватість. Після завершення національних судових процедур він звернувся до ЄСПЛ, який 21 квітня 2011 року встановив 14 порушень положень Європейської конвенції з прав людини. Було встановлено, що Нечипорука катували, а його затримання та тримання під вартою порушувало Конвенцію у багатьох аспектах. До того ж, він був засуджений внаслідок несправедливого судового розгляду.

Сліпа Феміда

Попри це, Верховний Суд України, який за процедурою має відповідним чином відреагувати на рішення ЄСПЛ у кримінальній справі, спершу не знайшов підстав для зміни Нечипорукові запобіжного заходу. Тому його далі тримали за ґратами. Саме за це кілька років тому Українська гельсінська спілка присудила ВСУ антипремію «Будяк року». Однак, у 2012 році він таки скасувати всі судові рішення щодо засудження. Остаточно Іван Нечипорук був виправданий лише через рік – у 2013-у.

Разом з тим, національна судова система, усвідомлюючи невинуватість Олександра Моцного, якого засудили разом із Нечипоруком, відмовилася переглянути винесений йому обвинувальний вирок лише на тій підставі, що він… не скаржився до ЄСПЛ. Тільки завдяки подальшим спробам правозахисників УГСПЛ*, які продовжували через суд вимагати його звільнення, 6 листопада 2013 року Апеляційний суд Тернопільської області виправив помилку. За нововиявленими обставинами переглянувши вирок стосовно Моцного, тернопільські судді закрили справу у зв’язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості у суді і вичерпані можливості їх отримати та зобов’язали негайно звільнити його з-під варти.

Тобто на те, щоб виконати рішення ЄСПЛ, виправдавши незаконно засуджених до позбавлення волі людей, українським суддям знадобилося довгих три роки.

На жаль, вимоги Олександра Моцного щодо відшкодування моральної та матеріальної шкоди Апеляційний суд Тернопільської області відхилив. Роки проведені невинуватою людиною за ґратами судді чомусь вирішили не вважати серйозною підставою для грошових компенсацій.

Безкарність суддів та правоохоронців

Разом з тим, продовжують спокійно працювати усі ті, хто був причетний до тортур та вибивання зізнань у вбивстві, некомпетентного розслідування справи та засудження невинуватих у скоєнні злочину людей. Хоча із виправданням 3 червня 2013 року Івана Нечипорука Хмельницький міськрайонний суд зобов’язав прокуратуру встановити осіб, які були причетні до фальшування цієї справи.

Однак, прокуратура двічі закривала кримінальне провадження на тій підставі, що працівники Південно-західного райвідділу міліції, заперечили свою участь у незаконних та протиправних діях. Як на мене, досить дивні аргументи. Але робітників прокуратури вони цілком задовольнили. Тому більшість з тих правоохоронців, які звинуватили у вбивстві невинуватих людей, не лише залишилися спокійно працювати далі, а й пішли на підвищення.

Не покараними залишається і суддя Тернопільської області Ольга Демченко, яка у 2007 винесла обвинувальний вирок Ничепоруку і Моцному, засудивши їх до 15 років позбавлення волі (вирок залишили у силі у Верховному Суді). Хоча, відповідно до ч. 2 ст. 3 закону “Про відновлення довіри до судової влади в Україні”, має бути притягнена до відповідальності. Адже у цій нормі йдеться про проведення перевірки щодо суддів, які одноособово або колегіально розглядали справу або ухвалили рішення з допущенням порушень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, констатованих у рішенні ЄСПЛ. Однак, поки що жодних рішень Тимчасова слідча комісія, що діє при Вищій Ради Юстиції, з цього приводу не виносила. Тому не виключено, що подібні сумні помилки такими правоохоронцями та суддями допускатимуться й надалі.

*Приймальні УГСПЛ працюють Приймальні УГСПЛ та її членів працюють у 17 областях країни. У Приймальнях можна отримати безкоштовну правову консультацію з питань порушення ваших прав, а також щодо правових шляхів захисту порушених прав.